Александер Белл – фізик, фізіолог, вчений, дослідник людського слуху, винахідник та підприємець. Широку популярність отримав як винахідник телефону.

Сам Белл не любив користуватися телефоном – дзвінки відволікали його від роздумів та роботи. Будучи глибоко релігійною людиною, Александер Белл щиро вірив, що його винахід – телефон допоможе спілкуватися з душами померлих.

Цікавий факт: Александер Белл намагався навчити розмовляти свого собаку.

Александер Грем Белл народився в Шотландії, був громадянином Америки, а своїм домом називав канадську провінцію Нова Шотландія. Американець з шотландським корінням, Белл, відомий не тільки як видатний учений і дослідник людського слуху, але й насамперед як винахідник телефону.

Автор телефону Александер Белл народився 3 березня 1847 в Единбурзі, столиці Шотландії. Його батько та дід, на честь яких він був названий, були логопедами, фонетиками, знавцями голосу та ораторського мистецтва, а його мати, Еліза, була талановитою піаністкою. Початкову освіту він здобув вдома від своєї матері. Разом вони досліджували все, що могли, це призвело до формування широкого кола інтересів і знань. Потім він почав ходити до приватної школи, щоб підготуватися до двох років більш формальної освіти в Королівській середній школі.

Ще у віці дванадцяти років Александер (Алек, як його звали тоді) зробив свій перший успішний винахід. Він і його друг, при спостереженні за роботою млина, не могли не помітити, наскільки складним і тривалим був процес видалення лушпиння із зерна. Розмірковуючи над проблемою, він зрештою розробив набір лопатей, що обертаються, з рядами цвяхів, які автоматично очищали пшеницю від лушпиння. Відкриття мало величезний успіх.

У тринадцять років Александер закінчив Королівську школу Единбурга, а через три роки був прийнятий на роботу до Академії Вестон-Хаус учителем красномовства. На це вплинув той факт, що найближчі родичі Александера (дядько, двоюрідний брат), як і його батько були елокуціоністами (елокуція – це розділ риторики, який вивчає виразність ораторської промови).

Під час навчання в Единбурзькому і Лондонському університетах. Белл освоював професію лікаря-фізіолога, якщо бути точніше – сурдопедагога. Він вчив розмовляти глухих.

Незважаючи на те, що Александер був зарахований до студентів з вивчення латини та грецької мови, він сам проводив заняття в обмін на харчування та 10 фунтів стерлінгів за сесію.

Батько майбутнього новатора був спеціалістом з філології і вважається винахідником транскрипцій, які б дозволяли правильно вимовляти звуки під час вивчення іноземної мови. У сім'ї Белла ораторське мистецтво стало сімейною справою. Батько, дід і брат Белла були пов'язані з роботою над красномовством та промовлянням, на додачу відсутність слуху у матері Белла глибоко впливають на вибір всього його життя. Його дослідження слуху і промовляння надалі привели його до експериментів зі слуховими апаратами, кульмінацією яких зрештою й стало отримання Беллом першого патенту США на телефон 7 березня 1876 року. І було йому на той час усього 29 років.

Белл глибоко переживав поступову втрату слуху своєї матері (вона почала втрачати слух, коли йому було 12 років) і вивчив ручну мову пальців, щоб сидіти поряд із нею і беззвучно відбивати чечітку в розмовах, що відбувалися у сімейному салоні. Він також розробив техніку говорити чіткими, модульованими тонами прямо в лоб матері, щоб вона чула його з достатньою ясністю. Заклопотаність Белла глухотою матері призвела його до вивчення акустики.

Батько Белла навчив його та його братів не тільки писати видиму мову, а й визначати будь-який символ і звук, що його супроводжує. Белл став настільки вправним, що почав брати участь у публічних демонстраціях свого батька і вражав аудиторію своїми здібностями. Він міг розшифрувати видиму мову практично з будь-якої мови, включаючи латину, шотландську гельську і навіть санскрит, точно декламуючи написані трактати без попереднього знання їх вимови.

