Автор цієї статті, В'ячеслав Олександрович Кудін, був добрим другом нашого журналу «Країна знань» із перших днів його створення. Вважав видання науково-популярних журналів для юнацтва дуже важливою державною справою. Цю статтю В'ячеслав Олександрович подарував нашому журналу, і в пам'ять про нього ми публікуємо її для вас.
(1925–2018)
Оптимізм і песимізм – це світлий або похмурий емоційний тон сприйняття життя, радісне прийняття існуючого і відчуття майбутнього або настрій безвиході.
Оптимізм (від лат. optimus – «найкращий») як термін був уведений для позначення вчення Г. Лейбніца, який характеризував світ як найкращий, у якому переважає позитивне начало. Як протилежність оптимізму був названий песимізм, що латинською (pessimus) означає «найгірший».
Актуальність вивчення явища оптимізму – в прагненні людей зрозуміти природу його прояву в нашому житті, а також впливу на наші вчинки і дії. Життя давно переконує нас у тому, що світлий, піднесений стан допомагає прозорливіше оцінювати те, що відбувається, успішніше вирішувати проблеми, що виникають. Це – стан осяяння і віри в торжество добра і справедливості.
Антиподом оптимізму є песимізм, що виникає під впливом низки причин і обставин (нерідко незрозумілих для нас), породжуючи відчуття безвиході, обеззброюючи людину, позбавляючи сил, необхідних для подолання труднощів, і надії вибратися з невдач.
У кожному з нас, зазначав Сократ, є два начала, які керують нами і ведуть нас. Одне з них – вроджений потяг до насолоди, інше – придбане уявлення про благо для себе та інших. Коли обидва начала взаємно узгоджуються, вони стають змістом нашого світлого, оптимістичного, задовольняючого нас погляду на життя. Розлад між ними призводить до необдуманих вчинків, неминуче породжує багато помилок у житті, що тягнуть за собою песимістичний стан.
«Людина, що бажає жити в благоустроєному суспільстві і бути щасливою, повинна прагнути досягти не тільки свого власного щастя, але також щастя суспільства, до якого належить, щастя ближніх», – зазначав відомий біолог Ілля Ілліч Мечников.
У змісті оптимізму закладено почуття нашої причетності до того, що і як ми робимо. Бути людиною, здатною відчувати оптимістичне ставлення до життя, це означає, як казав свого часу геніальний письменник Антуан де Сент-Екзюпері, «відчувати, що ти відповідаєш за все, згоряти від сорому за злидні, хоча вони начебто існують і не з твоєї вини. Пишатися перемогою, яку здобули товариші. І знати, що укладаючи при будівництві будинку камінь, допомагаєш будувати світ».
– французький письменник, поет, есеїст
і професійний пілот
Людина повинна виконувати своє людське покликання – продовжувати закладену в ній природою потребу творити, виробляти, керуючись розумом, знаннями законів природи, любов'ю до людей і повагою до життя.
Не шкодити, не руйнувати, а творити і створювати – ось справжнє призначення людини і коріння оптимізму її життя. У цьому плані безпомилковим є твердження, що все, що створює людина для щастя людей, – оптимістичне.
Видатний педагог-гуманіст XVII століття Ян Амос Коменський у своїй «Великій дидактиці» писав: «Розум каже людині, що вона призначена для вищих цілей, у порівнянні з іншими створіннями... Вона створена прагнути до того, щоб бути здатною завжди все правильно розуміти, бажати, робити, досягаючи досконалості. Тільки тоді ми будемо гідні називатися людьми».
Водночас Коменський з болем відзначав, що в суспільстві з'являлися юродства і збочення, коли замість справедливості почали «затверджуватися ворожнеча, вбивства, образи, почастішали крадіжки, грабежі. Замість чесноти – безсоромність і непристойності в помислах, промовах, справах».
Світ, в якому жили і продовжують жити люди, далекий від досконалості. Основною причиною цього були і залишаються недосконалість і несправедливість суспільного устрою. Звідси неминуча поява у людей рис потворних, що гублять здібності і заважають прогресу в їхньому житті.
