Німе жахіття
У кінці минулого століття автор прочитав книгу Інни Яківни "Загадки світу цифр"
У цій книжці, між іншим, є історія програміста Сергія П. з Вороніжа, який раптово помер за комп'ютером. Апоплектичний удар. Один із друзів Сергія глянув на екран монітора його машини та й сам трохи дуба не дав, принаймні за його словами. Ось як він описав цю пригоду: "На екрані світиться звичайне вікно "Нортон командира", а почуття виникло таке, немов тебе затягує всередину. Виникло запаморочення в голові, шум у вухах…гіпноз" Насилу друг П. вимкнув його ПК, а тут їхній колега З. як зарепетує: "Сергія ВБИЛА ЦЯ МАШИНА…"
Опісля З. заліз в цю машину, знайшов в ній вірус комп'ютерний та, мабуть, не один. Один із цих вірусів вони пов'язали з числом 666, 25 кадром та звинуватили в загибелі свого друга, а також, увага, звинуватили цей вірус, вірус "666", в аналогічних смертях, які реально були.
На цьому всьому можна було би поставити крапку та забути, якби не низка лякаючих непривабливих фактів: трагедії, аналогічні воронезькій, трапляються по всьому цивілізованому світу, це по-перше.
По-друге, кількість подібних трагедій з року в рік зростає. У цьому чорному списку лідирує Японія та Південна Корея.
По-третє, жертвами цих трагедій найчастіше стають молоді люди, підлітки, а то й зовсім діти. Тобто з кожним роком все більше юнаків, тінейджерів, учнів молодших класів раптово вмирають за комп'ютерами. Вмирають вони, як Сергій, від інсульту, хоча інфаркти у них також не рідкість. Іноді люди вмирають за комп'ютером від зневоднення. Часто-густо про причину смерті людини за ПК не повідомляється зовсім. Ось вам відносно свіжий випадок. В одному селі на Одещині 14-річний хлопчик тихо, раптово помер за комп'ютером. Причину його смерті медики так і не повідомили, але відзначили, що помер він, граючи в комп'ютерну гру, причому під час цієї гри він мав мимовільне сечовипускання. Трапилась ця трагедія 29 березня 2024 року.
Що трапилось?
Інтернет став загальнодоступним, через що багатьох людей вразили адикції.
Адикція – це нав'язлива, неконтрольована потреба у чомусь (речовині, дії, речі), яка примушує людину повторювати раз за разом певні дії, щоби втекти від реальності та впасти в певні стани, навіть якщо ці дії призводять до серйозних негативних наслідків для його життя.
Інтернет – це не тільки інформація, комунікація, але й відеоігри. І від цих ігор у мільйонів (!) людей по всьому світу виникла залежність, аналогічна наркотичній залежності! Цей безперечний факт визнала Всесвітня Організація Охорони Здоров'я (ВООЗ): в червні 2018 р. ВООЗ внесла залежність від комп'ютерних ігор, ігровий розлад, в 11-й перелік міжнародної класифікації хвороб. Туди, в МКХ-11, навіки крім наркоманії, вписана лудоманія. Інтернет, між іншим, поширює та підтримує по всьому світу ці шкідливі пристрасті та звички, які політкоректно іменують адикціями. Сьогодні можна програтися вщент, не відриваючись від ПК, чи ще краще – замовити доставку наркотиків.
Але повернемося до ігрового розладу, ця недуга вже прийняла форму пандемії, через що її внесли в перелік хвороб. Скільки людей щодня грає за ПК?
Понад півмільярда (!) за даними компаній Statista та Raptr. За підрахунками у 2025 році в світі налічується десь 3 мільярди активних гравців в комп'ютерні та відеоігри. Зрозуміло, вони не всі одностайно хворі ігровим розладом. Як і те, що не всі гравці, що занедужали ігровим розладом, помруть за ПК, подібно Сергію чи невідомому хлопчині з Одещини. Однак, ігнорувати цю проблему – це позиція страуса, а позиція страуса уразлива, якщо не біологічно, то соціально.
Загроза людству
Тут критик промовить: сказано надто пафосно – ігровий розлад це ж вам не наркоманія чи недуга, яка передається контактно, типу Коронавірусу. Адже фізичне здоров'я навіть у самого запеклого любителя відеоігор не руйнується так явно, як у наркомана. Та й взагалі комп'ютерні ігри корисні: вони позитивно впливають на психіку гравців. До того ж, регулярно граючи в деякі комп'ютерні ігри, люди розвивають у себе координацію рухів, реакцію, пам'ять, увагу та інші корисні навички. А що стосується Сергія П. та йому подібних, то дай дурню товкача, він і вікна поб'є. Та й взагалі, моя хата з краю…
Психофізичне здоров'я у людей, хворих на ігровий розлад, руйнується, через що багато з них стають загрозою для оточення. Так, наприкінці минулого століття, коли не те, що Інтернет, а ПК був не в загальному доступі, офіційно реєструвалися вбивства через цю недугу. В той час неодноразово повідомлялося про підлітків, які вбили батьків, щоб здобути гроші для гри в комп'ютерному клубі.
А ось недавній приклад. Молодик з ночі до ранку грав за ПК в "Танки", що спричинило сварку з його нетверезим батьком, яка закінчилася кривавою поножовщиною з летальним кінцем для геймера (гравця). Трапилася ця пригода 29 травня 2025 року в Свердловській області. Врешті-решт вбивці сина дали 1 рік та 2 місяця. Та й не дивно, часто люди з ігровою залежністю дуже небезпечні для своїх ближніх та можуть вбити й вбивають за перешкоди грі. Такі злочини теж не рідкість.
Більше того, багато людей з ігровою залежністю є загрозою для всього суспільства. Судіть самі. Андрес Брейвік стверджував, що вчився вбивати, граючи в комп'ютерні ігри. Через його теракти загинуло 77 людей. Копіюючи злочинців з кривавих комп'ютерних "стрілялок", геймери (переважно підлітки в США) грабують банки, обкрадають квартири, викрадають автомобілі, торгують наркотиками і навіть вбивають. Точно відомо, що такі комп'ютерні ігри як "Grand Theft Auto IV" та "Обитель зла-5" спровокували низку злочинів, включаючи вбивства.
Вищесказане – це лише мала частини проблеми, ігнорувати яку небезпечно. Про глобальну небезпеку, яку вона несе, краще за Сьюзен Грінфілд не скажеш. Сьюзен Грінфілд – невропатолог, яка за свої заслуги в медицині отримала Орден Британської Імперії. Ось до Грінфілд автор і відсилає тих, кого ця проблема зацікавила. Під кінець відзначимо, що комп'ютерні ігри – це не просто чергова "іграшка Диявола".
Іграшка Диявола – це річ, або купа речей, що на думку жреців відволікає їхню паству від поста, молитви, богослужіння та труда переважно на їх, жреців, користь.
До диявольських іграшок вони колись відносили не тільки гральні карти ("молитвеники Сатани"), а й шахи та шашки. Зараз під "іграшкою Диявола", щоб не втрачати паству, ці самозвані пастирі, "ловці душ", розуміють ледарство та неробство, що цілком логічно, адже Диявол не тільки "обманщик та батько обману", але й "крадій життя" (крадій часу).
Так от, комп'ютерні ігри – це джерело глобальної загрози, у тому числі для всіх дияволів на нашій планеті: обманщиків, через яких люди втрачають свій час і ім'я всім цим пустобрехам – Легіон.
Симптоми ігрового розладу
- Зацикленість на відеоіграх. Людина весь день думає, щоб грати, грати та грати. Перебуває в передчутті гри, коли не грає.
- Синдроми відміни, або по-науковому абстиненція. Якщо людина не має змоги грати в відеоігри, від яких вона залежить, то її накриває негативна психологічна напруга (дистрес) у формі дратівливості, злості, тривоги, безнадії, тощо.
- Прогресуюча толерантність. Людина залежить від комп'ютерних ігор, граючи в них, вона відчуває насолоду ("ловить кайф"), але щоб відчути ту ж саму ступінь насолоди від комп'ютерних ігор, вона змушена все більше та більше до них залучатися, все довше та довше в них грати ("збільшувати дозу").
- Невдалі спроби припинити гру. Людина хоче вийти з комп'ютерної гри, але через одержимість відеоіграми, абстиненцію та толерантність не може її закінчити.
- Втрата інтересу до інших захоплень та занять: інтерес до відеоігор стає всепоглинаючим. Взагалі невід’ємним елементом будь-якої справжньої пристрасті є інтерес. Чим більше глибоких інтересів у людини, тим менша ймовірність, що вона захворіє на ігровий розлад чи хімічну наркоманію, тож "Країна Знань" бореться з цими недугами.
- Продовження гри, незважаючи на проблеми. У людини через її велику гру погіршується фізичний стан (головним чином, зір), навчання, робота. Але вона продовжує грати та грати, програючи здоров'я, час, гроші.
- Анозогнозія: брехня гравця з приводу ступеня його залежності від комп'ютерних ігор. Причому людина бреше про свою залежність не тільки абикому, але й самому собі: "У мене немає проблем, це у вас є проблеми. А я завжди можу кинути".
- Відеоігри – засіб для боротьби зі стресом та втеча від реальності. Вчені попереджають: ігнорування проблем та самообман призводять не до вирішення, а до їх ускладнення і навіть до трагедій.
- Соціальні негаразди. Геймер через свою ігрову залежність може втратити дружину, роботу: людина не в змозі виконати свій обов'язок, якщо не має до нього справжнього інтересу. До того ж, через свою хворобу гравець може залізти в кредитну яму.
Якщо в людини спостерігається 5 чи більше вказаних симптомів протягом року, то вона, безперечно, хвора на ігровий розлад. Однак, коли ці симптоми зростають, причому їх тяжкість збільшується, то в цьому випадку краще не очікувати 12 місяців, а оперативно прийняти відповідні заходи.
Наприкінці залишається додати, що тема так і залишилася відкритою: мільйони людей у нашому світі патологічно залежать не тільки від відеоігор, а й від соціальних мереж.
Ігор Білостоцький
Засновник та видавець