№7, 2026

Нільс Бор

Усі мої спроби пристосувати теоретичні основи фізики до цих результатів (тобто наслідків закону Планка для випромінювання чорного тіла) зазнали повної невдачі, – згадує Альберт Ейнштейн, – Це було так, наче з-під ніг пішла земля і ніде не було видно твердого ґрунту, на якому можна було б будувати. Мені завжди здавалося дивом, що цієї коливальної та повної протиріч основи виявилося достатнім, щоб дозволити Бору – людині з геніальною інтуїцією та тонким чуттям – знайти головні закони спектральних ліній та електронних оболонок атомів, включаючи їхнє значення для хімії. Це мені здається дивом і тепер. Це найвища музичність у сфері думки.

Наука в особистостях

Я вважаю, що без Бора
ми і сьогодні б знали дуже
мало про теорію атома

Альберт Ейнштейн

Нільс Хендрик Давид Бор (07.10.1885 – 18.11.1962) – видатний фізик-теоретик, один з засновників і творців сучасної фізики, член Датського королівського товариства (з 1939 року – його президент), народився в Копенгагені в ліберальній інтелігентній родині.

Його батько був видним фізіологом, університетським професором. У 1908 році Бор закінчив Копенгагенський університет, у 1911-12 роках працював у Кембріджі у Дж. Дж. Томсона, а з 1913 року в Манчестері у професора Ернеста Резерфорда, який до своєї смерті в 1937 році практично був другим батьком для Бора.

З 1916 року Бор – професор Копенгагенського університету, а з 1920 – директор створеного ним інституту теоретичної фізики, який став світовим центром фізиків і відіграв величезну роль в міжнародному спілкуванні вчених. Нині це інститут імені Нільса Бора.

Як вчений, Бор сформувався в дуже гострий для фізики період, коли фізика впритул підійшла до вивчення атомних процесів і зв’язаних з ними полів. Незадовго до того його вчитель Ернест Резерфорд запропонував дуже наочну ідею планетарної моделі атома.

Звичайна система Земля-Місяць дуже подібна до збільшеного в багато разів атому водню, але подібність ця тільки зовнішня, в мікросвіті діють свої закони, відмінні від законів небесної механіки.

Так на основі планетарної моделі Резерфорда та ідеї Макса Планка про квантування енергії, Бор побудував теорії воднеподібного атому.

Він сформулював два постулати:

1. Всупереч законам електродинаміки, електрон, рухаючись по стаціонарній орбіті, енергію не випромінює

2. Переходячи з віддаленої від ядра орбіти на більш наближену, електрон випромінює квант світла, частота якого визначається різницею енергій між початковим і кінцевим рівнями енергії .

Це була перша квантова модель атома, яка заклала нову еру в атомній теорії. Теорія Бора дозволила пояснити цілий ряд складних питань, які не могла пояснити класична фізика. Створення ним квантової моделі атома було вшановано Нобелівською премією 1922 року.

В 1918 році Бор сформулював новий важливий для атомної теорії принцип відповідності, який вказує коли саме є істотними квантові обмеження, а коли достатньо і класичної фізики.

Він багато зробив для становлення та інтерпретації квантової механіки, що виникла в 20-х роках минулого століття. Його зусиллями та зусиллями його співробітників і учнів була створена система фізичних ідей квантової механіки.

Бор зробив з заснованого ним інституту теоретичної фізики форум видатних фізиків світу для глибокого вивчення висунутих ним теорій. Інститут виховав, так звану, Копенгагенську інтернаціональну школу фізиків. Серед його учнів був вітчизняний фізик Л.Д.Ландау, майбутній лауреат Нобелівської премії.

Бор був почесним членом більш ніж двадцяти академій наук.

Зі спогадів багатьох фізиків, які часто перебували у гостях в його домі, там царювала напружена інтелектуальна атмосфера, яка поєднувалася з атмосферою добрих людських відносин.

Нільс Бор намагався дати своїм дітям (шість синів) таке виховання, яке б сприяло розумінню високих культурних і людських цінностей і відкривало б простір для самостійного розвитку особистості. Не випадково, син видатного фізика Оге Бор (на фото найближчий до Бора) згодом став, як і його батько, лауреатом Нобелівської премії (1975р.).

У 1950 році Бор звернувся до ООН з відкритим листом, який став маніфестом його ідеалів, та нажаль великі держави проігнорували це звернення і розв’язали гонку озброєнь.

Велич Бора не тільки у його наукових досягненнях, але і в його впливу на моральну атмосферу свого часу. Він був глибоко переконаний, що духовні та моральні цінності допоможуть об’єднанню людства.

Література: