Однак, із цією безпрецедентною потужністю приходять і значні етичні, соціальні та моральні виклики. Сьогодні, коли алгоритми впливають на те, яку інформацію ми бачимо, які кредити отримуємо, і навіть на наше лікування, суспільство має усвідомити: розробка та використання ШІ — це не лише технічне, а передусім етичне питання.
Як і будь-який інструмент, штучний інтелект може стати і добрим помічником, і небезпечним знаряддям — залежно від того, хто і як ним користується. Особливо гостро проблема етичного використання ШІ проявилися в освіті та наукової діяльності, створив тим самим кризу академічної доброчесності. За допомогою нейромереж дослідник може не тільки швидко знайти та проаналізувати необхідну літературу, але написати тези, статтю, навіть дисертацію. Заміна процесу інтелектуальної праці не тільки знижає якість науки та осовіти, але й девальвує саму суть наукового звання та академічної праці.
Ще одна важлива проблема – це створення за допомогою нейромереж фейків та дезінформації. ШІ навчився створювати реалістичні фото, відео, голоси — і відрізнити вигадку від правди стає дедалі важче. Так народжується явище «deepfake» — коли можна побачити людину у відео, якого вона ніколи не записувала. Це загрожує приватності, безпеці й навіть репутації людей.
Широке використання ШІ також загрожує безпеці та порушує конфіденційність інформації про людину. За допомогою нейромереж можна задати шкоди не тільки людині, але й державній безпеці. Зловживання розмовними нейромережами приводять до булінгу, фішингу та іншим автоматизованим розмовним атакам. ШІ використовується також для маніпуляцій та громадської думками та поширення дезінформації.
Упередженість алгоритмів – ще одна з проблем, яка потребує відповідального ставлення до нейронереж. Якщо систему навчили на однобоких або помилкових даних, вона повторює ці помилки. Наприклад, у деяких країнах алгоритми виявляли гендерні чи расові перекоси при відборі кандидатів на роботу. Отже, навіть нейтральна на перший погляд програма може бути несправедливою.
Усі ці приклади показують: чим розумнішими стають машини, тим більше моральних рішень доводиться приймати людині.
Штучний інтелект не має совісті, емпатії чи інтуїції. Але він чудово наслідує те, що ми йому показуємо. Саме тому відповідальність за його дії завжди лежить на людині. Саме людина повинна бути не просто споживачем технологій, а їхнім вихователем. Адже кожен алгоритм навчається на людських даних, текстах, зображеннях, словах. Якщо ці приклади несуть у собі упередження, байдужість чи агресію, то і машина відтворюватиме їх.
Етика в епоху ШІ – це новий кодекс поведінки, яка потребує від нас більш відповідальної праці з нейромережами, ретельну перевірку фактів, не поширювати неправдиво інформацію, не використовувати ШІ для незаконних дій. Відповідальне ставлення до ШІ — це частина цифрової культури майбутнього, у якій технології служать добру, а не навпаки.
Штучний інтелект – це не заміна людини, а її помічник. Він створений для того, щоб розширювати наші можливості, але саме ми вирішуємо як його використовувати. Етичне ставлення до технологій — це не заборона, а правило гармонії між людиною і машиною. Машини можуть думати швидше, але лише людина здатна відчувати, співпереживати і робити моральний вибір. І якщо ми навчимося користуватися штучним інтелектом мудро, не завдаючи шкоди іншим, то він стане не суперником, а справжнім союзником у розвитку людства.
ШІ є ні "добрим", ні "злим". Він — потужний нейтральний інструмент. Його вплив буде визначатися нашим вибором. Щоб ШІ став силою добра, ми повинні активно боротися з його упередженістю, захищати конфіденційність, чітко визначати відповідальність і зберегти найголовніше — цінність людського інтелекту, критичного мислення та академічної чесності. Людська свідомість і етичний вибір визначать, яким буде майбутнє в епоху ШІ.
Ю.Є. Петрухно, кандидат наук зі соціальних комунікацій
Засновник та видавець