НАДВАЖЛИВІСТЬ – НАДМІРНЕ ЗУСИЛЛЯ, НАПРУГА І, МАЙЖЕ ЗАВЖДИ, ТРИВОГА.

Надважливість нав’язаних вам цілей може зруйнувати ваше здоров’я, позбавити душевного спокою та відрізати вміння отримувати задоволення від життя. Надважливість у більшості випадках перетворює досягнення ваших цілей та реалізацію ваших найсильніших бажань на тортури із невдалим кінцем. ПОФІГІЗМ не допоможе вам, якщо треба подолати якісь перепони на своєму шляху, або впоратись із страхом та сумнівами, або довести справу, що вимагає від вас насамперед терпіння, до кінця.

Тригер НАДВАЖЛИВОСТІ: будь-яка зовнішня або внутрішня ситуація (стимул), котра сприймається вами, як небезпечна для вас. Перший симптом – тілесна напруга. Підвищений пульс, тремтячі руки, сухість у роті, шум у вухах, напружені м’язи… Коли ви збираєтеся здавати важливий екзамен – ви хвилюєтеся, це природно, подібна ситуація є своєрідним випробуванням для вас, від якого може залежати ваша доля. Але від надто сильного переживання ви можете забути усе, що вчили, або просто відключитись. Оптимальний рівень стресу сприяє прискоренню передачі клітинами мозку імпульсів. Висока кількість гормонів стресу знижує когнітивні функції.

Як заспокоїтися?

Стан розслабленої зосередженості – відкриває потенціал її власника та дозволяє мислити тверезо.

(1) Позбавитись від кайданів  ДОЛЕНОСНОГО РЕЗУЛЬТАТУ. Особливо, якщо у вас є проблеми, пов’язані зі страхом комунікації.

(2) Свідомо розслабляйте своє тіло. Приділяйте увагу стану м’язів ваших рук та ніг. Прослідкуйте за серцебиттям, за осанкою та диханням перед публічним виступом або важливою зустріччю.

(3) Тренуйте ДОВІРУ до себе. Ви знаєте, що підготувалися до іспиту або до ділової зустрічі; що маєте відмінне почуття гумору, чарівну посмішку, гарну пам’ять або вмієте уважно слухати. Не намагайтеся навмисно щось із себе видушувати, краще – застосовуйте те, що вже маєте в своєму арсеналі.

• Поспіх. Що відбувається із нами, коли ми поспішаємо? Ми пришвидшуємося і стаємо більш поверхневими у своїх діях та переносимося думками у майбутнє, тобто нами керує страх щось не встигнути, кудись запізнитись, щось пропустити. Рухи стають різкими, не завершеними, усе валиться з рук. Ми намагаємося бути в різних місцях одночасно та робити декілька справ паралельно. Що відбувається після? Ми ВТОМЛЮЄМОСЯ ДУЖЕ ШВИДКО, бо ми є всюди, але ніде по-справжньому нас немає. Так само із самопрезентацією. Чим менше слів, тим вони важливіші.

У моїй практиці, коли людина швидко говорить і ми розбираємо, чому, виявляється, що людина боїться не встигнути сказати, бо якщо її переб'ють, їй буде важче продовжити, або, що вона набридне, не хоче віднімати час, тобто в цьому випадку людина не відчуває себе доречною.

Для того, щоб уповільнитися в мовленні, необхідно почати уповільнювати свій потік мислення. Ви повинні навчитися інвестувати у свій власний ритм. Це і є набір палива. Вас постійно підганяють. У наш час дуже вигідно розповідати усім, що потрібно більше заробляти, краще виглядати, скрізь встигати, більше вміти, більше досягати, примножувати і т.д. Система буде намагатися заганяти вас у зручний для неї ритм, але ви не повинні миритися з цим.

Тут не йдеться про те, щоб впасти в сплячку або деградувати. Але, якщо ви перевантажите себе гонитвою, то не встигнете відчути задоволення від виконаного. просмоктувати результати ваших старань.

Очікування. Тут все простіше, суть у тому, що якщо людина тривожна, вона думками живе в майбутньому і постійно прокручує в себе в голові неможливість розвитку сценарію в тій чи іншій ситуації. Це може бути корисно, якщо ви:

1) залишаєте місце на несподіванки,

2) залишаєте за собою право на помилку/на імпровізацію. Справа в тому, що коли ми сильно прив’язуємося до власних очікувань і вони не справджуються, відбувається фрустрація, або ми можемо розгубитися, бо не продумали інші варіанти своїх дій. У випадку занижених або песимістичних очікувань ваша енергія буде витрачатися ще до їх перевірки. Приклад: я презентую свою ідею на засіданні і мене ніхто не підтримає.

