Хвороби перехідного віку

Чому так часто в наш час у дітей перехідного віку відзначаються порушення самопочуття?

Я ціную здоров'я як зусилля волі,
а не як спадок чи дар.

Еміль Мішель Чоран

Той, хто хоче бути здоровим,
частково вже одужує

Джованні Боккаччо

Світлана, 15 років, перебуває на лікуванні у дитячій лікарні 3-й раз. З тиском у неї погано: то підніметься, то зменшиться, то в жар кине, то в холод. То серце без причини сильно застукає, то в грудях стиснеться. Вегетативна нервова система у неї «бешкетує», на все реагує (на зміну погоди, на те, що потрібно сидіти в «задушливому» класі, на переживання і т.д.). Світлану заспокоює тільки те, що вона не самотня зі своїми стражданнями. У лікарні, крім неї, багато дітей зі схожими розладами здоров'я.

Чому так часто в наш час у дітей перехідного віку відзначаються порушення самопочуття?

Відомо, що у дівчаток з 11 до 17 років і у хлопчиків з 12 до 18 років різко змінюється функція ендокринних залоз, відзначається різкий дисгармонійний стрибок росту з розвитком рис, характерних для статі. Одночасно це найважчий період психологічного розвитку, особистісного формування.

Дуже характерною для цього віку є криза самоідентифікації, коли молода людина чи дівчина шукає себе серед однолітків, прагне бути частиною групи, при цьому часто заперечуючи в собі батьківські риси.

У процесі зростання в дітей швидко збільшується маса тіла, і може виникнути ожиріння. Здавалося б, нещодавно вся родина переживала, що дитина худенька, не знали, як її нагодувати, а от тепер треба думати про те, як скинути зайві кілограми. Гормональна перебудова організму може зумовлювати коливання артеріального тиску та навіть сприяти розвитку гіпертензії.

Особливо ці розлади поширилися та почастішали в останнє десятиліття. Це тому, що з кожним роком зростає інтенсивність ритму життя. Потрібно встигнути потрапити кудись, щось з'їсти, зробити щось, пограти в якусь гру, а може ще й уроки повчити. Затребуваними стають швидке харчування, пересування, надання інформації.

Виникають фаст-фуди, удосконалюються засоби пересування, зв'язку, швидкість подачі диктує високу швидкість сприйняття. У результаті потік інформації, з яким людина стикається протягом дня, в наш час різко зріс. Особливо це стосується мешканців великих міст: телебачення, радіо, електронні ігри, мобільний зв'язок, книги – все це містить велику кількість інформації на одиницю часу.

І якщо інформація, одержувана під час читання книжки чи журналу, певною мірою здатна засвоюватися людиною відповідно до її індивідуального темпу сприйняття, інші джерела інформації не враховують можливостей конкретної людини, і вона опиняється в потоці різноманітних сигналів – вербальних і невербальних (мовних і чуттєвих).

Зниження можливості «переварювати» інформацію не означає відсутності її сприйняття. Те, що не сприймає свідомість, завантажується несвідомо в пам'ять мозку, і внаслідок цього виникає невмотивоване інформаційне навантаження.

На жаль, компенсаторні здібності організму людини часто не встигають за таким швидким зростанням науково-технічного прогресу. Цим зумовлене значне зростання не тільки у дорослих, а й у дітей захворювань, пов'язаних з урбанізацією та технологічною революцією: хвороб серця, нервової системи та обміну речовин. Так, за даними американських лікарів, кожна п'ята дитина має надмірну масу тіла. Цьому сприяють як неправильне харчування – споживаються висококалорійні продукти, так і спосіб життя – у кращому випадку руки напружуються, натискаючи кнопки клавіатури чи пульта дистанційного управління.

  Крім того, дуже часто сучасним дітям та підліткам властива підвищена вразливість, що ще більше сприяє шкідливому впливу неконтрольованої інформації на їхні ще незміцнілі психіку та організм.

Світлана – теж сучасний підліток: грає в «Контр страйк», дивиться із задоволенням фільми жахів, займається спортом (якщо можна так сказати) лише на уроках фізкультури. Але крім того, Світланина хвороба має ще одну особливість: дівчинка знає, що хвороби серця можуть призвести до найгіршого результату, і іноді з жахом припускає, що у неї також може бути саме така хвороба. Її побоювання, здавалося б, не позбавлені підстав, адже у неї теж болить серце, їй робили електрокардіограму та оцінили її як порушену, її хвороба час від часу нагадує про себе.

Адже відомо, що найважчими для лікування є хвороби, які продиктовані уявою. Уява може збільшити значущість проявів хвороби, хвороба починає здаватися невиліковною, звідси і тривога щодо здоров'я. Тривога, позбавлена ​​підстав, приносить велику шкоду нашому організму.

Однак потрібно знати, що підліткові так звані «функціональні» захворювання серцево-судинної системи суттєво відрізняються від хвороб дорослих і практично повністю виліковуються. Інша справа, що іноді вони є місточком і згодом призводять до «справжніх» серцевих захворювань. Біль у тілі – це лише сигнал про необхідність приділити організму трохи більше уваги, але в чому має полягати ця увага – може визначити лише лікар, вивчивши тіло за допомогою спеціальних методів.

Тому батьки Світлани не дарма турбуються і періодично приводять дівчинку до лікаря, але і їй потрібно змінити своє ставлення до здоров'я. Турбуватися варто, але конструктивно. Почати регулярно займатися фізичними вправами, вчасно лягати спати, навчитися радіти з того, що тебе оточує, іноді приймати вітаміни.

Пройде кілька тижнів, і дівчинка помітить, що й забула, де в неї знаходиться серце, та й навчання налагодиться. А там уже, дивишся, і «небезпечний» вік позаду…

Н.В. Хайтович, психотерапевт, кафедра педіатрії Національний медичний університет ім. О. Богомольця