Джордж Бідделл Ері народився 27 липня 1801 р. в містечку Олнвік — англійською пишеться Alnwick, а транскрибують ще як Алнвік чи Алнік. Це невелике поселення розміщене на північному сході Англії, у графстві Нортамберленд (чи Нортумберленд; англ.: Northumberland).
Вищу освіту талановитий юнак здобув у старовинному, заснованому ще на початку ХІІІ століття, Кембриджському університеті (м. Кембридж, Східна Англія). У ньому свого часу навчалися й працювали такі видатні вчені, як Ісаак Ньютон (1643—1727), Джеймс Максвелл (1831—1879), Вільям Томсон (1824—1907), Ернест Резерфорд (1871—1937) та інші.
(1801—1892)
Джордж Ері закінчив цей знаменитий заклад 1823 року та пропрацював у ньому понад десятиліття: з 1826 р. на посаді професора математики, а впродовж 1828—1835 років був професором астрономії та директором Кембриджської обсерваторії, заснованої 1823 року. Крім того, закінчивши університет, Джордж Ері вступив до Кембриджського філософського товариства (Cambridge Philosophical Society) при університеті, створеного незадовго до того, у 1819 році. Товариство провадило й провадить роботу, спрямовану на розвиток цілої низки природничих та інших наук, а також на популяризацію наукових результатів .
Діяльність Джорджа Ері на посту директора Кембриджської обсерваторії сприяла значному розвиткові цієї установи. Зокрема, він організував там проведення регулярних спостережень планет і публікацію результатів таких спостережень.
Далі в житті Джорджа Бідделла настав «гринвіцький» етап: майже пів століття, з 1835 до 1881 року він був директором Гринвіцької королівської обсерваторії. Цю знамениту старовинну астрономічну установу заснував ще 1675 року в Гринвічі (передмісті Лондона) король Карл ІІ. Як ми знаємо ще зі шкільної програми, поясний час розраховують саме від того меридіана, що проходить через Гринвіцьку обсерваторію — Гринвіцького меридіана; від нього ж розраховують і географічну довготу.
Основні напрями досліджень Джорджа Ері стосуються небесної механіки, практичної астрономії та оптики.
Небесна механіка — розділ астрономії, що застосовує закони механіки для вивчення руху космічних об’єктів: планет та їх супутників, астероїдів і комет, штучних супутників Землі, автоматичних міжпланетних станцій, зірок та галактик. За часів Джорджа Ері небесна механіка, звичайно, розглядала тільки рухи тіл Сонячної системи та зірок нашої Галактики.
Джордж Ері обробив спостереження Місяця і планет, одержані в Гринвіцькій обсерваторії впродовж 1750—1830 рр., а також удосконалив сонячні таблиці — так називали тоді ефемериди Сонця, що задають його положення (координати) на небесній сфері для певних моментів часу.
Як відомо, зірки в Галактиці, серед них і наше Сонце, рухаються в різних напрямках і з різними швидкостями. Дослідити такі рухи — нелегка справа, цю наукову проблему намагалися вирішити багато вчених упродовж десятиліть. Джордж Ері 1858 року теж запропонував один із методів для визначення параметрів руху Сонця в просторі (в Галактиці). Метод ґрунтується на аналізі власних рухів зірок — так називають повільні переміщення зірок у небесній сфері, зумовлені відносним рухом зірок і Сонячної системи (не плутати з добовим обертанням небесної сфери!). Оскільки Дж. Ері розробив цей метод майже одночасно з російським ученим польського походження Маріаном Альбертовичем Ковальським (1821—1884), то він дістав назву – метод Ковальського-Ері.
З-поміж здобутків Джорджа Ері в галузі практичної астрономії — метод дослідження цапф астрономічного інструмента, названий його ім’ям, та винайдення компенсатора для корабельного компаса. Крім того, він сконструював цілу низку астрономічних інструментів, установлених у Гринвіцькій обсерваторії.
Дуже цінними є результати Джорджа Ері в оптиці: у 1834 р. він розробив теорію дифракції світла в об’єктивах телескопів, а 1836 року — сучасну теорію веселки. Крім того, вчений запропонував циліндрично-сферичні лінзи для виправлення астигматизму людського ока (1825 р.).
Серед інших наукових здобутків Джорджа Ері – вдосконалення теорії припливів, що її запропонував свого часу французький учений П’єр-Симон Лаплас (1749—1827), а також визначення густини й маси Землі за допомогою маятника, встановленого на поверхні та в шахті (1855 р.).
Джордж Ері опублікував майже 400 наукових і науково-популярних праць. Його наукові досягнення відзначено медаллю ім. Коплі Лондонського королівського товариства та двома Золотими медалями Лондонського королівського астрономічного товариства. Чотири рази його обирали на дуже престижну посаду президента Лондонського королівського астрономічного товариства.
Помер Джордж Бідделл Ері 2 січня 1892 р. На його честь названо кратери на Місяці та Марсі.
Л.М. Свачій, кандидат фізико-математичних наук, Головна астрономічна обсерваторія НАН України
Засновник та видавець