Обмеження Коли ви зменшуєте власний вибір і звужуєте свої можливості. Якщо мене не візьмуть у цей університет – я спробую податися в інший, але якщо не візьмуть у цей – то я…

Катастрофізація. Я зроблю усе від мене залежне, але якщо мене не візьмуть до 4 університетів, я не пропаду. Звичайно, я не стану стрибати до стелі від щастя, бо це не той розклад, про який я мріяв, але я маю навички програмування (нп) і буду шукати роботу. Або навіть зараз почну, аби мати запасний варіант. Ми так влаштовані, якщо нам скажуть, що є 2 варіанти, ми обираємо серед 2, якщо з’явиться 3, ми… СТВОРЮЙТЕ свої альтернативи. Звичайно, це не ілюзія про те, що ви станете людиною, яка все контролює, але ви можете бути людиною, яка контролює меню з варіантами.

• Хибні цілі. Коли ви чуєте всередині слово «треба», запитайте себе: «А кому треба?» Вам слід пам'ятати, що не кожна фраза ззовні є наказом для вас. «Треба» – це інструмент залучення волі. Якщо ви занадто часто задієте силу волі, ваша мотивація і працездатність сильно знижується. Друге слово «забудь». (Забудь про свої бажання.) Якщо ви постійно та високопродуктивно обслуговуєте бажання інших людей/громадськості/організації – палива на свої завдання може не залишитися. Обережно! – Вам постійно пропонуватимуть щось, що вам зовсім не підходить. – Коли ви раптом оберете те, що вам підходить, вас переконуватимуть, що вам це не потрібно. Психічний ресурс ≠ матеріальний ресурс. Накопичуйте психічний ресурс. Якщо у вас є чіткий план, інструменти та інструкції, але немає внутрішнього палива – ви далеко не підете. Як ви створюєте дефіцити?
• Якщо самі себе критикуєте та мучите.
• Якщо вивалюєтеся в минуле.
• Якщо постійно живете лише у майбутньому.
• Якщо немає контакту з диханням, не відчуваєте певних частин тіла.
• Якщо присутнє почуття провини чи сорому за свій успіх/невдачу.
• Якщо ви спрямовуєте увагу на всі “-”, але ніколи на “+”.

Люди, котрі забирають у нас енергію. Токсичне спілкування

Колись зустрічали людину, поряд з якою усе сяє і квітне? Звичайно. І є люди, поряд з якими все в’яне і розсипається. Після контакту з такими виникає стан – піду я у садочок, наїмся черв’ячків. Прямі конфронтації ми вміємо вирізняти і обходити, але іноді ми потрапляємо в комунікацію, у якій немає агресії явної.  Наприклад, ви розповідаєте подрузі, як вам зробив комплімент тренер у спортзалі, сказав, що вам не потрібно худнути, бо ви і так прекрасна. А подруга вам на це каже: «Звісно, він же мав тебе підбадьорити», і після цього коментаря ви вже відчуваєте, що вас ніби обікрали. Співчутливі (знецінюючі) коментарі.

Токсична людина – не поважає особисті кордони інших людей.

Це людина, котра може проїхатись по нашим кордонам у будь-який момент. Поради, прикрашені ввічливістю та доброзичливістю.

«Не одягайся у світлий колір, він повнить і підкреслює твої недоліки».

Відповідь:

«Я ціную вашу небайдужість до мого вигляду. Але, коли я потребуватиму вашої поради, я вас обов’язково запитаю».

Таким чином людина контролює комунікацію: вона каже щось, на що нам немає чого відповісти, або ми не одразу можемо підібрати слова. Необхідно відстояти своє право не прийняти.

Люди, котрі розповсюджують негативну енергію, придавлюючи цим оточуючих:

«Все погано». Кому погано? Чому має бути погано? «Він досі не освідчився, що ж це за біда?»

Якщо це мама – то таким чином мама намагається впоратися зі своєю тривогою – але це не означає, що ви повинні переймати мамину тривогу на себе. Так само – коли вас намагаються контролювати і схиляти в якомусь напрямку – шляхом евакуації із себе в вас своїх страхів та образ, не потрібно розривати спілкування або агресією відбиватися. Але ви маєте право не погодитися, не зливатися з емоційним полем іншої людини, сказати – я зроблю це тоді, коли  буду готова, я зараз маю свої плани.

Дана Корнієнко, психолог