
(1831 – 1879)
Коли ми за розрізненням* прямуєм,
Занурюємось в різнії світи,
Окремі недосяжні і вирують
До інших не наведені мости.
Могутній демон, що завбільшки з вежу
І гном, що непомітний без приладдя.
Не виказать їм просто, без обмежень,
Як були б певно, спілкуванню раді.
Вони живуть, ніхто не дасть поради,
В умовах неповторних, непростих,
У кожного є переваги, вади
І мить осяяння у сутінках густих.
І час, що плине, в кожного він свій,
Той жить почав, а тому на покій.
* за розрізненням – при переході до іншої точності вимірювань
Демон Максвелла – плід дивовижної фантазії великого фізика, автора сучасної електродинаміки Джеймса Клерка Максвелла (1831 – 1879). Отримані ним рівняння електромагнітного поля, задовго до створення А. Ейнштейном теорії відносності, вже мали головні властивості цієї теорії, тобто, на відміну від законів І. Ньютона, незбагненним чином задовольняли вимогам теорії відносності.
До його видатних досягнень входить і функція розподілу мікрочастинок за швидкостями, яка безпосередньо стосується теми нашої розповіді.

(1821 –1895)
У 1871 році Дж. Максвелл вигадав істоту з особливими здібностями, що дозволяють йому порушити другий закон термодинаміки (зауважимо, щоправда, що цю ж ідею до Максвелла висловлював інший відомий вчений Йоганн Йозеф Лошмідт (1821 —1895).
Сутність другого закону термодинаміки, яке порушував демон Максвелла, у тому, що не можна без додаткової роботи чи тепла нагріти гаряче тіло за рахунок холодного. Якби таке було можливе, то, наприклад, за рахунок охолодження моря можна було б обігрівати житлові будинки впродовж значного часу. Інакше кажучи, цей закон забороняє існування вічного двигуна 2-го роду.
Цю уявну істоту, яку назвали «демоном Максвелла», розташовують перед перетинкою, що розділяє посудину з газом при заданих температурі і тиску на дві частини. У перетинці роблять невеликий отвір, який можна закривати клапаном.
Цей демон здатний розрізняти атоми й стежити за їх рухом. За допомогою клапана він може пропускати швидші атоми з однієї частини в іншу, а більш повільні – навпаки. Доволі скоро ліва сторона охолоне, а права - нагріється. Тому, що швидкості атомів визначають їхню кінетичну енергію, а вона прямо пов'язана з температурою газу атомів.
Так демон може підвищувати температуру в одній частині посудини і знижувати її в іншій, не витрачаючи додаткової роботи, що звичайно суперечить другому закону термодинаміки, а значить закону збереження енергії.
У ролі демона може виступати механічний пристрій, наприклад, кришка на пружинці над отвором. Швидкий атом здатний підняти кришку, повільний відіб’ється назад. Щоправда, пружинка буде стискатись і розтискатись і при цьому, звичайно, виділятиметься тепло.
Будь-який механічний пристрій, очевидно, теж побудований з атомів. Звичайно, працююча пружинка буде грітися, після спрацьовування пружинки її потенційна енергія частково перейде в кінетичну і її температура (температура демона) підвищиться. Демон нагріватиметься і може навіть перегрітися, що, звичайно, ускладнює його роботу. Погіршиться його зір, тобто здатність відрізняти більш швидші атоми.
Зрозуміло, що якщо питома теплоємність демона не нескінченна, він нагріватиметься і не зможе позбутися додаткового тепла, яке отримує в процесі спостереження за атомами. Можливо навіть, що він почне так сильно тремтіти від броунівського руху, що не зможе визначити, чи надходять швидкі атоми зліва чи йдуть у зворотному напрямку і не можуть виконувати свої функції.
Хоча демонові вже понад сто п'ятдесят років, він досі хвилює розум фізиків. Відносяться до нього, щоправда, вчені по-різному. Одні кажуть і це найпростіше, що проблеми тут ніякої немає, просто демона Максвелла в природі не існує, а експериментальна наука не повинна враховувати надприродні сили для пояснення явищ, що відбуваються насправді.
Ще сам Клаузіус, один з засновників термодинаміки, казав, що другий закон не враховує того, що з теплотою може робити якійсь демон, але бере до уваги лише те, що теплота робить самотужки.
Больцман відкинув ідею Максвелла, з протиріч другого закону до реальної дійсності. "Якби температури всіх тіл вирівнювалися, то не могли б виникнути і існувати ми, розумні істоти".
А. Ейнштейн, мабуть, дотримувався того ж погляду, так згідно з Жаном Перреном, він казав: «Здається ймовірним, що в середовищі, що знаходиться в рівновазі, розумний механізм не міг би діяти».
Можливо, сила недієздатності демона в тому, що Максвелл задумав демона надто людиноподібним. Якби знаменитий фізик міг передбачити теорію Планка, він надав би своїй істоті здатність розрізняти молекули без витрати енергії навіть усередині абсолютно чорного тіла (такого, що не випромінює і не поглинає світла будь-якої частоти), і ми дійшли б до раніше розглянутого випадку.
Можна запропонувати дещо вдосконалений варіант демона Максвелла. Сидить така істота чи механізм, лише на межі замкнутої системи, і впускає у неї дуже малі кванти (порції) енергії, такі яких не бачить експериментатор усередині системи. І ось через якийсь час, на диво, цей спостерігач помічає (за допомогою фотоефекту, який перетворює кванти світла в електричний струм, або якось ще), що енергія «мимоволі» зросла, тобто не зберігається.
