Розвиток особистості людини завжди пов’язаний з бажанням пізнавати себе. Пізнання своїх слабких та сильних частин сприяє тому, що людина починає удосконалювати себе, намагається позбутися своїх негативних звичок. В процесі самовиховання людина вчиться контролювати й коригувати свої потреби і бажання, усвідомлювати вчинки, керувати тілом і емоціями за допомогою розуму. Чим краще людина може опановувати свої думки, емоції, поведінку, тим більш зрілою, дорослою вона є.

Самоконтроль не проявляється в придушенні власних почуттів, холодності, відстороненості від інших людей. Він  проявляється через повагу до інших людей, уміння гармонійно поєднувати власні бажання і вимоги соціуму. Отже, самоконтроль – це здатність людини за допомогою вольових зусиль контролювати власну поведінку, емоції, думки, бажання відповідно до вимог суспільства.

Щоб відчути, що таке самоконтроль і оцінити  свої здібності до самоконтролю пропоную відповісти на питання, які розміщені нижче. Спробуйте об’єктивно дати оцінку своїм діям у кожному конкретному випадку: у вас відсутній самоконтроль чи розвинений самоконтроль, зважаючи на  прийняте визначення.

• Твій ровесник, який сидить поруч у маршрутці, розмовляє голосно і тривало по мобільному телефону. Тебе це напружує, власні думки важко зібрати докупи. Ти постійно відволікаєшся. Звертаєшся до нього...
• Друг змушує тебе ніяковіти, розповідаючи в гурті товаришів історії про тебе. Ти говориш…
• Тобі повертають позичену книгу, кутик якої погриз пес товариша. Ти відповідаєш…
• Ти повернувся додому дуже пізно. Батьки чекають на тебе, вони розгнівані. Ти…
• Ти отримав за самостійну роботу оцінку нижчу, ніж сподівався. Звертаєшся до вчителя…
• Більшість товаришів у компанії тиснуть на тебе, пропонуючи хильнути пива (запалити цигарку, прогуляти урок). Ти…

Важливо знати, що самоконтроль є важливою умовою позитивного і конструктивного спілкування як з дорослими, так і з однолітками, один із способів психоемоційної саморегуляції. Вміння керувати собою належить до виявів впевненої форми поведінки. Крім впевненої, виділять ще невпевнену поведінку, яка включає агресивну та пасивну її різновиди.

Пасивна поведінка характерна такими проявами:

• людина нічого не намагається робити для забезпечення своїх прав;
• уступає іншим, не зважаючи на власні інтереси;
• завжди і скрізь поступається;
• мовчить і не перечить, коли чимось не задоволена;
• часто вибачається.

І як наслідок цього – не отримує те, що бажає; відчуває самотність, втрачає самоповагу, накопичує образи та невдоволення.

Агресивна поведінка:

• людина захищає свої права, нехтуючи правами інших;
• самостверджується за рахунок інших;
• принижує оточуючих.

Це призводить до того, що людина втрачає повагу та добре ставлення оточуючих до себе, відчуває дискомфорт в колективі, не може розслабитися.

Впевнена поведінка:

• людина не дозволяє порушувати свої права, але і не ігнорує прав інших;
• поважає себе та інших;
• вміє не тільки говорити, а й слухати;
• впевнена в собі та в своїх діях;
• відповідає за свої вчинки;
• відкрита почуттям та вміє вільно їх проявляти.

Впевнена поведінка найбільш ефективна, оскільки здатна викликати, замість агресії і непорозуміння, відверту повагу та зацікавленість. Людина впевнено відмовляється від небажаної пропозиції, здатна бути незалежною та сильною. Також завжди може стати в нагоді почуття гумору. Інколи кілька кмітливих слів можуть розрядити напружену атмосферу.

Здатність до самовиховання підвищує нашу самоефективність.

Висока самоефективність включає адекватність самооцінки, достатній рівень розвитку волі та саморегуляції, вміння виділяти життєві пріоритети та,  долаючи труднощі,  послідовно досягати поставлених цілей.

Для організації самовиховання людині  потрібні девізи і правила життя. Біографії відомих людей свідчать про те, що ті  з дитинства багато думали не лише про себе, а  й про потреби всього людства, про причини справжньої величі людини. Наприклад, Бенджамін Франклін першим самостійним кроком в житті вважав початок підліткового віку, коли він в школі «двічі провалився з арифметики, а потім взяв конкерівський підручник арифметики і самостійно здолав його без великих зусиль».

До кінця підліткового віку Франклін визначає основні задачі самовиховання:

1. Покращити свою мову.
2. Навчитися відстоювати свої погляди з будь-якого питання, мати тверді життєві принципи.
3. Викоренити в собі погані звички і придбати та зміцнити хороші звички.

Досягнення цих задач можливе  за умови високої самоорганізації та дотримання певних правил, які б визначали спосіб життя. Для молодого Франкліна такими правилами стали: дотримання  почуття міри в усьому; порядку;  уникання пустих розмов; рішучість; бережливість, старанність, щирість, не упускати можливість робити добрі справи; стриманість; охайність; врівноваженість; цнотливість (душевна чистота у стосунках з іншими людьми).

Франклін відчував, що не можна відразу виховати в собі всі чесноти, треба «протягом певного часу зосереджувати свою увагу тільки на одній чесноті; коли нею оволодів – перейти до іншої і так далі». Він зважав на загальнолюдські слабкості, які,  безперечно,  мав сам. І тому завів щоденник контролю, в якому відмічав свої порушення кожного дня. В разі досягнень  – записував похвалу своїм діям, що підсилювало впевненість в власних силах. Франклін дотримувався правила, що потрібно  ставити не лише далекосяжні плани, а й планувати кожний свій день.

Безумовно, саме така висока самоефективність, якої Франклін досягнув завдяки  власній організованості,   зробила його відомим на весь світ, а не лише у своїй країні.

Ми всі різні, індивідуальні, неповторні. Якщо вважаєш, що ти невдаха, нічого не вмієш, відкинь ці думки: саме час активно діяти. Спробуй, почни з самоорганізації і в тебе вийде! Якщо вже чогось досягнув, щось умієш, не зупиняйся: кожна зупинка означає крок назад. Вважай, що то був короткий перепочинок перед новим кроком вперед на шляху до самовдосконалення і особистісного зростання.

Л.О. Шкловцова, психолог, керівник Інформаційно-методичного центру Дружньої клініки для молоді м. Києва