Деякі з таких рослин: Кошик (Equisetum arvense) – це рослина, яка зазвичай росте на золотих копальнях і містить високі концентрації золота. Жито (Secale cereale) – це культурна рослина, яка може бути використана для виявлення золотих копалень. Жито має здатність поглинати золото із ґрунту. Кукурудза (Zea mays) – це інша культурна рослина, яка може використовуватися як індикатор золота в ґрунті. Кукурудза може поглинати золото з ґрунту і накопичувати його у своєму корінні. Жовтяниця (Gentiana lutea) – це квітуча рослина, яка може бути використана для виявлення золотих копалень. Вона містить метали, такі як золото, срібло та мідь, і може рости на золотих копальнях. М'ята (Mentha) – це рослина, яка може бути використана для виявлення золотих копалень. Вона містить метали, такі як золото, срібло та мідь, і може рости на золотих копальнях.
(Solidago canadensis)
Кожна з цих рослин має цікаві властивості. Дізнаймося про найцікавіші.
Айстра канадська (Solidago canadensis) – однорічна трав'яниста рослина 15-200 см заввишки з прямостоячим стеблем. Завезена з Північної Америки на інші континенти. Цей вид айстри може рости на золотих копальнях і містить метали, такі як золото, срібло та мідь. Ефірноолійна рослина, що містить 0,33-1,72% ефірних олій. У народній медицині та гомеопатії використовується при різного роду кровотечах, застосовується також як протизапальний засіб.
Жовтяниця (Горечавка - горіщівка жовта) – багаторічна рослина висотою 40-, зустрічається в Малій Азії, на всій території Європи (від Іспанії на заході до Туреччини на сході, за винятком Польщі, країн Прибалтики та Росії).
Горечавка відома як лікарська рослина Вона при туберкульозі легень, подагрі, ревматизмі, артриті, алергії, малярії, як протикашльове, при дизентерії, жовтяниці; зовнішньо – при пітливості і як ранозагоювальне. Препарати рослини використовують як засіб, що підвищує апетит при диспепсії, ахілії, а також як жовчогінний у складі гірких лікарських засобів. Коріння тирличу використовують у пивоварінні для надання пиву своєрідної гіркоти («оксамитового» смаку). В Австрії готують горілку «Енцерлер», настояну на корінні; в Баварії з коріння жовтого тирличу дистилюють шнапс Енціан. У Франції її використовують для лікеру Сюз, створеного в XIX столітті Henri Porte. В Іспанії тирлич входить до складу лікеру Palo Tunel, що виготовляється на острові Мальорка.
горіщівка жовта)
Кукурудза відома всім із дитинства. За історичними даними, з Американського континенту до Європи її привезли нещодавно – лише п'ять століть тому. Зерна розташовуються на качанах. Їх варять і їдять. З них роблять крупу та борошно, варять каші та печуть коржики та пироги. Кукурудзяні зерна багаті на вітаміни: А, С, РР, Е, D, К, групи В. У качанах містяться також цінні мінеральні речовини: солі калію, кальцію, фосфору, заліза та магнію, а також мікроелементи – нікель та мідь. У кукурудзяному білку присутні незамінні амінокислоти – триптофан та лізин. На жаль, золото міститься в корінні рослини.
Біля водойм зустрічається хвощ. Точна ознака – це наявність 50-100 рослин, що ростуть поряд одна з одною. Цікаво, що крупинки дорогоцінного металу іноді знаходять навіть у корінні рослини.
Золоті мікроорганізми, бактерії та грибки
в корінні кукурудзи
2006 року в «золотих» шахтах Канади вчені виявили бактерії, які здатні виділяти золото з різних розчинів. Бактерія Delftia acidovorans має речовину, яка якраз і виділяє дорогоцінний метал з розчину. І причина проста – вона просто захищається, оберігаючи себе від іонів золота, які для неї токсичні. А бактерії Cupriavidus metallidurans, навпаки, здатні нагромаджувати його в собі й облягати металеве золото з розчинів його солей. Дослідження канадців показали, що бактеріям, які накопичують золото, вдається уникнути отруєння за рахунок генної природи.
Не виключено, що такі мікроорганізми є і в інших шахтах.
Зразок грибка Aspergillus niger виявили в розчині для видобутку золота. Дослідження показали, що він містить комплекси ціанометалів, таких як золото, срібло, мідь, залізо та цинк. Грибок також бере участь у солюбілізації сульфідів важких металів.
Деякі інші мікроорганізми, навпаки, мають здатність розчиняти металеве золото, виділяючи в навколишнє середовище сполуки з сильною окислювальною активністю, здатні до окислення золота, такі, як перхлорат, селенат, або ж сполуки, здатні до розчинення золота за рахунок утворення стабільних комплексів з іонами золота, такі, як цианіци амінокислоти.
Мікроорганізми, що розчиняють і осідають золото, грають значну роль у формуванні вторинних родовищ металу. При дослідженні під електронним мікроскопом золота із вторинних родовищ іноді виявляють бактеріоформну структуру.
Крім того, розчинення деякими мікроорганізмами золота робить його біодоступним для інших живих організмів — ґрунтових безхребетних, рослин, і, за висхідним харчовим ланцюжком, інших тварин, птахів та людини. Для деяких мікроорганізмів іони золота можуть відігравати біологічну роль. Так, Micrococcus luteus здатний факультативно використовувати іони золота як кофактор для одного зі своїх ферментів – метанмонооксигенази. При цьому цей фермент більш ефективно окислює метан, ніж використовуючи за замовчуванням залізо. Висунуто припущення, що асоціація багатьох видів метанотрофних та метилотрофних бактерій із родовищами золота, або навіть безпосередньо з поверхнею зерен золота, можливо, не є випадковою. Можливо, що й інші метанотрофні бактерії можуть використовувати золото так само, як це робить M. luteus.
Однак це припущення поки не зазнавало наукової перевірки, та інші ферменти або види мікроорганізмів, здатні використовувати золото у своєму метаболізмі, поки що не виявлені.
К.А. Момчилова, магістр, Болгарія
Засновник та видавець