![Серцю потрібен часник. Науково-популярний журнал для юнацтва «Країна знань» №1, 2024 Серцю потрібен часник. Науково-популярний журнал для юнацтва «Країна знань» №1, 2024](/images/202401ua/garlic.jpg)
Група англійських експертів з університету штату Алабама провела дослідження й виявила, що часник зменшує напругу стінок кровоносних судин, тим самим знижуючи навантаження на серце і продовжуючи активний стан життя. Ця звістка заінтригувала багато наших і зарубіжних ЗМІ. Адже серцево-судинні недуги залишаються чи не найпершому місці серед хворобливих страждань людства.
1. Причина – наявність в часнику відомого природного антибіотика й фунгіциду – алліцину (має характерний і відомий багатьом різкий запах):
.
Дослідники повідомили, що молекули алліцину вступають у реакцію із червоними кров'яними клітинами крові – еритроцитами. У результаті такої взаємодії утворюється сірководень, що і зменшує напругу стінок кровоносних судин. Біохіміки знають, що у невеликих кількостях сірководень відіграє важливу роль у процесі життєдіяльності клітин: усередині кровоносних судин ця речовина сприяє більш активному кровотоку. Це веде до зниження кров'яного тиску. Дозволяє дати більше кисню життєво важливим органам, знизити навантаження на наше серце.
У ході наукового експерименту дослідники помістили кровоносну судину пацюка в ємність із часниковим соком. Виявилося, що напруга стінок судини зменшилася на 72%, а еритроцити, що були піддані хвилинному впливу соку часнику зі звичайного супермаркету, негайно починають виробляти сірководень. Керівник дослідницької групи доктор Девід Краус говорить: «Результати нашого дослідження показують, що вкрай корисно включити часник у свій раціон. У країнах з високим споживанням часнику, у Середземномор'ї та на Близькому Сході, відзначається низький рівень серцево-судинних захворювань».
![Геннадій Іванович Вілєсов Геннадій Іванович Вілєсов](/images/202401ua/garlic01.jpg)
(1909–1999)
2. У лютому 1999 року вийшла друком невеличка книга з рубрики «Активне довголіття» під назвою «Збереження здоров'я та працездатності до 90 років (з особистого досвіду)». Автор – Геннадій Іванович Вілєсов (1909-1999) – не був лікарем-геронтологом, не мав медичної освіти. Він був кандидатом технічних наук, екс-міністром хімічної промисловості України. До останніх своїх активних днів – науковий консультант Президії НАНУ, керівник науково-технічної програми з розробки енерго- та ресурсозберігаючих екологічно безпечних технологій і агрохімікатів для сільського господарства та лісівництва.
У книзі Геннадій Іванович після досягнення 90-річчя щиро поділився своїм досвідом використання, починаючи з 45 років, рекомендацій лікарів та геронтологів по оздоровленню організму. Зокрема, по очищенню серцево-судинної системи (запобіганню інфаркту, інсульту, старечого слабоумства). Виявляється, що той же часник сприяє продовженню активного способу життя й забезпечує профілактику організму від захворювань серцево-судинної системи. Такі способи, що відомі нашим предкам, існують. У книзі викладені відомі й авторські рецепти.
Ще в Давньому Єгипті часник вважали божественною рослиною, культ якого в долині Нілу був настільки розповсюджений, що часничини покладали на вівтарі богів і залишали (нерідко зроблені з глини або дерева) у гробницях фараонів з напуттям... вічного здоров'я в загробному житті. Тож скромна цибулина часнику була для єгиптян символом Вічності. На їхню думку, тільки боги могли наділити часник «життєстверджуючою силою».
![Гіппократ Гіппократ](/images/201806ru/vitamin06.jpg)
(460–377 рр. до н. е.)
Лікувальні властивості часнику відзначали знайомі з єгипетською фармакологією Гіппократ (460-377 рр. до н.е.), Аристофан ( 445-385 рр. до н.е.), Аристотель ( 384-322 рр. до н.е.).
У Китаї часточки часнику здавна входили до складу «цибульного чаю», яким відпоювали хворих холерою.
У 1721 році під час епідемії чуми населення Марселя, пам’ятаючи про вимирання мільйонів людей у середні віки від згубної інфекції, було в паніці. Забирати трупи померлих виявилося нікому. Влада наказала ховати тіла зачумлених чотирьом засудженим злочинцям. Однак «гробарі» залишалися здоровими – напередодні кожного поховання вони пили вино, що було настояне на подрібненому часнику. Напій під назвою «Оцет чотирьох злодіїв» відразу ж став відомий у Франції, і дотепер його подають як аперитив.
Сучасні лабораторні дослідження підтвердили ці факти. Навіть розведений у тисячі разів сік часнику придушує ріст збудників холери, дизентерії, гастроентероколіту, тифу тощо. А в людей, що не вживають часнику взагалі, швидкість згортання крові найвища. Відповідно й вище ризик виникнення тромбофлебіту, інсульту, старечого слабоумства.
3. У цій замітці викладено тільки цікаві спостереження й не вносяться пропозиції віднести часник до чергового еліксиру довголіття, типу уринотерапії, коріння женьшеню, пантів оленів, прийомів та «чудодійних» засобів на кшталт «гербалайфу»... Бо й донині вчені ще не придумали такого еліксиру. Але вже на самих ранніх етапах історії людства ставилося питання, як зберегти здоров'я, як продовжити активне життя людини, як віддалити старість.
![Аристотель Аристотель](/images/202009ru/macedonski01.jpg)
(384–322 рр. до н.е)
На жаль, згодом виявилася одна сумна риса, властива всім геронтологам, незалежно від їхнього статусу й характеру наукових поглядів: винахідники рецептів вічного життя самі смертні. Говорять, що, коли на 66 році життя помер видатний радянський геронтолог академік Олександр Богомолець (1881-1946), якого особисто опікував Сталін, вождь народів з гнівом сказав: «Обдурив…!». На сьогодні існує принаймні сто різних гіпотез старіння. Жодна з них не є загальновизнаною. Однак повітря наукових лабораторій перенасичено передчуттям: ось-ось відбудеться щось епохальне. З'явиться «геронтологічна теорія відносності»!
А в той же час пересічне людство, як не дивно це звучить, не хоче жити довго. Воно загнало себе в мегаполіси. Там комфортно. Але там зовсім немає свіжого повітря, активного руху та природного харчування.
Якщо ми запитаємо себе, як ми розпорядилися своїм життям і що робить кожний з нас, щоб продовжити активний її період, то, на жаль, у більшості випадків, відповідь буде сумною. Хоча більшість освічених людей, безсумнівно, уявляє, що треба для цього робити.
Старий афоризм говорить, що на могилі кожної людини можна помістити мудру епітафію: «Він не вмів жити».
Г.О. Ковтун, член-кореспондент НАН України