Група англійських експертів з університету штату Алабама провела дослідження й виявила, що часник зменшує напругу стінок кровоносних судин, тим самим знижуючи навантаження на серце і продовжуючи активний стан життя. Ця звістка заінтригувала багато наших і зарубіжних ЗМІ. Адже серцево-судинні недуги залишаються чи не найпершому місці серед хворобливих страждань людства.

1. Причина – наявність в часнику відомого природного антибіотика й фунгіциду – алліцину (має характерний і відомий багатьом різкий запах):

.

Дослідники повідомили, що молекули алліцину вступають у реакцію із червоними кров'яними клітинами крові – еритроцитами. У результаті такої взаємодії утворюється сірководень, що і зменшує напругу стінок кровоносних судин. Біохіміки знають, що у невеликих кількостях сірководень відіграє важливу роль у процесі життєдіяльності клітин: усередині кровоносних судин ця  речовина сприяє більш активному кровотоку. Це веде до зниження кров'яного тиску. Дозволяє дати більше кисню життєво важливим органам, знизити навантаження на наше серце.

У ході наукового експерименту дослідники помістили кровоносну судину пацюка в ємність із часниковим соком. Виявилося, що напруга стінок судини зменшилася на 72%, а еритроцити, що були піддані хвилинному впливу соку часнику зі звичайного супермаркету, негайно починають виробляти сірководень. Керівник дослідницької групи доктор Девід Краус говорить: «Результати нашого дослідження показують, що вкрай корисно включити часник у свій раціон. У країнах з високим споживанням часнику, у Середземномор'ї та на Близькому Сході, відзначається низький рівень серцево-судинних захворювань».

2. У лютому 1999 року вийшла друком невеличка книга з рубрики «Активне довголіття» під назвою «Збереження здоров'я та працездатності до 90 років (з особистого досвіду)». Автор – Геннадій Іванович Вілєсов (1909-1999) – не був лікарем-геронтологом, не мав медичної освіти. Він був кандидатом технічних наук, екс-міністром хімічної промисловості України. До останніх своїх активних днів – науковий консультант Президії НАНУ, керівник науково-технічної програми з розробки енерго- та ресурсозберігаючих екологічно безпечних технологій і агрохімікатів для сільського господарства та лісівництва.

У книзі Геннадій Іванович після досягнення 90-річчя щиро поділився своїм досвідом використання, починаючи з 45 років, рекомендацій лікарів та геронтологів по оздоровленню організму. Зокрема, по очищенню серцево-судинної системи (запобіганню інфаркту, інсульту, старечого слабоумства). Виявляється, що той же часник сприяє продовженню активного способу життя й забезпечує профілактику організму від захворювань серцево-судинної системи. Такі способи, що відомі нашим предкам, існують. У книзі викладені відомі й авторські рецепти.

Ще в Давньому Єгипті часник вважали божественною рослиною, культ якого в долині Нілу був настільки розповсюджений, що часничини покладали на вівтарі богів і залишали (нерідко зроблені з глини або дерева) у гробницях фараонів з напуттям... вічного здоров'я в загробному житті. Тож скромна цибулина часнику була для єгиптян символом Вічності. На їхню думку, тільки боги могли наділити часник «життєстверджуючою силою».

Лікувальні властивості часнику відзначали знайомі з єгипетською фармакологією Гіппократ (460-377 рр. до н.е.), Аристофан ( 445-385 рр. до н.е.), Аристотель ( 384-322 рр. до н.е.).

У Китаї часточки часнику здавна входили до складу «цибульного чаю», яким відпоювали хворих холерою.

У 1721 році під час епідемії чуми населення Марселя, пам’ятаючи про вимирання мільйонів людей у середні віки від згубної інфекції, було в паніці. Забирати трупи померлих виявилося нікому. Влада наказала ховати тіла зачумлених чотирьом засудженим злочинцям. Однак «гробарі» залишалися здоровими – напередодні кожного поховання вони пили вино, що було настояне на подрібненому часнику. Напій під назвою «Оцет чотирьох злодіїв» відразу ж став відомий у Франції, і дотепер його подають як аперитив.

Сучасні лабораторні дослідження підтвердили ці факти. Навіть розведений у тисячі разів сік часнику придушує ріст збудників холери, дизентерії, гастроентероколіту, тифу тощо. А в людей, що не вживають часнику взагалі, швидкість згортання крові найвища. Відповідно й вище ризик виникнення тромбофлебіту, інсульту, старечого слабоумства.

3. У цій замітці викладено тільки цікаві спостереження й не вносяться пропозиції віднести часник до чергового еліксиру довголіття, типу уринотерапії, коріння женьшеню, пантів оленів, прийомів та «чудодійних» засобів на кшталт «гербалайфу»... Бо й донині вчені ще не придумали такого еліксиру. Але вже на самих ранніх етапах історії людства ставилося питання, як зберегти здоров'я, як продовжити активне життя людини, як віддалити старість.

На жаль, згодом виявилася одна сумна риса, властива всім геронтологам, незалежно від їхнього статусу й характеру наукових поглядів: винахідники рецептів вічного життя самі смертні. Говорять, що, коли на 66 році життя помер видатний радянський геронтолог академік Олександр Богомолець (1881-1946), якого особисто опікував Сталін, вождь народів з гнівом сказав: «Обдурив…!». На сьогодні існує принаймні сто різних гіпотез старіння. Жодна з них не є загальновизнаною. Однак повітря наукових лабораторій перенасичено передчуттям: ось-ось відбудеться щось епохальне. З'явиться «геронтологічна теорія відносності»!

А в той же час пересічне людство, як не дивно це звучить, не хоче жити довго. Воно загнало себе в мегаполіси. Там комфортно. Але там зовсім немає свіжого повітря, активного руху та природного харчування.

Якщо ми запитаємо себе, як ми розпорядилися своїм життям і що робить кожний з нас, щоб продовжити активний її період, то, на жаль, у більшості випадків, відповідь буде сумною. Хоча більшість освічених людей, безсумнівно, уявляє, що треба для цього робити.

Старий афоризм говорить, що на могилі кожної людини можна помістити мудру епітафію: «Він не вмів жити».

Г.О. Ковтун, член-кореспондент НАН України