Ще кілька десятиліть тому редакція газети або телебачення нагадувала велике підприємство або виробництво із чітким розподілом ролей. У тому виробництві виготовлення одного матеріалу, який доходив до ефіру, чи до шпальт газет та журналів, могли брати участь журналіст, фотограф, оператор, звукорежисер, монтажер, редактор і верстальник. Кожен фахівець, який вчився для надбання професії не один рік, виконував свою вузьку функцію, а журналісту зовсім не обов’язково було вміти знімати відео або монтувати матеріал.
Причина формування такої громіздкої конструкції виробничого процесу була цілком практичною. Техніка була складною, дорогою і вимагала спеціальної підготовки. Камери, монтажні комплекси та друкарські процеси були доступні лише в межах професійних студій або великих редакцій. Як зараз пам’ятаю – редакція газети – це величезна зала, де працює велика кількість авторів, коректорів, перекладачів, редакторів та багато… багато… багато… інших спеціалістів. Це як великий інформаційний вулик. І от так ми «дописалися» аж до 2000-х років, навіть не звертаючи увагу на те, що технологічна революція починає впливати на усе навкруги нас – журналістів. Смартфони з якісними камерами, доступні програми відеомонтажу, цифрові фотоапарати та онлайн-платформи для публікації матеріалів радикально змінили виробництво медіа. Поступово одна людина стала спроможна записати інтерв’ю, зняти відео, змонтувати сюжет і опублікувати його в інтернеті впродовж години. Я сам брав участь у цьому процесі, я сам був свідком, як зі звичайного пишучого журналіста фахівці були вимушені перетворюватися на щось інше – більш сучасне, на «журналіста-універсала», який володіє базовими навичками одразу в кількох медійних сферах. Ті, хто не зміг оволодіти новими навичками, поступово почали уходити з професії… а загалом це все почало дуже радикально змінювати загальну архітектуру інформаційного простору навколо нас.
Сім базових навичок «журналіст повного циклу»
Нині редакція видання виглядає далеко не так, як це було буквально 10 років тому. Кількість фахівців, задіяних у процесі, різко зменшилася. Саме зараз, на наших очах формується нова модель журналіста як професіонала — її іноді називають "медіакреатор", або "one-man media" – це фахівець, який одночасно є журналістом, блогером, автором відео і ведучим...одним словом – «універсал», або з наукової точки зору – “журналіст повного циклу” (іноді — multimedia journalist або one-man media).
Попри різноманіття медійних форматів, які зараз виникли в цьому інформаційно-технічному буревії навколо нас, більшість сучасних шкіл журналістики сходяться на тому, що універсальний журналіст, або «журналіст повного циклу», має володіти щонайменше сімома базовими компетенціями.
По-перше, це «пошук і перевірка інформації». Журналіст повинен уміти працювати з джерелами, документами та фактами, перевіряти достовірність інформації і відрізняти фейки від реальної інформації, бути аналітиком з дуже широким світоглядом у різних сферах.
По-друге, це «уміння писати тексти». Навіть у відеожурналістиці, де основою є медійна складова, текст залишається важливою частиною кінцевого продукту —це різні типи сценарію (режисерський, монтажний та інше), структура сюжету, опис події, закадровий дикторський текст.
Третя компетенція — це «фото- та відеозйомка». Сучасний журналіст має хоча б на базовому рівні володіти технікою кадрування, роботи зі світлом і запису якісного відео та звуку, працювати з відео- та фототехнікою.
Четверта — «відеомонтаж», чи так званий «постпродакшен», тобто вміння перетворювати знятий матеріал на логічну історію з чіткою драматургією.
П’ята навичка — «робота перед камерою і проведення інтерв’ю». А це вже по іншу сторону від камери, тобто робота «в кадрі». У цифрову епоху журналісти дедалі частіше виступають у ролі ведучих, репортерів або авторів відеоблогів.
Шоста — «робота із соціальними мережами». Іншими словами – вміння правильно просувати вже готовий медійний продукт. Наприклад – працювати та орієнтуватися в соцмережах, які вже давно стали не лише каналом поширення інформації, а й окремим медійним середовищем із власними правилами і форматами.
Нарешті, сьома компетенція — «розуміння медіатехнологій»: робота з сайтами, аналітикою аудиторії, базовими інструментами цифрового виробництва контенту.
Модель T-shaped: широта і глибина
Попри зростання в журналістській професії універсальності, сучасні редакції не відмовляються від спеціалізації. У медіаосвіті для пояснення цього балансу часто використовують модель «T-shaped journalist».
