Від підвалів і бомбосховищ ― до мирного успіху й визнання. Саме такий життєвий шлях людей та улюблених домашніх тварин подолала харківська творча родина Количевих.
Коли почалися обстріли рідного Харкова, родина Количевих перебувала в підвалах і бомбосховищах старого будинку в центрі міста. Бомбосховищем називати це важко. Простий підвал, що став тимчасовим прихистком для багатьох мешканців будинку. За розповідями пані Тетяни, додому приходили тільки поїсти, попити чаю, взяти їжу для кішки. І знову вниз… Ось так, відчувши себе немов «Діти підземелля», довелося терпіти і триматися! Бо іншого виходу й вибору не було. Пам’ятаю, як тоді запропонував пані Тетяні з Іриною зробити перший фоторепортаж і написати короткий твір на тему буднів воєнного часу.
І ті фотографії глибоко вразили своєю документальною достовірністю, реалістичністю та водночас оптимістичністю. Дійсно, Харків незламний духом. І, без сумніву, на прикладі родини Количевих, можна впевнено сказати про те, що харків’яни разом із відданими улюбленими домашніми тваринами –незламні духом!
Згодом сюжет цієї життєвої історії несподівано змінюється. Родина Количевих разом з їхньою подругою та улюбленою кішкою Бонею потрапили до Польщі. Нове середовище, інша мова. Фактори стресу і адаптації в нових умовах теж стали новим життєвим випробуванням. Але коли в людей є мета і певна мотивація, то незабаром відбуваються зміни.
― Не можемо просто сидіти і чекати: гуманітарки, соціальних виплат чи ще якихось матеріальних благ. Бо людина має бути корисною у суспільстві. Тому шукаємо роботу, ― розповіла пані Тетяна про свої перші дні перебування в новій країні Польщі. І через деякий час вона з подругою знайшла роботу психолога. Працювала на користь українських дітей, які так само, як і її донька, опинилися тут, у Польщі, через тривалу війну в Україні.
Згодом закінчився термін дії контракту. І знову настав час пошуку роботи. Наші земляки поїхали до іншого міста у Польщі … А через деякий час родина Количевих опинилася у далекій Данії, де перебувають і зараз…
Завжди наші земляки і вдома, і далеко поза межами України, разом із домашньою кішкою переживають різні ситуації сучасного життя.
в художній інтерпретації
Ірини Количевої
Кішка Боня навіть стала не просто окремою складовою та натхненням у сюжетах сучасної креативної образотворчості, які молода художниця Ірина Количева подає на різні мистецькі конкурси, фестивалі та інші суспільні проекти.
Особисто роздивляючись цей портрет улюбленої домашньої кішки, побачив та відчув деякі особливості її характеру та емоції настрою. Адже кішка Боня самовіддано й замислено часто дивиться на своїх українських хазяйок вже далеко поза межами рідної країни. Вона стала справжнім антистресом для пані Тетяни та Ірини. Молода дівчина, студентка Харківської інженерно-педагогічної академії, згодом створила її портрет, що надихнув автора цієї історії написати комікс із філософськими роздумами про життя…
ЦІЛЮЩА СИЛА МИСТЕЦТВА
ПЕРЕМОГЛА НА КОНКУРСІ!
Сьогодні молодь та дорослі читачі міркують про мир, про мистецтво, про втілення цікавих сюжетів і творчий розвиток. Без сумніву, всі ми прагнемо до миру та злагоди. І тому такі сюжети нині є особливо актуальними і соціально значимими. Невигадана історія української студентки Ірини Количевої отримала суспільне визнання та посіла почесне ІІІ місце в номінації «есе» на всеукраїнському міжуніверситетському конкурсі «Арт-журналістика», що відбувся в Харківському Національному університеті мистецтв імені І. П. Котляревського (дистанційно) вже під час нинішнього воєнного стану.
на конкурсі
Можемо відкрити один секрет для читачів. Участь у цьому проекті для нас стала своєрідним творчим та професійним експериментом, певним випробуванням. Адже писати на теми мистецтва непросто. Хоча, усвідомлюючи відому істину про те, що мистецтво є поза політикою та існує без кордонів, ми спробували знайти своє бачення сенсу життя. Також згадали ключову думку відомого французького письменника Екзюпері. Адже наша Земля не перестала називатися Планетою Людей, якщо не забуваємо про нашу спільну відповідальність за тих, кого приручили. Тому домашні тварини стають символом оновленого життя, у безмежних рухах простору й часу людського буття.
Звичайно, в діалозі та дослідженні теми серед молоді та батьків, обговоренні між педагогом, молодими авторами й батьками нерідко виникають цікаві й креативні ідеї. І тут ми важливу роль віддаємо саме домашнім улюбленцям та творчості водночас.
— Кожна людина має свій унікальний, неповторний життєвий простір, який надає сил, натхнення та просто спокою. Життєвий простір — це і звична атмосфера вдома, і власні речі, і ті захоплення, які роблять людину щасливою та впевненою у собі, в своїх можливостях та своєму майбутньому. Моє захоплення та водночас навчання — це образотворче мистецтво, — ділиться власним досвідом, своїми роздумами та враженнями студентка Ірина. На її переконання, внутрішній світ існує поряд із людиною, де б вона не знаходилася. І тому кожному з нас слід шукати свої власні засоби для того, щоб якнайкраще втілити у життя свої стани, свої настрої, думки та плани.
У цій невигаданій історії, переконливо, доволі позитивно та оптимістично описаній в авторському есе, Ірина Количева, перебуваючи разом з мамою поза межами рідної домівки у Харкові, зробила портрет домашньої кішки хазяїв польського помешкання. А ще помістила його у спеціальну рамку і вручила цей подарунок. Бо саме так хотіла символічно віддячити польським громадянам за люб’язність, людяність та гостинність. Вони дуже зраділи, і вперше за тривалий час юна харків’янка відчула, що її життєвий простір відновлюється. Завдяки цілющій силі мистецтва та живим емоціям людей.
А ще за портрет польської кішки та написання есе на тему творчості, коли саме домашні улюбленці нас емоційно підтримують та надихають до життя, Ірина здобула заслужене визнання на рівні всеукраїнського міжуніверситетського конкурсу. Адже мистецтво втілюється у життя не лише у його формально відомих проявах, як, скажімо музика, театр і не тільки. Бо тут ми самі відкриваємо для себе та оточуючих своєрідну арт-терапію з особливим сенсом та змістом. І домашня кішка стає ще й символом позитиву та мирної культурної дипломатії.
Софія Гапєєва, учениця Харківського державного музичного ліцею (флейта), переможець всеукраїнських музичних та літературних конкурсів.
Засновник та видавець