Біль Чорнобиля на київській околиці. Науково-популярний журнал для юнацтва «Країна знань» №3-4, 2016

Одним з житлових масивів Києва є Вигурівщина-Троєщина (у повсякденному спілкуванні киян просто Троєщина). Цей розташований у північно-східній частині столиці України спальний масив площею в три з половиною тисячі гектарів і майже півмільйонним населенням не без підстав вважається неблагополучним.

Відсутність робочих місць (за винятком широко відомого речового ринку), скільки-небудь помітних зелених насаджень (масив розташований на намитому річковому піску), а також «своєї» гілки метро (нерідко на ранкову дорогу до найближчої станції метро троєщинці витрачають більше години) роблять цей район малопривабливим з усіх точок зору.

Заселяти масив почали з першої половини 1980-х років. Троєщинцями ставали в основному жителі навколишніх сіл, будинки яких зносилися під будівництво багатоповерхівок, а також військовослужбовці, які роками чекали на власне житло.

Після Чорнобильської катастрофи 1986 року тут отримали квартири багато тисяч відселенців із тридцятикілометрової зони відчуження і насамперед – жителі Прип’яті – міста-супутника Чорнобильської АЕС. Ніде більше так часто як тут у Києві не почуєш від чергового пасажира в громадському транспорті слово «Посвідчення». І кондуктори-контролери автобусів і тролейбусів до цього вже звикли, так що навіть не просять пред’явити відповідний документ. Сьогодні тут проживають майже вісімнадцять тисяч постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тому не дивно, що саме на цьому масиві в 2009 році було вирішено створити Меморіальний комплекс «Героям Чорнобиля» як нагадування про трагедію, що сталася вночі 26 квітня 1986 року.

Загальний вигляд Меморіального комплекса «Героям Чорнобиля»
Загальний вигляд Меморіального комплекса «Героям Чорнобиля»

Після цього крок за кроком у сквері між вулицями Оноре де Бальзака, Теодора Драйзера і Архітектора Ніколаєва, а також проспектом Володимира Маяковського почалися роботи над створенням Меморіалу.

Вже наступного 2010 року була зведена стіна «Пам’яті», на якій встановлені 48 гранітних плит із зображенням покинутих жителями населених пунктів України, Білорусії та Росії. Великі Кліщі, Буряківка, Деркачі, Залісся, Лелів, Нова Єльня, Прип’ять, Товстий Ліс, Шелухівка, Довляди, Самотевичі, Ушаков, Савицький Лог ... Всього назавжди спорожніло 458 міст, селищ і сіл.

Чорнобиль
«Стіна пам'яті» про назавжди покинуті населені пункти України, Білорусі і Росії

26 квітня 2013 р. відбулося відкриття скульптурного елемента «Земля», виконаного у вигляді знака радіаційної безпеки та розташованого перед центральною скульптурою комплексу, що зображує прикутого до скелі Прометея з вогнем у руках, викраденим для людей зі священного Олімпу.

А 14 грудня того ж року – у День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – був відкритий ще один архітектурний елемент Меморіального комплексу – Ротонда «Пантеон пам’яті».

Ротонда «Пантеон пам’яті» є єдиним в Україні Меморіалом, який уособлює об’єднання для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС усіх колишніх республік Радянського Союзу. Саме ця ідея закладена в архітектурно-художній зміст Ротонди. По периметру кола розміщено 15 колон, що символізують держави – колишні республіки Радянського Союзу, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської аварії.

Чорнобиль
Ротонда «Пантеон пам’яті»

У центрі композиції як символ пам’яті загиблих ліквідаторів знаходиться скульптура Божої матері. У верхній частині кожної колони прикріплені відлиті з бронзи герби держав – колишніх республік Радянського Союзу, а на арковому фризі колон золоті букви тексту гімну Чорнобиля:

«Побратими! Здолаємо смерть стократ, переможемо біль і розлуки, дай-но руку, чорнобильський брат, хай в нас будуть гарячими руки. Ми стікаємось знову сюди, як до моря стікаються ріки: все це – ми, чуєш, Господи, ми, ті, що землю спасли в тому квітні. Попри біль будуть діти рости – наша радість крізь присмак полину. Боже правий! Прости нас, прости! І спаси, якщо можеш спасти. Ми спокутуємо інших провину».

...Сьогодні, через три десятиліття після найбільшої техногенної катастрофи людства, вже виросло покоління, представники якого навіть не народилися в ті страшні дні. Але, незважаючи на це, вони, а також їхні діти і внуки ніколи не забудуть тих, завдяки кому вони з’явилися на цей світ.

Фото автора.

І.О. Мікульонок, доктор технічних наук, професор, с.н.с., заслужений винахідник України, НТУУ «КПІ»