Після того, як два брати Белла вмирають від туберкульозу, сім'я вирішує переїхати до Канади, до Брантфорда. Ще за життя в Шотландії Белл займався вивченням питання передачі звукового сигналу за допомогою електрики. Так, першим його канадським винаходом стає фортепіано, яке здатне було передавати музику за допомогою проводів у інше місце.

Викладаючи в школі для глухонімих у Бостоні, вчений шукав метод продемонструвати учням варіанти спілкування – так з'явився апарат, який уловлював за допомогою мембрани коливання звукових хвиль і рухами голки записував їх на барабан. Це стало першим кроком у створенні телефону. Викладаючи за системою свого батька, у жовтні 1872 року Александер Белл відкрив у Бостоні свою «Школу вокальної фізіології та механіки мови», яка залучила велику кількість глухих учнів.

Телеграф, що говорить, – як назвав свій пристрій сам учений, був представлений на Всесвітній виставці у Філадельфії в 1876 році. Із сусідньої кімнати Белл читав для журі відомий монолог Гамлета, що привело журі у захват. Крім того, вчений проводив досліди з використанням світлового променя у сфері телекомунікацій, що пізніше стало основою технологій передачі інформації за допомогою оптоволокна.

Отримавши патент на новий вид телеграфу, який передавав інформацію за допомогою електричних хвиль, новатор продовжив свої дослідження, спрямовані на поліпшення пристрою. У результаті, Белл вирішив продати винахід, але зіткнувся з нерозумінням з боку великих компаній, у тому числі телеграфного агентства Вестерн Юніон, які відмовилися купувати патент через марність нового апарату (тоді пропонувалася ціна всього $1). Все ж таки вчений прийняв рішення розвивати телефонію та продемонструвати її достоїнства світу, для чого заснував власну компанію, яка через кілька років зробила його мільйонером.

Сам Белл казав, що винайшов телефон завдяки коханню. Александер закохався в одну зі своїх учениць Мейбел Хаббард. Мейбел була з багатої родини, і Її батько був проти шлюбу у зв'язку з поганим фінансовим становищем Белла. Але всього через кілька днів після заснування «Телефонної компанії Белла» батько дівчини змінив свою думку, і весілля відбулося. У кабінеті Александера в Баддеку завжди стояла фотографія коханої, на звороті якої був такий напис: «Дівчині, заради якої був винайдений телефон».

Александер Белл розробляв ще й новий проект грамофона як способу звукозапису. Також винахідник отримав патенти на металошукач, повітряний змій незвичайної форми, оригінальну модель аероплана, човен із підводними крилами та інші новації у сфері авіації та гідродинаміки. Все життя науковець не припиняв роботу над вивченням людського слуху, намагаючись максимально покращити умови життя глухих, навчивши їх промовлянню.

У 1871 році Белл переїздить до Америки, де засновує навчальний заклад для глухих дітей. Незабаром школа (яка сьогодні існує як державна школа для глухих імені Горація Манна) була приєднана до Бостонського університету, а вчений став професором фізіології.

З 18 років Александер Белл марив ідеєю передачі людської мови по дротах. Свої ідеї щодо побудови телефону були сформульовані вченим в 1874 році, і в цьому ж році він подає заявку на патент. Белл отримав його 7 березня 1876 року за номером 174465. Саме цю дату вважають днем ​​народження телефону.

Найперша фраза, передана по телефону, така: «Mr. Watson, come here, I want to see you! / Містер Вотсон, йдіть сюди, Ви мені потрібні».

