Українські науковці працюють у зоні відчуження майже безперервно з 1986 року. За цей час сформувалося кілька експедиційних програм — від радіоекології до зоології та ботаніки. Це не просто поїздки «подивитися на природу», а довгострокові польові дослідження, які тривають десятиліттями.
Одразу після Чорнобильської катастрофи в зону почали виїжджати групи з Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України, Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України, Інституту ядерних досліджень НАН України. Вони вимірювали радіоактивність ґрунтів і рослин, досліджували накопичення ізотопів (цезій-137, стронцій-90), вивчали загибель лісів. Саме ці експедиції описали явище «Рудого лісу» — коли сосни загинули від величезної дози радіації.
1991 року розпочалися міжнародні програми IAEA, ЄС. Радіаційні ушкодження рослин накопичення радіонуклідів у ґрунтах, грибах, деревах, мутації та загибель дерев, смертність тварин у перші роки сформували уявлення, що зона є екологічною катастрофою.
Великий внесок у довгострокові дослідження птахів і комах зробили Андерс Папе Меллер (CNRS, Франція) та Тімоті Муссо (University of South Carolina). Вони проводять дослідження з 1991 року, які містять облік популяцій птахів, дослідження мутацій, вимірювання радіації у місцях гніздування. Було виявлено, що у найбільш забруднених районах менше птахів і комах, підвищена частота альбінізму, деформацій, пошкоджень ДНК.
Після Чорнобильської катастрофи в зоні відчуження справді знаходили багато аномалій у рослин і тварин. Але важливо: більшість із них не виглядають як «монстри з фільмів» — це здебільшого тонкі генетичні або фізіологічні зміни. Проте деякі випадки були справді дивними.
Вище згадувався «Рудий ліс», найбільш забруднена ділянка лісу, де вчені спостерігали карликові сосни (дерева ростуть дуже повільно), деформовані стовбури, хаотичне розташування гілок, голки аномальної форми. Іноді дерево виглядало так, ніби його “перепрограмували” — замість нормальної симетрії росли хаотичні мутантні пагони.
Причиною вчені називають пошкодження меристемних клітин (клітин росту) через радіацію.
Також у зоні спостерігалися метелики з деформованими крилами. Один із найяскравіших прикладів — дослідження японських вчених 2012 року, які вивчали метелика Zizeeria maha. Було виявлено асиметричні крила, зменшені або деформовані очі, змінені вусики, порушені візерунки на крилах. Слід зауважити, що коли цих метеликів розводили в лабораторії, мутації передавалися наступним поколінням. Це один із найсильніших доказів довготривалих генетичних ефектів радіації.
Команда біологів на чолі з Андерс Папе Меллер та Тімоті Муссо знайшла багато птахів із частковим альбінізмом, а саме білі пір’їни, плями без пігменту, іноді повністю білі хвости. Альбінізм — класичний симптом порушення синтезу меланіну, який часто виникає через пошкодження ДНК.
У зоні такі птахи зустрічалися у кілька разів частіше, ніж у нормальних екосистемах.
Ці дослідження часто цитують як доказ негативного впливу радіації.
З 2000-х років проводилися дослідження великих ссавців, у яких застосовувалися фото пастки, облік слідів, GPS-моніторинг. В дослідженнях брали участь Центр екології та гідрології, Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник та українські зоологи у співпраці з Салфордським університетом (Велика Британія). Ключову роль відіграли вчені Ніколас Бересфорд та Сергій Гащак.
Сергій Гащак — український радіоеколог і зоолог, заступник директора з наукових питань Чорнобильський центр з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів та радіоекології. З 1990-х років він досліджує екосистему зони відчуження, став одним із провідних фахівців, що документують відновлення дикої природи після аварії на Чорнобильська АЕС. З багатьма фото- і відеоматеріалами про фауну зони відчуження можна ознайомитися на його сторінці Facebook.
У зоні мешкають: вовки, рисі, лосі, олені, дикі кабани. У деяких місцях їх щільність навіть більше, ніж у заповідниках Європи. Отримано перші документальні підтвердження повернення бурих ведмедів до Полісся після понад сторічної відсутності(Zbruch).
У висновках підкреслюється, що кількість видів не залежить нині від рівня радіації.
Один із найцікавіших українських експериментів розпочався у 1998 році і триває до нині. В зону відчуження завезли невелику групу коней Пржевальського. Ідея полягала в тому, щоб визначити, чи зможе цей рідкісний дикий вид жити в радіоактивному середовищі. Було завезено 30 коней, сьогодні популяція вже понад 100–150 особин, які розселилися на десятки кілометрів. Цей експеримент показав, що великі травоїдні можуть успішно жити в зоні.
У 2010-х роках з’явилась нова концепція «Відновлення дикої природи», ідея якої полягає у тому, що відсутність людини важливіша, ніж шкода від радіації. Деякі дослідження показали: популяції великих ссавців відновились або зросли, вовків у зоні в кілька разів більше, ніж у сусідніх регіонах. Це призвело до популярної фрази: Чорнобиль – найбільший у Європі «мимовільний заповідник».
