Фантастичні світи та пригоди можуть надати читачам не тільки захоплюючі та різноманітні форми розваг. Літературна фантастика відіграє важливу роль в українській культурі та суспільстві, незалежно від того, як до неї зараз ставляться і держава, і видавці, які в своїй більшості женуться за грошима, а все інше, як то кажуть, «вторинне».

 По-перше, чиновники від культури та видавці не цікавляться майбутнім, бо живуть вони зараз,  і отримати прибуток треба «зараз і тільки зараз». Надихаючі сценарії майбутнього, які досліджують письменники-фантасти, мабуть, більше є натхненням для вчених, інженерів та громадських лідерів, ніж для продавців книжок та чужих ідей. Якраз їм не треба глибшого розуміння можливих наслідків їх рішень, на відміну від учених та інженерів, бо, як я вже і казав – планують вони свої дії не далі одної-двох діб… навіть не років.

Наразі, ви в курсі, що сучасні армії  найбільш розвинених держав мають відділи для вивчення літературної наукової фантастики? Такі відділи є у Франції, США… а в Китаї її вивчає цілий науково-дослідницький інститут.

Навіщо їм це все? Вони шукають і створюють нові науково-технічні ідеї, надихаючись  темами  нібито казок та оповідань…  Але це не просто казки. Фантастичні світи та концепції, представлені у літературній фантастиці, можуть надихнути на створення нових технологій, наукових досліджень та мистецтва. Фантастика сприяє розвитку креативних та інноваційних проривних тем у різних сферах життя, зокрема, навіть і військових.

Там, де не працює формалізований підхід до вирішення проблеми, спрацьовує літературне слово. У багатьох творах фантастики використовуються метафори та алегорії, щоб обговорити актуальні суспільні, політичні та моральні питання. Вони дозволяють фахівцям поглянути на проблему з незвичного для них  кута зору, через призму вигаданих світів.

Науковець спирається на умовні догми… фантаст вигадує світ, де ці догми не працюють, дозволяючи науковцям побачити рішення проблеми в іншій площині. Так народжуються науково-технічні відкриття.

Читання фантастичних творів розвиває у науковців уяву та підвищує креативність мислення. А це вже розвиток важливих навичок для вирішення складних проблем та досягнення успіху в різних наукових галузях, причому іноді далеких від науки, бо теми, яких торкаються автори, дуже різноманітні і багатогранні.

     Наприклад, літературна фантастика, крім наукової складової, досліджує ще і людську природу, мораль та етичні дилеми. Вона допомагає нам краще зрозуміти себе та свої цінності в дзеркальних викривленнях тих самих вигаданих світів, які відкривають потайні ходи морального сприйняття крізь етичні догми, прийняті у суспільстві.

Пам’ятаєте старий радянський фільм «Пригоди Аладіна»? Принцеса Будур, щоб достукатись до розуміння батьком своїх почуттів до простого селянина, за допомогою джина впевнила султана, що все, що відбувається – це є сон… а якщо це сон, то все це можливо, і не є порушенням якихось умовних законів в Багдаді. На разі їй це вдалося.

А ось вже в фантастичному оповіданні Реймонда Ф. Джоунса – «Рівень шуму», вчені-психологи впевнили вчених-фізиків, що антигравітація існує, сфальсифікувавши докази нібито вже зробленого виноходу. Розуміючи, що вже до них хтось зробив цей винахід, вчені дійсно зробили науковий прорив, і винайшли антигравітацію. І це стало можливим, тільки коли вони були впевнені, що хтось вже обійшов умовні закони фізики, підняті до рівня «догми», які і були перепоною для подальшого розвитку досліджень в цьому напрямку.

Я хочу ще нагадати, що багато винаходів та технологій, які ми сьогодні використовуємо, були натхненні літературною фантастикою. Вона допомагає розширювати горизонти можливого та мотивувати людей прагнути нових досягнень.

Те, що зараз в Україні розвивати фантастику не вважають за потрібне, посилаючись на економічні та соціальні перешкоди, не є запорукою технічного та наукового розвитку. Але, можливо, з настанням ери цифровизації та видозміненням форм  розповсюдження літератури, цікавість аудиторії до літературної фантастики буде повернена, так як вона залишиться важливою частиною нашої культури, допомагаючи нам розуміти, яким може бути майбутнє і які виклики та можливості можуть на нас чекати.

Олександр РУЧКО, член Національної спілки журналістів України, викладач Інформаційно-творчої агенції ЮН-ПРЕС КПДЮ, тележурналіст, та оператор