Александер Грем Белл з юних років він був орієнтований на майбутнє в галузі інноваційного мислення. Коли сім'я переїхала до Лондона, а потім до Канади та США, Белл скрізь шукав вирішення повсякденних проблем за допомогою своїх винаходів. Серед його найвідоміших винаходів:

• Телефон, який дебютував у 1876 році і став результатом спільної роботи Белла з електриком Томасом Вотсоном.
• У віці 12 років Белл розробив машину, яка могла легко видаляти лушпиння із зерна пшениці.
• Белл розробив ранню версію металошукача, названу індукційними вагами.
• «Крижана піч» Белла була попередницею сучасних систем кондиціювання повітря. У розпал літа 1911 року Белл зумів охолодити свій офіс до прохолодних 61°F (що дорівнює 16°C) та оголосив про винахід в інтерв'ю Нью-Йорк Таймс.
• Разом із Кейсі Болдуїном Белл винайшов судно на підводних крилах, яке найкраще описати як човен на лижах. На великій швидкості човен піднімався над водою, зменшуючи опір. Їхній агрегат HD-4 в 1919 році зміг розігнатися до 70,86 миль на годину.
• У 1881 році Белл справився зі смертю свого новонародженого сина, винайшовши металеву вакуумну куртку, що полегшує дихання. Вважалося, що це перший крок до розвитку «залізної легені» – прабатька апарату штучного дихання.

Усього на свої винаходи Белл отримав 30 патентів.

Через те, що його родина мала звичай говорити та навчати голосу, Белла завжди цікавили способи спілкування за допомогою альтернативних засобів. Його гармонійний телеграф 1871 року міг передавати відразу кілька повідомлень з дроту. Незабаром Белл захотів дізнатися, чи зможе він натомість передати голос, і йому вдалося розробити приймач, який перетворює електрику на звук.

Хоча спадщина Александера Грема Белла назавжди буде пов'язана з телефоном, він ніколи не переставав намагатися винайти інші способи передачі інформації. Його «фотофон», винайдений спільно з помічником Чарльзом Самнером Тейнтером, міг передавати звук через промінь світла. Белл використовував кристал селену та дзеркало, яке вібрувало у відповідь на звук. Белл і Тейнтер успішно відправили повідомлення на 200 ярдів, використовуючи цей метод у 1881 році. Вважається, що це досягнення передбачило створення волоконно-оптичної системи зв'язку, яку ми сьогодні успішно використовуємо.

 Крім розробки телефону, фотофону Белл був творцем аудіометру (1879) – приладу, що вимірює гостроту слуху і багатьох інших технічних пристроїв.

Александер Белл був не тільки фізиком, інженером. Крім того, він заснував Національне Географічне товариство США і був першим його президентом. До його заслуг можна віднести і заснування популярного досі журналу National Geographic.

У 1895 році винахідник захоплюється аеронавтикою. Він займався будовою повітряних зміїв. Йому вдалося сконструювати навіть такого змія, який підняв в повітря людину. Александер Белл сконструював човен з спеціальним покриттям, яке відштовхує воду.

Александер Белл винайшов телефон випадково. Довгий час вчений намагався вигадати пристрій, який дозволяв би по одному дроту передавати кілька телеграм. На той час за такий винахід було оголошено велику премію. Белл зі своїм помічником Вотсоном займалися налаштуванням винайдених пристроїв. Випадково, при усуненні несправності, Белл почув тріск у дротах. Цього вечора народилася ідея створення апарату, який передає звуки на відстані.

У телефоні Белла трубка служила по черзі для передачі і прийому людської розмови. А ось дзвінка не було – виклик абонента здійснювався через трубку за допомогою свистка. Дальність дії лінії не перевищувала 500 метрів. Телефонний дзвінок винайшов вже згаданий Томас Вотсон через два роки.

Слово «телефон», від давньогрецьких «теле» – «далеко» і «фон» – «звук» придумали ще у першій половині XIX століття французькі винахідники різних апаратів для передачі звуку.

В інших винахідників, таких як Антоніо Меуччі та Еліша Грей, були схожі ідеї. Але Белл першим прийшов у патентне бюро (Белл подав заявку на патент на дві години раніше за свого конкурента Еліша Грея).    14 лютого 1876 року Белл отримали цінний патент.

Протягом 1876 року вчений демонструє публіці спектр дій телефону. За допомогою спонсорів було засновано «Bell Telephone Company» у 1877 році.

