Емоційна регуляція. Чому я зриваюся. Науково-популярний журнал для юнацтва «Країна знань» №4, 2024

Агресія – це енергія експансії, завоювання нових просторів та відстоювання своїх кордонів.

Енергія гніву направляється загалом на руйнування, зовнішнє або внутрішнє. Вона потрібна нам, бо може нести користь в окремих випадках. Наприклад, коли вам треба розсердитися та вийти з токсичних відносин. Покінчити з тим, що знижує якість вашого життя.

Причини гніву

1. Вторгнення на нашу територію. Кордони фізичні (тіло) та психологічні (все, що ми вважаємо своїм, особистим). Символічна загроза нашій самоповазі, нашій діяльності, нашим правам – такі фактори також викликають збудження лімбічної системи.

2. Емоції – це представники наших потреб. Гнів – це фрустрація, тобто є потреба, яка не задоволена, особливо, якщо вона довго не може бути задоволеною.

Емоційна регуляція

3. Деструктивне середовище, (сім’я в якій ви відчуваєте себе полоненим, посада, яка витягує з вас усе життя і не дає коректно реалізувати свої кращі здібності, велика відповідальність та відсутність можливостей розвитку в роботі, яку ви виконуєте, і також беззмістовне соціальне життя, безперспективні стосунки, де не має щирості, міцної дружби, надійності та взаємопідтримки).

4. Втома, біль, стрес. Ви просто втомилися. Хронічна перевтома. Невміння асертивно висловити свої потреби та захистити себе у критичний момент, постійне підлаштування під оточуючих – тобто коли ви жертвуєте своїми інтересами задля інтересів інших і не отримуєте вдячності. Один із наслідків – насилля над іншими та над собою.

5. Страх. Загальний стан, в якому ми перебуваємо, котрий є фоном, спричинений ситуацією невизначеності та хронічного дискомфорту, відсутність орієнтирів на майбутнє. Ситуація незахищеності, коли не має жодних гарантій. Наприклад – що за два місяці я побачуся з дітьми та дружиною і ми будемо як завжди сваритися, з ким святкувати Пасху, або за пів року мені буде 18, я буду студентом такого університету в цій країні, або в наступному році з партнерами точно затвердимо бюджет для бізнесу. Або будемо обирати плитку на ремонт у кухні весною з кумом, бо буде весна, буде кухня і буде кум.

Гнівливість – як звичка або риса особистості.

Це відношення до життя. Я не витримую навіть малої невизначеності або відсутності почуття контролю.

Нездатність ставити цілі на довгу перспективу.

1) Результат приходить не в той час або не в тому вигляді, в якому ви його очікуєте.

2) З’являються несподівані перепони.

2) Результат вимагає більших або інших ресурсів, ніж тих, на які ви розраховували.

3) Результат приходить не той, або взагалі не приходить.

4) Виховання та емоційна культура.

Кожен із нас приходить у цей світ із задатками. Якщо дитина має підвищений рівень агресивності від природи та росте у родині, в якій прийнято проявляти агресію та насилля по відношенню один до одного, її агресивна поведінка буде посилюватися через наслідування. У дитинстві ми особливо чутливі до поведінкових моделей, що нас оточують. Будь-який потужний досвід трансформує нашу особистість та впливає на адаптаційні механізми.

Якщо інші люди не роблять так, як ми хочемо прямо зараз – ми вибухаємо. Якщо нам не можуть дати того, чого ми хочемо негайно, – ми реагуємо гнівом.

Придушення гніву

Придушений гнів трансформується в образу.

Образа – це отрута яку ми випиваємо, сподіваючись, що отруїться хтось інший. Кессі Комбден

Якщо ви заперечуєте свій гнів, ви переходите в пасивно-агресивний стан. Люди, в яких образа – це стиль життя, зовнішній вигляд буває цілком звичайний, а всередині завжди крутяться плани помсти, емоційна холодність та цинічність.

Провина за зриви та пасивну агресію, коли ви відчуваєте провину за те, що відчуваєте гнів. Це посилює напругу. Якщо у вас є проблеми з керуванням гніву – це не робить вас поганою людиною. Це лише сторона вашої особистості. Нам неприємно визнавати свої слабкі сторони або давати негативну оцінку собі.

Емоційна регуляція

Ми ніколи не навчимося керувати власними емоціями, якщо будемо їх ігнорувати, стримувати. Не гвалтувати себе утриманням, бо ви зірветеся. Та енергія і напруга, що виникли, нікуди не зникнуть. Якщо ми постійно ковтаємо свою злість та не даємо їй вийти, або банально уникаємо неприємних ситуацій, що можуть стати тригером, – ми не навчимося. Неможливо повністю ізолювати себе від зовнішніх подразників. Контроль над гнівом ми отримуємо через його прийняття, вступаючи в контакт. Аби навчитися їздити на велосипеді – необхідно їздити на велосипеді.

Ми не можемо абсолютно позбутися гніву, але ми можемо навчитися обирати прийнятні форми для його евакуації. Тобто – екологічно. Ми можемо зупиняти його розвиток на рівні роздратування.

Необхідно використати техніку дисоціації. Розслабте щелепу, вуста, кисті рук. Аби зняти напругу.

Відокремити себе від своєї люті.

  • Зробіть кілька глибоких вдихів. Цей простий спосіб допоможе зняти напругу та відновити дихання. Гнів має схильність зростати. І якщо його не зупинити на початковій стадії роздратування, зробити це потім буде дуже важко.
  • Зміцнюйте свою самооцінку. Знижуйте свої очікування від людей. Просто вчитися самоконтролю та тренувати проактивність – замість реактивності, якщо ви сидите в палаючій хаті, яким є ваше життя, не буде достатньо. Це буде неправда, бо ми живі люди.

Що впливає на ваш фоновий стан? Які фактори негативно впливають на вашу емоційну палітру? Які потреби не задоволені? Які неможливо задовольнити?

Якими альтернативами можна це зробити? Що треба зробити кардинально, аби загасити хоча б частину вогню, якщо не всю квартиру?

Як середовище впливає на вас? Якщо ви не відчуваєте сенсу у тому, що робите кожен день, вас зневажають та постійно використовують, ви не на своєму місці, не з тими людьми виконуєте не свою місію, що я можу почати робити зараз аби це змінити?

Це не мають бути грандіозні та складні зміни. Ставте собі зрозумілі, невеликі завдання.

ПОБУДУЙТЕ ФУНДАМЕНТ, НА ЯКИЙ БУДЕТЕ СПИРАТИСЯ.

Створюйте орієнтири на майбутнє, не обов’язково приємні, вони можуть бути нейтральні, головне, щоб ви мали відчуття, що завтра буде. Вчіться по-новому інтерпретувати події, що відбуваються з вами.

Д.Р. Корнієнко, магістр психології, Варшавський гуманітарно-громадський університет