За останні 30 років виробництво цукру у світі постійно зростає. І протягом цього ж періоду дієтологи не втомлюються обзивати цукор «білою смертю»! А ще в 1977 році Всесвітня організація охорони здоров’я констатувала, що цукор не викликає ожиріння, хвороб серця, не приводить до зниження вмісту вітамінів і мінеральних речовин в організмі. Цікаво, хто ж тут має рацію?

Почнемо із прописної істини. За рахунок вуглеводів задовольняється половина енергетичної потреби нашого організму. Тому, як би ми не намагалися замінити в нашому меню цукровий пісок чи рафінад на овочі та фрукти, але поїдання їх кілограмами не може задовольнити повну потреба організму в цукрі. Бо недостатньо його міститься в поширених у нас дарах природи. А оптимальний склад їжі людини повинен включати 50-70 % вуглеводів, де на частку сахарози (так по науковому називається цукор) припадає приблизно 10 %. Це близько 70 г цукру на добу, або 25 кг на рік.

У нашому організмі сахароза розщеплюється до глюкози та фруктози, які через кров надходять спочатку до печінки, а потім до окремих клітин, забезпечуючи їх енергією. Здавалося б, все нормально, але... В 60-і роки минулого століття існувала думка, що сахароза викликає нестачу вітаміну В. Однак, проведені в Франції обстеження 10 тисяч пацієнтів виявили авітаміноз такого типу тільки в 20 випадках. Причому – в людей, які страждають алкоголізмом і мають патологічні ураження всього організму.

Потім з надлишковим споживанням цукру зв’язували розвиток атеросклерозу та інфаркту міокарда. Але клінічні дослідження, проведені в тій же Франції, довели, що ці захворювання були обумовлені, головним чином, підвищеним вмістом жиру в крові, вживанням алкоголю, палінням і стресами. Інакше кажучи, профілактика атеросклерозу полягає в розумному обмеженні споживання жирів, а не цукру.

Наступною причиною атаки на цукор стало твердження, що його споживання веде до ожиріння. І знову дослідження, які пройшли в Німеччині, Данії, Італії та Іспанії, показали, що винуватцем набору зайвої ваги знову виявилися жири.

І нарешті, традиційне звинувачення проти цукру – це виникнення карієсу зубів. Але й тут усе виявилося не так просто та однозначно. Справа в тому, що поверхня зуба покрита емаллю. Порушення цієї тканини може бути зв’язано, наприклад, з дією органічних кислот, що продукуються мікроорганізмами. Цьому сприяє утворення зубного каменю за рахунок відкладення солей кальцію зі слини.

Цукор же розщеплюється на глюкозу та фруктозу, в основному, в тонкій кишці. Так що вплив органічних кислот на зуби може бути лише частковим. Куди більший вплив на емаль спричиняють органічні кислоти, що споживаються разом з їжею. Тому кращим способом зберегти зуби буде не повна відмова від цукру, а регулярне застосування фторвмісних зубних паст і  видалення каменю.

А от нестача цукру може привести до гіпоглікемії – зниженого вмісту глюкози в крові, що проявляється в стресах, збудливості й навіть психічних розладах. Крім того, вченими німецького інституту харчування з Потсдама було встановлено, що підвищене споживання цукру з їжею ніяк не сприяє звиканню до нього і не змушує людину надалі збільшувати дозу. Схильність до поїдання солодкого або гіркого пояснюється, головним чином, індивідуальними генетичними та фізіологічними факторами.

Отже, твердження про те, що цукор – шкідливий для людини продукт, носять швидше за все кон’юнктурний характер. І лише споживання надмірної кількості цукру може підвищити різні загрози для здоров’я. Тобто, як завжди: всьому є своя розумна міра!

Г.О. Ковтун, член-кореспондент НАН України (фізична хімія) Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України