За ці роки відбулося багато злиттів та зміни назв, але сьогодні ця компанія відома як AT&T. Зараз це – американський транснаціональний телекомунікаційний конгломерат зі штаб-квартирою у Далласі, штат Техас, найбільша у світі телекомунікаційна компанія.

Винахідник телефону Олександр Белл запропонував як телефонне вітання використовувати слово «Ahoy», яке вигукували моряки під час зустрічі кораблів. Коли телефонні розмови стали більш-менш звичною справою, Белл запропонував використовувати слово «Ahoy» як привітання. Пізніше Томас Едісон запропонував більш традиційне Hello, яке у нас перетворилося на Алло!

Творець телефону був спеціалістом з фізіології органів мови та займався технікою як хобі. «Жодна людина, хоча б елементарно знайома з електротехнікою, нізащо не винайшла б телефону», – згодом говорив він.

Крім наукових відкриттів він не припиняв займатися роботами з фізіології, сурдопедагогіки. А у 1918 році він написав книгу «Тривалість життя і умови, пов’язані з його продовженням».

У 1879 р. Белл разом із компанією «Western Union» створив власну фірму. До 1900 р. вона встановила у США понад 1,5 млн. телефонів. На виручені гроші винахідник відкрив власний інститут, де розроблялися нові електричні прилади.

У 1880 році французький уряд нагородив Белла премією Вольта за досягнення в галузі електротехніки. Белл використав призові гроші $10 000 для створення своєї лабораторії Вольта – установи, присвяченої вивченню глухоти та покращенню життя глухих.

Іще одним важливим починанням Белла була розробка електричного кульового зонда, ранньої версії металошукача для хірургічного використання. Як відмічено вже у цій статті, джерелом цієї ідеї став розстріл президента США Джеймса А. Гарфілда у липні 1881 року. Куля потрапила президентові у спину, і лікарі не змогли знайти її за допомогою фізичного зондування. Белл вирішив, що багатообіцяючим підходом було використання індукції балансу, побічний продукт його дослідження з усунення електричних перешкод у телефонних проводах. Белл визначив, що правильно налаштовані індукційні ваги видаватимуть звуковий сигнал, коли металевий предмет наближається до них. Наприкінці липня він розпочав пошуки кулі Гарфілда, але безуспішно.

Пізніше Белл удосконалив винахід, і його можна було використати для успішного виявлення куль і порятунку життів солдатів під час англо-бурської війни (1899–1902) та Першої світової воєн.

Протягом свого життя Белл прагнув сприяти розвитку наукових знань. Він підтримував журнал "Science", який пізніше став офіційним виданням Американської асоціації розвитку науки.

На відміну від багатьох нових винаходів, телефон швидко узвичаївся. Через рік була побудована перша телефонна станція в Коннектикуті, і заснована компанія Bell Telephone. Внаслідок швидкого поширення телефонного зв'язку Александер Белл незабаром став дуже заможною людиною. Белл був удостоєний низки престижних премій і до кінця життя продовжував розвивати технології, що допомагають глухим людям.

Помер Александер Грем Белл 2 серпня 1922 року. Його смерть відзначена особливою даниною: всі телефонні апарати в США, яких на той час налічувалося понад 13 мільйонів, були відключено на хвилину мовчання.

Будинок у канадському Брантфорді тепер є Національною історичною пам'яткою і відомий як Садиба сім'ї Белл.

На честь вченого названо одиницю вимірювання різниці рівнів звукової гучності або потужності та потужності інших фізичних величин – бел, а також кратер на поверхні Місяця.

Говорячи про своє бачення майбутнього людства, Белл передбачив, що настане день, коли «людина, яка перебуває в одному кінці країни, зможе спілкуватися голосом з іншою людиною, яка знаходиться від нього на великій відстані».

Свого часу А. Белл казав: «Я не міг не творити – це було б для мене те, що перестати дихати!». Як зазначала біограф винахідника Шарлотта Грей, геній Белла як новатора полягав у «його стрибках творчої уяви». У цьому уява Белла, «як його дух, – продовжила свою думку Грей, – не знала кордонів».

Л.А. Карамзіна, доктор біологічних наук, ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України»