Тут треба зауважити, що, незважаючи на безліч спроб пояснити недієздатність демона Максвелла, ніхто не дав переконливого пояснення, чому все саме так.
Інший вчений, Коста де Борегар, запропонував «не сприймати всерйоз ідеальну перетинку Максвелла за тих же причин, які змусили відкинути світлоносний ефір»: «така ідеальна непроникна перетинка без маси, тертя та теплоємності... є вигадана суміш матеріального та нематеріального», як і ефір.
Безперечно, доля демона Максвелла подібна долі ефіру, така істота не існує, принаймні зробити її ще нікому не вдавалося. Але на цьому аналогія закінчується.
Фізики вигадали ефір не заради задоволення складати парадокси. Він виник через законне бажання пояснити природу світла. Ефір – середовище, де він поширюється. І вчені вірили в його існування, поки експеримент Майкельсона не змусив їх змінити свою думку. Правда, зауважимо, що сам Максвелл зовсім не прагнув когось переконати в реальному існуванні свого демона.
Проблема, висунута Максвеллом, стосується дій, які демон міг би виконувати, якби існував. Можна вирішувати цю проблему по-різному, але не можна відкидати її тільки на тій підставі, що демон - істота уявна. Якби вчені вивчали лише явища, що прямо спостерігаються, як вважав Е. Мах, їм би довелося відмовитися від поняття оборотного процесу, що грає важливу роль у термодинаміці.
У теорії змішування газів часто вдаються до напівнепроникних перетинок, хоча насправді такі перетинки відомі лише у деяких виняткових випадках. Використання таких перетинок цілком законно, якщо ясно розуміти, що йдеться про уявний предмет, а ця умова, між іншим, не завжди виконується.
Отже, чи здатний демон Максвелла справді порушити другий закон термодинаміки? Відповідь на це питання залежить від того, як ми розуміємо можливості демона, точніше, від того, наскільки демон підкоряється законам фізики. Оскільки ми ці особливості не уточнювали, можна робити різні припущення про його природу і у кожному окремому випадку наслідки будуть різними.
Найпростіший випадок, розглянув сам Максвелл; він визначив демона як «істоту з настільки загостреними здібностями, що може стежити за рухом окремої молекули і робити те, чого ми наразі неспроможні».
Це визначення цілком розумне: за Максвеллом, демон не підкоряється жодним обмеженням, властивим діяльність людських істот. А. Едінгтон висуває аналогічну ідею, коли каже, що, мабуть, єдиний спосіб завадити демону Максвелла застосовувати свої здібності - це перетворити його на розумну істоту, «щоб тіло його витрачало впорядкованість, що виробляється розумом».
Якщо ми приймемо гіпотезу про те, що демон Максвелла дійсно здатний без витрат енергії реалізувати різницю температур між двома частинами посудини, то прийдемо в суперечність з другим законом, оскільки ніяка істота не здатна своїми діями зменшити ентропію повної маси газу, (міру теплоти, що відповідає нагріву чи охолодженню тіла на 1 градус у термодинамічному процесі) що міститься у посудині.
Можна звернутися до пояснення, даного Л. Больцманом, яке полягає в тому, що другий принцип має лише ймовірнісний зміст, коли за всіма атомами за допомогою людських засобів спостереження встежити неможливо. При цьому за поведінкою багатьох таких частинок можна спостерігати тільки з деякою ймовірністю.
Якщо клапану надає рух не демон, а деякий механізм за певним законом, тобто. незалежно від руху молекул, то й у цьому випадку через деякий час з'явиться різниця температур між двома частинами посудини. Строго кажучи, другий закон не забороняє встановлення демоном різниці температур, між частинами посудини, але обмежується твердженням, що її поява вкрай малоймовірна, за дуже великої кількості атомів у посудині.
Якщо припустити, що число молекул у посудині дорівнює, скажімо 2 або 5, то в цьому випадку неоднорідний розподіл молекул між двома половинами посудини стає не тільки ймовірним, але навіть неминучим, ймовірність стає істотно більшою. У цьому випадку другий принцип термодинаміки не працює і без втручання якоїсь вигаданої, гіпотетичної істоти.
Проте простіше прийняти, що другий закон не порушується з тієї простої причини, що він не прикладений до явищ на атомному рівні, які ми тут розглядаємо. Аналогічно, дії демона не суперечать другому закону, тому що протікають також на атомному рівні, а не у великих масштабах, де тільки саме і мають сенс закони термодинаміки.
Як можливо спостерігати атоми? Бачимо ми за допомогою світла в деякому наближенні з електромагнітними хвилями, в іншому наближенні - за допомогою частинок світла - порцій квантів світлової енергії,. Як видно від роздільної здатності приладів залежить те, що ми бачимо. Чи можна користуватися таким різним за різної точності вимірювань об'єктом (світлом) для спостереження атомів? Та й що таке ці атоми або інші мікрочастинки, адже судять про них не за допомогою прямого досліду.
Дійсно, якщо колись фізики досягнуть унікальної точності вимірювань, і зможуть побачити окремі атоми, то прилад, що здійснює сортування атомів, може стати цілком життєздатним і демон Максвелла зможе придбати всі права на існування.
О. Пальті, старший науковий співробітник з фізики ВТНП



![Невичерпні проблеми природи світла [2]](https://www.krainaz.org/images/202603/light.jpg?width=850&height=587)

Засновник та видавець