Меморіальна кімната-музей Віктора Михайловича Глушкова в Інституті кібернетики НАН України, який носить його ім’я, переживає своє друге народження.

Меморіальна кімната академіка В.М. Глушкова створена в Інституті кібернетики імені В.М. Глушкова згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 9 березня 1982 р. №130 «Про увічнення пам’яті академіка В.М. Глушкова», постановою Президії Академії наук УРСР від 17 березня 1982р №137 і відкрита 2 грудня 1982р.

Зараз в кабінеті все залишиться, як було за його життя. Письмовий стіл та стіл для нарад, книжкова шафа та стільці. Небагато. Але скільки думок та ідей тут було народжено, скільки пропозицій та проектів було втілено в життя, скільки нового розпочато, скільки гарячих дискусій проведено, скільки обговорено та вистраждано!

В атмосфері кабінету витає цей напружений робочий дух. На столі лежать окуляри, і здається, що хазяїн вийшов ненадовго до Президії або на обід і ось-ось повернеться. І хоча його немає вже 41 рік – в цих стінах часу не помічаєш.

У музеї багато фотографій з різних періодів життя. Тут фото маленького Віті та його рідних. Фото зі співробітниками інституту, багато з яких в подальшому стали видатними вченими. Фото з космонавтами та  науковцями  з різних країн, з Індірою Ганді та іншими політичними діячами, спортсменами та діячами культури. Багато подарунків зі всіх кінців світу, від різноманітних організацій.

Сьогодні важко уявити собі спектр робіт, який виконував Інститут кібернетики в 60-70-ті роки. Це і проектування комп’ютерів, зокрема бортових систем для підводних човнів, ракет, бази даних МВС і КДБ, автоматизація різноманітних виробництв – від шахт, металургійних та суднобудівних заводів до заводів по випуску телевізорів (перша системна АСУ «Львів»), ядерна енергетика, прокладання нафто- та газопроводів, прогнозування політики, моделювання процесу еволюції Дарвіна, різноманітні системи для медицини та моделювання емоцій, створення навчальних програм та комплексів як для школярів, так і для  наукових співробітників, автоматизація військової галузі та створення обчислювальних машин для ПВО країни, комплекс «Дельта» – для  прийому та обробки зображень комети Галлея, хімічна, медична, економічна кібернетики, автоматизація наукової діяльності, створення роботів, розпізнавання машинами людської мови та створення машинного перекладу, роботи по теоретичній кібернетиці, програмуванню, штучному інтелекту, теорії систем та державному керуванню.

Що ми можемо дізнатися з відвідування цього музею?

Видатний український радянський учений Віктор Михайлович Глушков народився 24 серпня 1923р. у місті Шахти Ростовської області в родині  гірничого інженера Михайла Івановича Глушкова.

У 1948 році  Глушков паралельно закінчив два вищих навчальних заклади (Новочеркаський політехнічний інститут та Ростовський університет)  і отримав дипломи про вищу технічну та вищу математичну освіту. Потім захистив кандидатську, а невдовзі і докторську дисертації.

У матеріалах кімнати-музею можна побачити студентські квитки Глушкова – студента Новочеркаського політехнічного інституту та Ростовського держуніверситету, залікову книгу, зроблену Віктором Михайловичем власноруч, дипломи про закінчення цих наукових закладів. На стінах висять фотографії батька та матері Глушкова, атестат про середню освіту, фото, де майбутній учений із захопленням грає в шахи, читає книжки, та збирає радіоприймач.

Глушков працював у Києві з 1956 року: спочатку завідувачем лабораторії обчислювальної техніки Інституту математики АН УРСР, а потім директором Обчислювального центру АН УРСР (1957), організованого на базі цієї лабораторії. У 1962 році Обчислювальний центр реорганізовано в Інститут кібернетики АН УССР, директором якого В. М. Глушков залишався до кінця життя.

У цьому Інституті під його науковим керівництвом було розроблено ЕОМ «Київ» і першу в Україні та колишньому СРСР напівпровідникову керуючу машину широкого призначення «Дніпро». Попередниками персональних комп'ютерів стали машини для інженерних розрахунків «Промінь» (1963), «Мир-1» (1966), «Мир-2» (1969), у яких було реалізовано запропоновану В. М. Глушковим ідею ступеневого мікропрограмного управління. Про це все розповідають експонати музею Глушкова.

Глушковим було опубліковано низку новаторських праць у галузі вищої алгебри, теорії автоматів, теорії ЕОМ, економічної кібернетики, теорії автоматизованих систем управління та систем штучного інтелекту. Він розв’язав узагальнену п’яту проблему Гільберта. Серед вагомих результатів Віктора Михайловича – створення загальної теорії цифрових автоматів та дискретних перетворювачів, розроблення обчислювальних машин з інтерпретацією алгоритмічних мов високого рівня. З його ім’ям пов’язане впровадження обчислювальних машин та відкриття принципово нового макроконвеєрного способу організації обчислень.

В експозиції приділено багато уваги роботам Глушкова по макроконвеєру, бо ці роботи знайшли впровадження у працях українських учених сьогодні. Макроконвеєрна схема організації обчислень уже реалізована  в кластерних комп’ютерах серії СКІТ Інституту кібернетики, цьому напрямку в наш час приділяється велика увага вчених в усьому світі.

Глушков був ініціатором і одним із керівників робіт по створенню ЄДМОЦ (Єдиної Державної Мережі Обчислювальних Центрів), на базі якої планувалося розгорнути Загальнодержавну автоматизовану систему управління (ЗДАС), яка дозволила б перевести управління економікою на наукову основу і вивести країну далеко вперед в економічному змаганні світових наддержав.

