Терміни «хімія», «хімік» міцно ввійшли до наукової літератури, до монографій та підручників вже з початку XVII століття. За різними європейськими мовами слово «хімія» має близьке звучання: chemistry - англійською, Chemie - німецькою, chimie - французькою, chimica - італійською, quimica - іспанською та португальською, kemi - шведською та датською, та навіть турецькою мовою слово хімія - kimya. Зверніть увагу: всі слова містять корінь «хем» або «хім». Чи не послужить ця обставина саме вихідним пунктом у намаганнях знайти ключ до пояснення походження цього загадкового терміну «хімія»?
Саме так і міркували історики. Одні з них відзначали, що слово «хімія» співзвучно із деякими словами давньогрецької мови. Наприклад, «хімос», або «хюмос», означало «сік»; ця назва зустрічається в древніх рукописах–фоліантах, які містить відомості щодо медицини та фармації. «Хіма», або «хюма», перекладається як «лиття».
Отже, чи не резонно припустити, що споконвічна «хімія» була «мистецтвом лиття та виплавки металів»? А ось «хімевсіс» значить «змішування» — необхідна операція в багатьох хімічних процесах. Тож і це слово цілком могло стати предтечею.
Інші дослідники вважали батьківщиною поняття «хімія» Древній Єгипет. У далекій давнині Єгипет називали Країною Кеми - Чорної Землі. Жерці Древнього Єгипту, як це вже стало добре відомою істиною, були талановитими майстрами хімічних ремесел. То й хімію, мовляв, поступово стали називати "єгипетською наукою".
Доведено, що за двісті років до нашої ери в місті Олександрії-Єгипетській вже існувала Академія наук, де "священному мистецтву хімії" був відведено особливий будинок. Це був храм могутнього бога Серапіса – храм Життя, Смерті та Зцілення.
На жаль, цей храм і його бібліотеку було зруйновано фанатиками-християнами в 391 році нашої ери, а кочівники-араби, що захопили Олександрію в 640 році нашої ери, завершили його остаточне знищення. Вони додержувалися простого правила: всіляка сутність, якої немає в тексті Корану, помилкова й шкідлива. Тому її треба викорінити. При цьому книги, які перебувають у згоді з Кораном, теж варто знищувати, бо вони зайві: натомість є Коран.
з візантійського грецького рукопису
XV століття Codex Parisinus 2327
Багато пізніше, на початку I століття нашої ери араби-хіміки ввели замість назви "хімія" іншу - "алхімія". Мабуть тоді думали, що це слово буде найближче до поняття "благородна хімія", тому що алхімію вважали "мистецтвом перетворення неблагородних металів (ртуті, заліза, свинцю, міді) „у благородні" - золото та срібло за допомогою особливої речовини або каталізатора – "філософського каменю".
Істориками висловлювалося і таке «екзотичне» припущення: «хімія» походить від древнього китайського слова «кім» - «золото».
Вперше, очевидно, термін «хімія» у більш-менш сучасній вимові - «хімейа» - вжив грецький філософ та й одночасно натураліст Зосим Панополіський (він народився в єгипетському місті Панополісі) у другій половині IV століття. Цим терміном Зосима позначав процеси «настоювання», «наливання».
Автору хочеться вірити, що хімія в перше початковому значенні – наука про золото і взагалі про мистецтво одержувати метали.
Тож, чи повезе історикам точно встановити час виникнення слова «хімія» та й який зміст вкладався у нього спочатку?
Григорій КОВТУН, член-кореспондент НАН України
Засновник та видавець