Горизонтальна частина літери T символізує широкий набір базових навичок: текст, відео, соцмережі, інтерв’ю, монтаж. Вертикальна частина означає глибоку експертизу в одній конкретній сфері.
Щоб вам було зрозуміло, про що я, пояснюю – журналіст може володіти базовими мультимедійними навичками, але спеціалізуватися на розслідуваннях, військовій журналістиці або економічній аналітиці. Така модель дозволяє поєднати універсальність із професійною глибиною.
Модель π-shaped: подвійна спеціалізація
Із розвитком цифрових медіа з’явилася ще одна концепція — «π-shaped journalist». Вона передбачає наявність у журналіста двох вертикальних спеціалізацій. Такий фахівець має широкий набір базових навичок, але водночас розвиває «дві глибокі компетенції».
Це такі специфічні напрями в журналістиці як:
- політична журналістика та дата-аналіз
- наукова журналістика та відеопродакшн
- розслідування та документальне кіно
Такий підхід дозволяє створювати складні мультимедійні проєкти — від документальних фільмів до аналітичних медіаплатформ.
Три ролі журналістики майбутнього
Складність сучасного медіасередовища призводить до появи нових професійних ролей. Дослідники медіа дедалі частіше говорять про три типи журналістів.
Перший, це «Репортери» – вони працюють із реальністю: знаходять історії, беруть інтерв’ю, перевіряють факти і описують події.
Другий – так звані «Медіа-архітектори» – вони створюють форму подачі інформації: продумують формати відео, подкастів, мультимедійних історій і медійних платформ.
Третій тип — «журналісти-системники», які працюють із даними, алгоритмами та великими масивами інформації.
Журналістика даних і штучний інтелект
Сучасний світ виробляє величезні обсяги інформації: державні бюджети, відкриті реєстри, судові рішення, супутникові знімки, архіви соціальних мереж. Аналізувати такі масиви вручну практично неможливо.
Тому з’являється напрямок «дата-журналістики», де журналісти використовують аналітичні інструменти, програмування та штучний інтелект для пошуку закономірностей у великих базах даних.
Інший напрямок — «OSINT-журналістика», яка базується на аналізі відкритих джерел: геолокації фотографій, супутникових знімків, відео із соціальних мереж.
Штучний інтелект також стає допоміжним інструментом журналіста: він допомагає аналізувати документи, розшифровувати інтерв’ю, перекладати тексти та створювати візуалізації.
Журналіст майбутнього
У підсумку можу зазначити, що професія журналіста не зникне, скоріше трансформується під нове сьогодення, і це, скоріш за все, буде універсал своєї справи, а от вузькопрофільні фахівці стануть рідкістю. Вже зараз сучасний медійник поєднує в собі кілька ролей: дослідника, автора текстів, відеопродюсера, аналітика і технологічного користувача. Ймовірно, у найближчі роки успішними будуть ті журналісти, які зможуть поєднати широту універсальних навичок із глибокою спеціалізацієюта здатністю працювати з новими технологіями.
Коли я заходив до професії як молодий фахівець, то ще користувався друкарською машинкою, плівковим диктофоном, освоїв «транскрибацію» (процес перетворення усного мовлення з аудіо- чи відеозапису в письмовий текст), фотографував на плівковий фотоапарат з 36 кадрами, це все було в 2000-му році. А зараз, у 2026 році – цифрові камери вміщуються в долоні, цифрові диктофони вміщуються в ручку, а фотоапарати вміщують тисячі світлин на один електронний носій.
Раніше я як журналіст виїздив з оператором чи фотографом, а іноді з цілою знімальною групою, в яку входило декілька фахівців різних напрямів, то тепер сучасний журналіст має всі ці навички особисто, і його можна порівняти зі швейцарським ножем, але з одним дуже гострим лезом, яке використовується для різних завдань. Тому сучасні редакції цінують журналістів, які можуть робити багато різних речей особисто і мають на це поверхневі знання, фах чи хист, але в чомусь є дуже сильними. Кар’єра успішного журналіста сьогодні часто виглядає так: спочатку молодий журналіст — «універсал», але з досвідом такий журналіст знаходить свою спеціалізацію, і вже позиціонує себе як профільний фахівець.
Саме на цьому перетині — між репортажем, медіапродакшном і аналітикою даних — формується журналістика майбутнього.
Олександр РУЧКО, член Національної спілки журналістів України, викладач Інформаційно-творчої агенції ЮН-ПРЕС Київського Палацу дітей та юнацтва.
Засновник та видавець