Нинішні ідеали так званого «суспільства споживання», які проявляються в життєвих цілях багатьох наших сучасників, породили всю глибину духовного і морального убозтва, що виникло у світі. Суспільство «загального благоденства і споживання» стало гальмом на шляху розвитку людства, запропонувавши людям антигуманні цілі і завдання: брати, брати і ще раз брати тільки для себе і за всяку ціну, незважаючи на потреби інших. Будь-яка думка про суспільне благо втрачається в боротьбі за вузькі чисто матеріальні успіхи.
Сила грошей у тому, що їй підпорядковується все, що виробляється і чим володіє людина.
– винахідник в області електротехніки
та радіотехніки, учений, інженер, фізик
Нікола Тесла зауважив, що багато людей схиблені на грошах, «я ж, – підкреслював великий винахідник, могутній розум «Леонардо да Вінчі XX-го століття», – ніколи не надавав їм значення більшого, ніж вони заслуговують. Мені вони були потрібні лише для виконання моїх досліджень і елементарного повсякденного проживання. Ставити гроші та вексельні папірці вище моральних, інтелектуальних достоїнств – негідно справжньої людини».
Нерозумність господарювання, народжена жадібністю правлячих власників великих капіталів, стає джерелом песимізму в житті і діях людей, породжуючи такий їхній стан, як відчай, зневіра, розгубленість, безперспективність.
У природі все прагне до ентелехії (завершеності), тобто до самоздійснення. У цьому природному розвитку кожна природна система – ліс, поле, степ – розвивається за своїми законами, прагнучи до певної рівноваги. Навіть незначні зміни в ній через нерозумні, непродумані дії людини, суспільства порушують цей баланс. Сьогодні ці порушення такі, що природа вже багато чого не здатна відновити. Особливо це стосується знищення лісів, винищення фауни, вторгнення в невивчені або поверхнево зрозумілі закони природи і призводить до катастрофічних наслідків.
Тільки у другій половині XX-го століття знищено без можливості відновлення 75 видів тварин, сьогодні щодня зникає по одному виду живих істот.
До початку XXI століття тропічні ліси втратили до 20% флори і фауни, а лісові насадження скоротилися з 12,8 млрд га на початку XX століття до 2,3 млрд га в новому XXI столітті.
Все відчутнішим стає брак питної води, і все помітніше починає виявлятися брак чистого повітря на планеті.
Сприяють песимізму і нинішні засоби масової інформації, які розповсюджують негативні відомості. Маніпулюючи ними, вони спритно формують настрої занепадництва і байдужості.
І все ж, навіть за недосконалого суспільства, саме життя в його багатогранності – могутнє джерело оптимізму.
У чому таємниця еліксиру життєвих сил природи? Те, що вони величезні, можна побачити, коли покриті в містах товстим асфальтом доріжки раптом навесні місцями здуваються, і крізь тріщини пробиваються ніжні, тоненькі стеблинки трави. Сила життя живить оптимістичне начало у ставленні людини до навколишнього світу.
Задоволенню повсякденних потреб (їжа, одяг, житло) люди присвячують чимало зусиль і праці. «Пригнічена турботами, нужденна людина несприйнятлива навіть до найпрекраснішого видовища», – зазначав класик економічної науки Карл Маркс.
І все ж, людина не стала б людиною, якби не прагнула усувати причини, що заважають їй бачити і створювати красу, володіти добротою і чуйністю, співчуттям до інших, допомагати їм, поступати у всьому розумно, спільно з іншими перетворювати наш земний будинок на квітучий оазис. Ця людська властивість – непримиренність до насильства, зла, несправедливості – стає тим невичерпним джерелом, що живило і завжди буде живити оптимізм і віру в кінцеву перемогу добра і справедливості.
