(Таємниці доктора Йоганна Фауста)

Хто не чув про доктора Йоганна Фауста, знаменитого чорнокнижника і чаклуна, який запродав душу дияволу? Ім’я його не менш прославлене, ніж ім’я Мерліна, друїда та придворного мага короля Артура. Однак Фауста, на відміну від Мерліна, багато хто вважає не більше ніж плодом уяви, і знає про нього з геніальної трагедії Гете або опери Гуно. А ось історія реального прототипу знаменитого чаклуна відома не всім.

Фауст старший та Фауст молодший

Почнемо з того, що і літературний Фауст не самотній. Крім твору Гете є і «Трагічна історія доктора Фауста» Крістофера Марло, і «Народна книга про Фауста», складена з кумедних, повчальних і страшних історій з життя чаклуна, і безлічі балад. У реальному світі Фаустів також було кілька, що внесло в історію чимало плутанини.

Загадка номер один, як звали Фауста? У багатьох свідченнях сучасників фігурує ім’я Георгій. Уславлений абат Йоганн Тритемій в одному зі своїх листів згадує про якогось Георгія Сабеллікуса, який називає себе Фаустом молодшим. Цей нахабний і підозрілий тип (мова, природно, про Сабеллікус, а не Тритемія) присвоїв собі звання магістра всіх таємних і явних наук, майстра некромантії, хіромантії та ще десятка «мантій», а також знавця праць Платона та Аристотеля. Причому, на думку Тритемія, без жодних підстав. Георгій Фауст згадується й іншими відомими людьми на той час: Муціаном Руфом, Кіліаном Лейбом.

Отже, Фауст звався Георгій… але як же бути з ім’ям «Йоганн», яке у нашій уяві міцно пов’язане з прізвищем Фауст? Чи був він? Так! Це той самий таємничий «Фауст старший», на якого посилався Сабеллікус, охрестивши себе «молодшим». Йоганн Фауст – відомий друкар, який завоював завдяки своєму таланту механіка, а можливо не тільки йому, славу людини, яка коротко знайома з самим дияволом. Згодом два Фаусти злилися в легендах в одну людину – чи то відчайдушного шарлатана, чи жахливого чаклуна, тепер уже не зрозумієш. Втім, не виключено, що Фауст-чаклун просто мав за католицьким звичаєм два імені Йоганн і Георгій, і з Фаустом-першодрукарем ніяк не пов’язаний. Справа ця темна, як завжди трапляється, коли тільки мова заходить про чорну магію.

«Нігромант» та чародій

 Очевидно одне: ім’я Йоганна Фауста багатьом вселяло страх, щоб не сказати жах. У різних куточках Європи люди показували один одному будинки, де Фауст провів останню ніч свого життя. У цих визначних будівлях обов’язково знаходилася кімната, в стелі (підлозі, стіні) якої зяяла чорна діра. Саме через неї Ворог роду людського і потягнув благаючого про пощаду лікаря, що лаявся і сипав заклинаннями. Зупинитися на ніч у такому будинку було витівкою дуже нерозумною, тому що чорт, що не забув своїх перемог, міг спокуситися думкою додати до полоненої душі Фауста душу невдахи постояльця.

Прижиттєві справи доктора теології та магії теж були не надто привабливими. Він викликав мертвих – звідси і прізвисько, Великий Некромант (некромантія – мистецтво воскресати померлих), яке пізніше переінакшили у Великого Нігроманта. Він наводив порчу і спокушав невинних дів. Травив миш’яком людей і підкоряв закляттями демонів. Навіть сам Папа Римський, незважаючи на всю свою святість, постраждав від його чарів. У списку лиходій підступного чаклуна значиться навіть канібалізм. Проковтнув він якось живцем чи то нігроманта-конкурента, чи то офіціанта в кабачку. Потім, щоправда, з’ясувалося, що це був обман зору і гіпноз. Проковтнуті невдовзі знайшлися, і були вони в повному здоров’ї, але все одно випадок неприємний. Коротше, доктор Йоганн був особистістю, з якою ніхто не захотів би зіткнутися на вузенькій доріжці, особливо вночі в повний місяць.

Такий Фауст за свідченнями сучасників та у народних історіях. Не дуже схоже на благородного доктора гера Гете, але що вдієш, цей образ ближче до прототипу. Принаймні історично.

Вагант і веселун

Але зустрічається в деяких переказах й інший Фауст – відчайдушний, насмішкуватий, наділений грубуватим почуттям гумору і невичерпний на прокази. Справа в тому, що саме такими – веселими, лукавими та досвідченими у мистецтві фокусу були німецькі ваганти – мандрівні студенти. Вони невпинно подорожували від одного уславленого університету до іншого, набуваючи нових знань і підробляючи в дорозі різними, і далеко не завжди законними, способами. Деякі так і зустрічали старість у дорозі, залишаючись бродячими школярами аж до своєї смерті.

Героєм історій про витівки вагантів іноді ставав і доктор Йоганн Фауст, який посів почесне місце поряд з уславленими шахраями Йоганном Шрамгансом, Георгом Бауманном і нідерландським народним героєм-хитруном Тілем Уленшпігелем.

Втім, тут можна не шукати протиріч. Чаклун цілком міг бути вагантом, а вагант – чаклуном. Адже обманом гроші заробляти часом зручніше, ніж магією, тому й пускався доктор Фауст на всілякі авантюри, коли потрібно було поповнити запас готівки. І в Середні віки, і в наші дні хороша афера буває прибутковішою за володіння філософським каменем, що перетворює свинець у чисте золото.

Фауст-вагант не втрачає часу даремно, він продає торговцю пук сіна, замаскований чарами під коня, пригощає людей ілюзорною їжею, начаровує скептикам роги на лоб, звести які береться лише за відповідну винагороду, і вигадує тисячі інших забавних речей.

Тож, він весело проводить час і при цьому не залишається в накладі. Сказати по правді, такий Фауст був набагато улюбленішим народом, ніж його похмурий двійник.

Мудрий адепт

Таким він теж залишився у людській пам’яті. Чимало свого часу продавалося підроблених підручників магії та трактатів про влаштування миру духів, нібито написаних особисто Йоганном Фаустом або з його слів «Книга чудес та мистецтва доктора Фауста», «Великий морський дух», ну і так далі.

Великі мудреці на того часу, однак, не визнавали Фауста рівним собі, називаючи його «неучем», «божевільним» і «шарлатаном». Генріх Корнелій Агріппа Неттесгеймський, відгукувався, наприклад, про Фауста ще жорсткіше, ніж Тритемій. Щоправда, тактовно не згадуючи імена. Інші послідовники таємної філософії були з ним цілком згодні. Та й сама біографія Великого Нігроманта породжувала безліч пліток, дуже часто в ній зустрічаються відсидки в німецьких острогах і поспішні втечі від обдурених обивателів того чи іншого містечка.

Втім, і тут історикам непросто відокремити зерна від полови. Справа в тому, що уславлені алхіміки і теософи того часу жили під наглядом такої милої організації як Свята інквізиція. І тому мали ретельно приховувати будь-які факти своєї біографії, які можна було витлумачити як єресь і зв’язок з Дияволом. А також доводилося по можливості відхрещуватися від тих, хто був не настільки обережним у своїх справах та висловлюваннях.

Вчені вже багато років намагаються розгадати таємниці доктора Йоганна Фауста, але чим більше нових документів спливає під час їх досліджень, тим туманнішою стає фігура загадкового чаклуна. І сьогодні в істориків набагато більше запитань, ніж відповідей. Чи зміниться щось суттєво у цій галузі, – покаже час.

Юрій Грузин