У 10-ті – 20-ті роки в дослідженнях рослин велика увага приділялася адаптація до радіації. Вивчалися сосни, берези, мікробіом ґрунтів, гриби. Ботанічні експедиції звернули увагу на відновлення лісів, які в зоні заростають швидше, ніж прогнозували, і багато територій перетворюються на природні ліси.
Огляд 2026 року показує: рослини можуть розвивати механізми радіаційної стійкості, працюють генетичні та епігенетичні адаптації, зона стала природною лабораторією еволюції.
Українські орнітологи спостерігають зокрема чорного лелеку, орлана-білохвоста, сову та досліджують гніздування птахів, накопичення радіонуклідів, зміни їх поведінки. Багато рідкісних птахів почали гніздитися в зоні через відсутність людей.
Фінські дослідники приділили увагу мікробіомам птахів, їх дієті, поведінці пташенят, щоб зрозуміти як радіація впливає на ранній розвиток.
Деякі нематоди (черв’яки) виявили високу стійкість до радіації, що здивувало біологів, бо інші організми при таких дозах швидко гинуть. Ці дослідження можуть допомогти вивчити механізми відновлення ДНК.
Ще цікавий факт. У деяких чорних грибів біля реактора виявили високу концентрацію меланіну, здатність використовувати радіацію для метаболізму. Це явище називають радіотрофією — щось на кшталт фотосинтезу, але з радіацією. Можна сказати, гриби «живляться» радіацією.
Чому ці експедиції в зону відчуження важливі? Чорнобиль став для науки лабораторією радіобіології, моделлю відновлення природи після катастроф, повернення дикої природи. Тут вивчають те, що неможливо відтворити в лабораторії.
Висновки
Чорнобильська зона відчуження є унікальним об’єктом для наукових досліджень. Вона демонструє складну взаємодію між негативним впливом радіації та позитивним ефектом відсутності антропогенного тиску.
Основні висновки:
- радіація викликає генетичні та фізіологічні зміни в організмах;
- багато видів здатні адаптуватися до екстремальних умов;
- екосистеми можуть відновлюватися навіть після масштабних катастроф;
- зона відчуження стала важливою моделлю для дослідження еволюції та відновлення природи.
Таким чином, Чорнобиль є не лише символом трагедії, але й важливим джерелом наукових знань про стійкість життя.
Список використаних джерел
- Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник (2025). Офіційні звіти та польові дослідження.
- Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України (2019). Матеріали польових експедицій.
- Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України (2017). Дослідження рослинності зони відчуження.
- Møller, A. P., & Mousseau, T. A. (2006). Biological consequences of Chernobyl: 20 years on. Trends in Ecology & Evolution, 21(4), 200–207.
- Møller, A. P., & Mousseau, T. A. (2015). Strong effects of ionizing radiation from Chernobyl on mutation rates. Scientific Reports, 5, 8363.
- Beresford, N. A., Gaschak, S., Maksimenko, A., et al. (2020). Abundance of mammals in the Chernobyl Exclusion Zone. Frontiers in Ecology and the Environment, 18(3), 185–191.
- Deryabina, T. G., Kuchmel, S. V., Nagorskaya, L. L., et al. (2015). Long-term census data reveal abundant wildlife populations at Chernobyl. Current Biology, 25(19), R824–R826.
- Baker, R. J., Hamilton, M. J., Van Den Bussche, R. A., et al. (1996). Small Mammals from the Most Radioactive Sites near the Chornobyl Nuclear Power Plant. Journal of Mammalogy, 77(1), 155–170.
- Hiyama, A., Nohara, C., Taira, W., et al. (2012). The biological impacts of the Fukushima nuclear accident on the pale grass blue butterfly. Scientific Reports, 2, 570. (Порівняльні висновки застосовуються до Чорнобиля)
- Møller, A. P., Bonisoli-Alquati, A., & Mousseau, T. A. (2011). High frequency of albinism and tumours in birds from Chernobyl. Mutation Research, 714(1–2), 47–52.
- Yablokov, A. V., Nesterenko, V. B., & Nesterenko, A. V. (2009). Chernobyl: Consequences of the Catastrophe for People and the Environment. New York Academy of Sciences.
- UNSCEAR (2008). Sources and Effects of Ionizing Radiation. United Nations Scientific Committee on the Effects of Atomic Radiation.
- IAEA (2006). Environmental Consequences of the Chernobyl Accident and Their Remediation: Twenty Years of Experience. International Atomic Energy Agency.
- Beresford, N. A., Wood, M. D., & Copplestone, D. (2017). Effects of ionizing radiation on wildlife: What knowledge have we gained between the Chernobyl and Fukushima accidents? Journal of Environmental Radioactivity, 178–179, 483–500.
- Mousseau, T. A., & Møller, A. P. (2020). The ecology of Chernobyl: Lessons learned for environmental sustainability. Annual Review of Ecology, Evolution, and Systematics, 51, 1–23.
- Chornobyl Center (2018). Biodiversity of the Chernobyl Exclusion Zone. Kyiv.
Тамара БЄЛИХ
Засновник та видавець