Правим був Нікола Тесла, який ще на початку XX століття в одній із своїх лекцій стверджував: «Недалекий той час, коли ті люди, які направляють свій допитливий розум на винахід гармат, торпед та інших засобів знищення... не знайдуть вживання своїх мерзенних виробів і усвідомлять: використовуй вони свій винахідливий талант в інших сферах, можливо, заслужили б куди вищу нагороду, ніж отримані ними долари».
Матеріальна залежність, соціальне придушення таланту з боку правлячої верхівки призводять до трагедій у житті багатьох талановитих людей, для яких мета, зміст та ідеал життя – творчість, пошук, творення і відкриття. Багато з геніїв і талантів змушені були заробляти у сферах діяльності, далеких від їхніх наукових інтересів.
Чарльз Дарвін був фермером, натураліст Жан Батіст Ламарк був зайнятий на ненависній для нього військовій службі, Ісаак Ньютон служив чиновником, доглядачем монетного двору. Його геніальний рукопис «Математичні початки натуральної філософії» валявся без уваги багато років, і лише на схилі років відкриття і геній Ньютона знайшли своє визнання. Дмитра Івановича Менделєєва у розквіті творчих сил, розуму і таланту «пішли» з університету, над Костянтином Едуардовичем Ціолковським знущалися, як над фантазером.
Створення умов для збігу особистих і суспільних ідеалів – найважливіше історичне завдання людства. Його вирішення можливе лише тоді, коли суспільство допомагає кожній людині максимально досягати тих її цілей і задач, які не суперечать ідеалам справедливості, цілям і задачам усього народу. Для цього має бути суспільство соціальної справедливості і соціальної рівності людей.
– український радянський кінорежисер,
письменник, кінодраматург
Оптимістичне ставлення тісно пов'язане і переплетене з пізнанням істини, з науковими відкриттями і їхнім розумінням. Знання вселяє впевненість, а вона – в основі оптимізму. У людському житті немає нічого вищого від сили розуму і волі. При цьому Розум без волі безплідний, Воля без розуму руйнівна і приносить страждання і лиха.
У Олександра Петровича Довженка є оповідання «Таємниця життя», в якому він описує свої зустрічі зі знаменитим хірургом, який зробив у роки Великої Вітчизняної війни тисячі операцій пораненим у боях на фронті радянським воїнам. Олександр Петрович запитав великого хірурга: «Ти робив тисячі важких операцій, скажи, яку таємницю життя ти виявив у оперованих людей, що ти знайшов і побачив?».
Хірург довго зосереджено думав, мовчав, а потім відповів: «Начебто нічого не знаходив. А, втім, напевно, знаходив, це – сила, віра і воля до життя. Була вона – найважче поранені виживали, не було – вмирали навіть легко поранені».
У цьому оповіданні розкривається найважливіше в нашому житті – наявність позитивної волі і віри в можливість торжества кращого в житті. У волі та вірі – серцевина нашого оптимістичного ставлення до дійсності, до людей. Вірити, знаходити – значить прагнути побачити краще в людині!
В.О. Кудін, доктор філософських наук, заслужений працівник культури України, почесний професор університету Беміджі (США) і Братиславського університету ім. Яна Амоса Коменського
Про автора
В’ячеслав Олександрович Кудін (1925–2018) – український філософ, критик, кінознавець, заслужений працівник культури України. Доктор філософських наук, професор. Був засновником першої в Україні кафедри етики та естетики в Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка.
Він став автором першого в Україні підручника з естетики. До того, видав понад 500 наукових праць, підручників, монографій, статей, присвячених питанням кінознавства, української та світової культури, педагогічної майстерності та ін.
Міжнародний біографічний інститут (США) назвав В’ячеслава Кудіна одним із 500 найвидатніших учених ХХ століття, які зробили значний внесок у розвиток людства.
Учений був почесним професором багатьох відомих університетів світу.
![Секвойя – величні людина і дерево [2]](/images/202505ua/sequoyah.jpg#joomlaImage://local-images/202505ua/sequoyah.jpg?width=850&height=587)
Засновник та видавець