Наші юні читачі! Одне з основних завдань нашого журналу  –  допомогти вам стати всебічно розвиненими Особистостями.  У ХХI столітті, коли науковці дивують і захоплюють нас  своїми відкриттями, особливо на перетині галузей, треба багато знати, багато чим цікавитися.

Тому в нашому журналі рубрики присвячені різним наукам.   Але в  бесідах з молоддю іноді з'ясовується, що ті, хто цікавляться математикою, читають статті, в основному, з математики, фізикою – з фізики, біологією – з біології і так далі. Але так у вас не буде широкого світогляду.  Як на мене, це банальна лінь, яка позбавляє вас багато чого в пізнанні, а в майбутньому – можливості  досягти великих висот в своїй професії.

Постежте за маленькими дітьми: яка у них гідна захоплення жага пізнання світу, що оточує їх! Чому вона часто минає у старшокласників?

 Одна з багатьох важливих причин того, що в нашому журналі друкуються статті про Великих Учених всіх часів –  бажання навчити вас на прикладі їхнього життя, їхньої праці умінню вчитися впродовж усього життя, умінню дивуватися, умінню побачити і сформулювати проблему, що здивувала їх, шукати і знаходити її розв’язок. 

Щоб ваше життя було цікавим, щоб отримувати радість Відкриття, треба любити Вчитися! Треба прагнути більше знати, більше вміти.

Сократ, коли він вже був ув’язнений і засуджений до страти, почувши, як один музикант виспівував під акомпанемент ліри вірші Стесіхора, попросив навчити  його, поки є ще час; на питання співця, яка йому від цього користь, коли йому належить померти післязавтра, Сократ відповів: «Щоб піти з життя, знаючи ще трохи більше».

Попереду у вас велике життя. Зверніть увагу на літніх людей. Одні сидять на лавці з тугою і нудьгою в очах, інші щось читають, винаходять, їм все цікаво, вони працездатні.  

Подумайте над висловом великого італійця ЛЕОНАРДО ТА ВІНЧІ, ученого, інженера, живописця, скульптора, архітектора: «Набувай в юності того, що з роками відшкодує тобі збиток, заподіяний старістю. І зрозумівши, що старість живиться мудрістю, дій в юності так, щоб старість не залишилася голодною».

Тамара БЄЛИХ