Жіночий день існував ще у стародавньому Римі. Цього дня матрони – вільно народжені жінки, які перебувають у шлюбі, отримували від своїх чоловіків подарунки, були оточені любов'ю та увагою. Рабині теж отримували подарунки. І крім цього, господиня будинку дозволяла невільницям цього дня відпочивати. Убрані в кращий одяг, з вінками квітів на головах, римлянки приходили до храму богині Вести – хранительки домашнього вогнища.

Але історію святкування Міжнародного жіночого дня заведено пов'язувати з ім'ям революціонерки Клари Цеткін. Саме вона проголосила ідею щорічно відзначати 8 березня як день народження жіночого пролетаріату.

Чому 8 березня? 8 березня 1857 року в Нью-Йорку зібралися на маніфестацію працівниці швейних та взуттєвих фабрик. Вони вимагали 10-годинний робочий день, світлі та сухі робочі приміщення, рівну із чоловіками заробітну плату.

Працювали тоді жінки по 16 годин на добу, одержуючи за свою працю гроші. Чоловікам після рішучих виступів вдалося запровадити 10 годинний робочий день. На багатьох підприємствах США виникли профспілкові організації. І ось після 8 березня 1857 року утворилася ще одна – уперше її членами стали жінки.

Цього дня у багатьох містах Нью-Йорка сотні жінок вийшли на демонстрацію, вимагаючи надання їм виборчого права.

1908 року вже їхні онучки вимагали цього дня заборони дитячої праці, покращення умов на фабриках та надання жінкам права голосу.

Наступного року соціалістична партія Америки проголосила останню неділю лютого Національним жіночим днем. І в 1910 році в Копенгагені на Міжнародній конференції жінок Клара Цеткін запропонувала щорічно відзначати Міжнародний жіночий день 8 Березня – на згадку про давні нью-йоркські події. Пропозиція про відзначення Міжнародного жіночого дня 8 березня прозвучала як заклик до всіх жінок світу включитися в боротьбу за рівноправність.

І жінки відгукнулися на цей заклик. У багатьох країнах вони включилися в боротьбу проти злиднів, за право на працю, повагу до своєї гідності, за мир.

У 1911 році це свято вперше відзначалося 19 березня в Австрії, Данії, Німеччині та Швейцарії. Тоді понад мільйон чоловіків і жінок взяли участь у маніфестаціях. Крім права обирати і обіймати керівні посади, жінки домагалися рівних виробничих прав із чоловіками.

У Росії вперше Міжнародний жіночий день відзначався 1913 року в Петербурзі.

У проханні на ім'я градоначальника було заявлено про організацію «...наукового ранку з жіночого питання». Влада дала дозвіл, і 2 березня 1913 року в будівлі Калашниківської хлібної біржі на Полтавській вулиці зібралося півтори тисячі людей. Порядок денний наукових читань включав питання: право голосу для жінок; державне забезпечення материнства; про дорожнечу життя.

Маніфестація жінок у лютому 1917 року у рамках святкування міжнародного жіночого дня стала початком лютневої революції в Росії. Жінки вийшли на вулиці в останню неділю лютого з гаслами «Хліба та миру». Через 4 дні імператор Микола II зрікся престолу.

Тимчасовий уряд гарантував жінкам виборче право. Цей історичний день випав на 23 лютого за юліанським календарем, який на той час використовувався в Росії, і на 8 березня за григоріанським календарем. Міжнародний жіночий день 8 березня з перших років Радянської влади став державним святом. З 1965 року цей день став неробочим.

Офіційно за постановою ООН тільки в 1975 року 8 березня було оголошено Міжнародним жіночим днем.

8 березня – це день приємних подарунків та привітань, це свято квітів, весни та краси.