Цьому проекту В.М.Глушков присвятив більшу частину свого життя. В експозиції кімнати-музею виставлені знайдені чернетки цього проекту та багато інших документів, які можуть побачити відвідувачі.

Міжнародна наукова діяльність В. М. Глушкова добре відома. Він неодноразово був членом програмних комітетів таких найвідоміших організацій, як Міжнародна федерація з обробки інформації (IFIP) і автоматичного керування (IFAC), виконував обов'язки консультанта урядів Болгарії, НДР, ЧРСР, був провідним експертом ООН з кібернетики, суттєво впливав на формування тематики міжнародного інституту прикладного системного аналізу (ІІАSА).

Багато з його численних наукових статей і монографій було перекладено іноземними мовами. Його запрошували читати лекції до США, Англії, Франції, Іспанії, Італії, Індії, Мексики, Японії та інших країн.

В. М. Глушков був іноземним членом Болгарської (1974 р.), Німецької (НДР, 1975 р.), Польської (1977 р.) академій наук.

У 1996 році міжнародне комп'ютерне співтовариство посмертно нагородило В.М. Глушкова медаллю «Піонер кібернетики», яка присвоюється за найвидатніші досягнення в галузі комп'ютерної техніки. В СРСР роботи Глушкова були відзначені Державною та Ленінською преміями, йому було присвоєне звання Героя Соціалістичної праці.

Ініційовані В. М. Глушковим у 60-і роки фундаментальні та прикладні дослідження, в основу яких було покладено концепцію інтеграції математики, обчислювальної техніки та кібернетики, склали в сукупності те, що через 20 років отримало назву інформаційних технологій.

Сучасники не завжди здатні повною мірою усвідомити та оцінити значення діяльності того чи іншого вченого. Реальна оцінка приходить значно пізніше, коли наукові результати та ідеї  перевіряються часом. З роками ми все чіткіше бачимо, що видатний учений В.М.Глушков випередив  час.

Багато його ідей тільки набувають актуальності сьогодні. Це і проектування обчислювальних систем, і макроконвеєр, і Загальна Державна Автоматизована Система, яка так і не втілена в життя в повному обсязі і навколо якої не вщухають дискусії і нині. Про все це буде йде мова в експозиції кімнати - музею Глушкова.

В. В. Глушкова, кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Iнституту кібернетики НАНУ

З інтерв'ю Віктора Михайловича газеті «Комсомольська правда», 21 вересня 1974 р.

- Відомі випадки, коли випускники вузів, прийшовши до НДІ, розчаровуються в науці. У чому причина? Молоді фахівці невірно уявляють собі творчість ученого або наука не дає їм того, про що вони мріяли?

- Якщо молода людина ще в школі вирішила присвятити себе науці – що ж, в добру годину! Але лише мріяти мало, треба заздалегідь готуватися до наукової роботи. Між тим, навіть студенти і ті відкладають це на «потім», мовляв, ось закінчу вуз, озброюся солідним обсягом знань, а вже тоді, засукавши рукави, почну працювати в НДІ. 

- Але якщо молода людина не долучилася до наукової роботи ще на першому курсі, то потім, попавши в НДІ, вона марно плекає надію на якійсь стрибок: як правило, такий фахівець виявляється абсолютно не підготовленим до наукової діяльності. І в цьому, як мені здається, одна з головних причин не настільки вже рідкого «розчарування».

Звичайно, щоб прокладати нові дороги в науці, потрібна широка ерудиція. Але вже на першому курсі, а тим більше на другому і третьому, студент може успішно випробовувати свої сили на науковому терені. Більше того, він просто зобов'язаний це робити, якщо серйозно вирішив присвятити себе творчому пошуку. Студент може і повинен відчувати себе на рівних з маститим ученим.

Звичайно, моя порада здається декілька зухвалою. Але ж маститий учений відрізняється від здібного студента або навіть школяра головним чином своєю ерудицією, обсягом знань.

Буває і так, що успішний старт деколи обертається розчаруванням. Ще в школі молода людина проявила себе здібним математиком. Вона швидше за своїх товаришів вирішувала складні задачі, перемагала на математичних олімпіадах. І у вузі все йшло добре. Поступово, іноді сама того не помічаючи, людина звикає до легких успіхів і зупиняється в подальшому зростанні.

Так приходить розчарування – людині не вдалося легко і швидко сказати своє вагоме слово в науці. Але ж інакше і бути не могло. Коли студент приходить в НДІ, то тут йому належить учитися ще з більшою напругою, ніж у вузі. Крім того, в науці дуже багато «чернової» роботи, до якої, на жаль, далеко не всі випускники інститутів готові.

Інколи винна сучасна художня література. Читаєш який-небудь роман, і чудуєшся: до чого легко молодий учений – раз-два! – вивів формулу, побудував унікальну машину, створив нову установку.

Чи варто після цього дивуватися з того, що деякі випускники шкіл і навіть вузів сподіваються, що їм і випаде таке щастя – відразу ж зробити велике відкриття! А насправді серйозного успіху відважним кавалерійським наскоком не доб'єшся. Тим більше що зараз центр тяжіння більшості наук зміщується убік все більш і більш важких проблем.

Звичайно, якщо заглянути в минуле століття, а тим більше в XVIII або XVII століття, то переконуєшся, що порівняно простих питань, для вирішення яких потрібний спалах генія тоді було значно більше. Але і Едісон говорив, що в нього лише один відсоток генія і дев'яносто дев'ять відсотків поту!

Нарешті, ще одна причина. Звичайно, і сьогодні в науці можна працювати індивідуально. Але вкрай рідко, наприклад, в деяких розділах теоретичної математики. Питома вага таких відокремлених куточків різко зменшується з кожним днем.

Ось чому мені ще раз хочеться сказати молодим: будьте активні. Лише від вас залежить ваше майбутнє в науці.

По теме: