Голос, голос, і ще раз голос.
Мало хто буде сперечатися, що наше повсякденне життя – це спілкування. І це спілкування дуже різнопланове – побачення, вечірка в клубі з друзями, відповідь на уроці чи семінарі, захист реферату чи курсової роботи. У кожній з цих ситуацій наша мета різна – сподобатися, добре провести час, мати авторитет у компанії, отримати гарну оцінку або здати іспит.
Безсумнівно, всі ми хочемо говорити правильно, красиво та ефективно, але мало хто з нас замислюється над тим, яким голосом ми це робимо.
Спершу прошу вас подумати над двома питаннями:
1. Чи задоволені ви своїм голосом?
2. Чи хотіли б ви покращити його звучання?
А тепер, будь ласка, уявіть собі двох осіб: в одного голос насичений, красивий, багатий, вільний; а в іншого голос некрасивий, скрипливий і затиснутий. За інших рівних умов, чиє спілкування з людьми буде більш ефективним?
Практика показує, що люди з гарним голосом досягають набагато більшого успіху в житті. Дійсно, адвокатові з гарним голосом набагато легше переконувати суд у своїй правоті, бізнесмен або менеджер з гарним голосом завжди користується більшою довірою й повагою з боку клієнта й має більше шансів продати товар. Керівник з вільним, багатим голосом має більший авторитет у підлеглих. Ну а студент з красивим голосом завжди більш привабливий для протилежної статі, має більший авторитет та успішніше навчається, чи не так?
Часто говорять: «Ця людина – талант, її природа нагородила красивим голосом». Але це не зовсім точне формулювання.
Відкрию вам один секрет: річ у тому, що голос будь-якої людини з народження – вільний, гучний і красивий.
Згадайте, як кричать малюки!
Новонароджена дитина важить всього 3 кг, а перекриває звучання симфонічного оркестру (гучність її голосу – 110 ДБ)! Але яка вона маленька! Це говорить про те, що можливості голосу, даного вам природою з народження, – первісно унікальні. Але, починаючи приблизно з трирічного віку, наш голос починає поступово втрачати свої природні властивості.
Чому так відбувається?
У 3 роки в дитини мускулатура горла стає вже досить розвиненою, а також вона починає поступово усвідомлювати себе, і засвоює зв'язок «більше зусилля – більше звуку».
Наприклад, в долоні поплескала сильніше – звук голосніший. Дитина робить помилковий висновок про те, що для того, аби голосніше крикнути, потрібно більше напружитися. Так в горлі утворюються м’язові затиски, які заважають голосу повноцінно звучати.
Це явище відбувається тільки з сучасною людиною, а всі тварини, наприклад, пташки, вовки, ведмеді, кішки, зберігають свій природний голос на все життя. Первісні люди також не мали голосових затисків. Вони, як і ми, бачили зв'язок «більше зусилля – більше звуку», але, на відміну від нас, дітей цивілізації, не переносили цей зв'язок на голос.
Первісна людина щодня ходила на полювання – спілкувалася з дикими тваринами і відчувала себе частиною живої природи. Вона не боялася видавати гучні звуки і робила це щодня. У неї не було психологічних блоків, які є зараз у більшості людей.
Чи звертали ви увагу на те, наскільки поширена наступна картина: маленька дитина (3-5 років) побачила щось для себе цікаве, і голосно кричить, а мама обсмикує її: «Тихіше! Що ти кричиш?! Заткнися!»
Може, і не всі батьки настільки грубі, але суть від цього не міняється – дитині постійно затикають рота. Саме це «Заткнися!», яке нам вселяють з дитинства, і затискає нам і психіку, і голос, та так, що потім багато людей розмовляють усе життя пошепки і не здатні навіть видати гучний звук.
Але не треба звинувачувати батьків. Винні швидше ті умови і те середовище, в якому ми живемо. А ось в сільській місцевості людина набагато ближче до природи – там і в поле можна вийти покричати, і «Заткнися!» набагато менше, і пісню часто можна почути.
Чим ближче людина до природи, тим краще зберігається у неї даний з народження голос. Саме тому усі дійсно великі співаки були родом із села.
У різних людей втрата природного потенціалу голосу відбувається більшою чи меншою мірою. Але у більшості від нього залишається не більше 5-10%!
Уявіть собі симфонічний оркестр, в якому сто музикантів. Вони виконують красивий твір, наприклад, перший концерт Чайковського для фортепіано з оркестром. Але ви чуєте, як грають всього два або три інструменти — фортепіано і перша скрипка. Інші музиканти сплять або втомилися і не хочуть грати. Що вийде за музика?
Так відбувається і з нашим голосом. З народження в усіх прекрасні, дивовижні голоси, багаті по тембру, сильні, красиві. Але в процесі дорослішання 99% населення напрацьовують м'язові затиски, і феноменальні властивості голосу втрачаються. Звучать два-три інструменти нашого внутрішнього "симфонічного оркестру", інші — мовчать!
Є люди, які в силу різних причин практично повністю зберегли природний потенціал свого голосу. Саме вони найчастіше стають великими співаками, акторами, ораторами (Ф.Шаляпин, С. Лемешев, Б. Джильї, Ю.Яковлев, Ю.Левітан та ін.). Ось їх-то і називають талантами від природи.
Але насправді природа обдарувала прекрасним голосом кожну людину. Просто хтось користується цим потенціалом, а хтось ні. І в цьому не їхня вина (тих, хто ні), а швидше тих обставин, в яких вони росли і виховувалися. Тим не менш, є чудова новина: затиски можна зняти!
