Увечері  їхала в автобусі з роботи. У вікно дув осінній холодний вітер. Я думала про те, що незабаром буду дома й нап’юся гарячого чаю. Думки повністю заволоділи мною. …

Але зненацька я здригнулася від шпильки-подиву. За моєю спиною сиділи два хлопці й розмовляли. У їхній мові не пролунало жодного нецензурного слова. А проїхали ми разом зупинок сім. Я навіть оглянулася, щоб глянути на цих незвичайних людей. Нічого особливого в їхній зовнішності не було.

До чого ж це страшно!!! Дивуватися тому, що повинно бути нормою.

За старих часів у Росії до освіченої людини ставилися з повагою. Університетська освіта прирівнювалася до офіцерського чину й давала права особистого дворянства. Тепер же брудні слова злітають із вуст дипломованих випускників і легковажних студентів. На дружній вечірці, в обіймах закоханих, навіть у розмові з батьками звучить інфернальна лексика.

До речі «інфернальний» означає – пекельний, з пекла. Однак людина, що матюкається, як правило, не замислюється над глибоким містичним змістом слова.

А сказане слово здатне і воскресити, і знищити.

Одним із перших вчених, що звернули увагу на цей аспект, був Іван Белявський. Протягом ряду років учений і його однодумці вели спостереження за двома групами людей. Перша складалася з тих, хто в розмовах не обходився без мата, а друга – принципово не використовувала в побуті «міцних» слів.

І от що показали спостереження. У матерщинників дуже швидко з’являлися вікові зміни на клітинному рівні й різні хронічні захворювання. У другій групі навпаки – загальний стан організму був на 5, 10, іноді й на 15 років молодший офіційного віку.

Кілька років тому російські вчені проводили дослідження під грифом «Абсолютно секретно».

Під керівництвом Петра Гаряєва був створений генератор, що перетворював слова на електромагнітні хвилі, здатні змінювати людину. З’ясувалося, що по своїй будові людська мова й генетичні структури дуже схожі. Молекули спадковості одержують, крім акустичної, й світлову інформацію. Коли людина просто читає текст «про себе», його зміст однаково доходить до клітинних ядер по електромагнітних каналах. Мат спотворює й ламає структуру ДНК.

Ще один учений – керівник білгородського Центру екологічного виживання й безпеки Г. Чеурін дослідним шляхом довів, що мат впливає на чоловічу потенцію й жіночність. Часте  вживання нецензурних слів приводить чоловіків до безплідності. Організм жінки, що матюкається, перебудовується на чоловічий лад.

Геннадій Чеурін присвятив 20 років життя вивченню сили матірних слів. І прийшов до висновку, що лайка згубно впливає не тільки на організм людини, але й на все живе. Діти, що постійно чують мат, помітно відстають у розвитку. Чим раніше увага дитини звертається до полової сфери, тим повільніше проходить її духовний і розумовий розвиток.

 Коріння лихослів’я йдуть у далеку язичеську стародавність.

 Матерне позначення жінки легкої поведінки зустрічається вже в берестяних новгородських записках. Тільки там воно мало зовсім інший зміст. Це було ім’я демона, з яким спілкувалися давні чаклуни. У його «обов’язки» входило карати винних  жінок тим, що в сучасній медицині називається «сказ матки».

Інші матірні слова мають таке ж демонічне походження. Мат виступав у слов’ян і як прокльон. У болгарській хроніці 1296-1413 років слово «ізматерили» означає «прокляли». Споконвічно матірщина є одним з найкоротших заклинань і прокльонів.

У монографії В.І. Харитонової «Заговорно-заклинальне мистецтво східних слов’ян» є згадування про те, що при прокльоні часто використовується лайлива («матірна») лексика, що представляє собою найменування частин тіла або дій, процесів, що змушують людську свідомість настроюватися на сексуальну тему.

Матірна лайка використовується поряд із зачуранням  і молитвами, згадуванням Бога в ситуаціях «прояву тонкоматеріальних персонажів» або появи відьом-перевертнів: «Када блазниться начнеть иль бабку-оборотку увидишь, то ие матюкнуть хорошенько надыть; ты ие прям матым крой…»

Срамослів’я властиво всім століттям, місцям і народам, воно корениться у фаллічних культах давнього Сходу, починаючи із глибин сатанинських і темних безодень на честь Ваала, Астарти, Хамоса й інших.

За старих часів на Русі матерщинників, як і самогубців, не ховали в межах християнського цвинтаря. Тоді православні священики розглядали мат як рису бесівського поводження. 

Посилену боротьбу з цим пороком проводив цар Олексій Михайлович. В указі 1648 року він підкреслював неприпустимість лихослів’я у весільних обрядах: Щоб «на шлюбах пісень бісівських не співали, і ніяких срамних слів не говорили».

За використання непотрібних слів накладалося жорстоке покарання – аж до страти. Стрільці ловили матерщинників на вулиці й відразу, принародно сікли різками. 200-300 років тому проблема масової матірщини на Русі зникла.

Тепер на псевдомові пишуть книги, вона звучить в телепрограмах. Соромлива «пищалка» потроху йде в минуле. Тепер я  навіть дитячі майданчики обходжу десятою дорогою, щоб не чути, як наївні  карапузи переспівують матірні частівки, піддражнюючи Вітька або Сашка із сусідньої пісочниці...

І хоча мені дуже важко бути свідком повальної втрати сорому, надія залишається. Вірю, що похмурі хмари покинуть стомлені душі й  з-за них вийде яскраве сонце.

І тоді кірка застиглого бруду розтане, оголивши справжню слов’янську чистоту й тверезомисліє.

І народ поверне собі колишню силу. Силу слова.

М.Л. Мбуела, журналіст,

призер Всеукраїнського конкурсу на кращу публіцистичну статтю, проведеного спільно редакцією журналу «Країна знань» та Всеукраїнською молодіжною громадською  організацією «Союз обдарованої молоді» у 2007р.