Методика відродження природного голосу, про яку піде мова, з'явилася завдяки розкриттю феномену великого російського співака Федора Івановича Шаляпіна. Володимир Павлович Багрунов у результаті 30-річних досліджень встановив, що у Шаляпіна було 3 секрети. На підставі цих секретів він створив методику, що дає можливість практично будь-якій людині, незалежно від віку, статі, попередньої підготовки, у найкоротший термін одержати гарний, поставлений голос як для мови, так і для співу (у тому числі й професійного). Зараз я розкрию вам ці секрети й покажу просту вправу, за допомогою якої ви зможете значно поліпшити свій голос.
- Джерело звуку. Доведено, що джерелом звуку нашого голосу є мембрана трахеї. Багато людей вважають, що звук голосу виробляють голосові зв’язки. Це не вірно. Ще на початку 19 ст. російський учений Ілля Грузинов довів, що звук голосу виробляє мембрана трахеї.
Трахея, як відомо, довільних м’язів не має – вона складається з хрящових напівкілець, які замикаються спеціальною плівкою, мембраною трахеї. Саме ця плівка і виробляє звук нашого голосу. Коли ми хочемо видати який-небудь звук, то голосові зв’язки змикаються, утворюючи підвищений тиск у дихальній системі і саме завдяки цьому тиску мембрана починає коливатись. Її коливання перетворюються на звукові хвилі, що, з фізичної точки зору, і є нашим голосом.
- Мале дихання. Якщо коротко, то зв’язок між голосом та диханням наступний – чим менше повітря ви вдихаєте, тим краще звучить ваш голос. Чому? Тому що вищезгадана мембрана трахеї дуже чутлива до дихання.
Надмірна кількість повітря, що проходить через трахею до легень при глибокому диханні, заважає їй повноцінно коливатись, і звук спотворюється. Саме тому найкращі співаки, актори та оратори, включаючи Шаляпіна, володіли секретом малого дихання – дихання не легенями, а бронхами.
Як відомо, за дихання у нас відповідає діафрагма – головний дихальний м’яз. Але якщо її відключити від роботи, втягнувши живіт (детально як це зробити див. нижче), то починає працювати другий дихальний механізм – гладка мускулатура трахеї. При цьому об’єм повітря, що ми вдихаємо, скорочується з 3-4 л. до 0,5-1 л. Візуально мале дихання невидиме, тому що ані груди, ані живіт при вдиху не здіймаються.
Люди, що стояли поруч із Шаляпіним, взагалі не розуміли, дихає він чи ні. Цього об’єму повітря людині цілком вистачає, якщо вона не виконує важкої фізичної роботи. Розмовляти або співати сидячи чи стоячи легко можна на малому диханні.
- Зміст звуку. Як ми уже визначили на початку статті, голос людині потрібен для спілкування. Це основна його функція. Звідси і висновок – не повинно буди звуків без змісту, інакше голос псується, бо використовується не за призначенням. Цей секрет стосується, перш за все, співаків, які співають вправи, гамми та вокалізи, позбавлені змісту (і цим наносять велику шкоду своєму голосу). У мовленнєвому спілкуванні зміст звуку завжди присутній.
А тепер, власне, вправа для розвитку голосу. Вона називається «примарний тон» – «примарний» не від слова «примара». Це означає «перший», «основний». Тобто це основний, найлегший і найприродніший звук нашого голосу, що нагадує стогін.
Сядьте рівно, випряміть спину й обхопіть над головою протилежний лікоть. Зверніть увагу, що відбулося з вашим животом – він утягнувся всередину, чи не так? Саме в такому положенні ваш живіт повинен перебувати під час видавання вами будь-яких звуків – це дуже важливо.
Коли живіт втягнутий, то діафрагма не працює й для вдиху нам вистачає зовсім невеликої кількості повітря – це те саме «мале дихання» – другий секрет Шаляпіна.
Спершу вам буде здаватися, що повітря не вистачає – не лякайтеся, це природна реакція організму; після певної кількості практики вам буде дуже приємно і комфортно дихати без діафрагми, і повітря буде цілком вистачати. До речі, так дихати дуже корисно для здоров’я. Отже, з диханням розібралися.
Тепер повністю розслабте м’язи горла й грудей. При розслабленні горла ви повинні відчути у цій області приємну важкість – це опускання та розширення гортані. Знайдіть це відчуття.
А зараз уявіть собі, що ви прийшли додому і дуже втомилися. Ви лягли на диван і, щоб вас ніхто не чіпав, видаєте тихий стогін. При виконанні цієї вправи дуже важливо стогнати натурально – грати роль, як у театрі.
Уявіть, що ви дійсно лежите й стогнете. Не треба думати про своє дихання (воно регулюється підтягуванням живота), або про щось стороннє – лише про ситуацію (акторську задачу), розслаблення м’язів горла, та контролювати, що живіт втягнутий.
Примарний тон видавати у двох положеннях – з закритим ротом та відкритим (сильно рот не відкривайте – оптимально: приблизно на ширину вказівного пальця) по 3 хв. кожного дня (чим більше, то краще).
Лише одна ця вправа вже дасть вам хороший результат. Ваш голос буде позбуватися затисків і ставати більш вільним і гарним. Робити її з закритим ротом можна в будь-якому місці – у метро, у черзі, або коли чекаєте когось. Якщо є хоч якийсь навколишній шум, то ніхто вашого стогону не почує. Отже, бажаю успіхів у розвитку вашого голосу!
Т.Р. Бережний, керівник Школи природного голосу Володимира Багрунова в м. Києві.
Засновник та видавець