Григорій Честахівський народився 1820 року в с. Нова Прага (тепер смт Олександрійського р-ну Кіровоградської області). Його батьки були військовими переселенцями. Хлопчик змалку малював ікони для сусідів. Завдяки клопотанням меценатів у 1843 році він здобув право навчатися в петербурзькій Академії мистецтв. Його вчителями були: Карл Брюллов та Федір Бруні. У 1854 році Григорій закінчив навчання в академії. За картину «Каяття св. апостола Петра» та етюд з натури удостоївся звання некласного художника історичного та портретного живопису.
(1820 – 1893)
Честахівський перебував під великим впливом Шевченка. Зберігся лист Шевченка до Григорія від 18 травня 1858 року.
Поет подарував Честахівському «Кобзар» 1860 року з таким дарчим написом: «Козакові Грицеві Честаховському. Кобзар Тарас».
26 лютого (10 березня за новим стилем) після важкої хвороби в Петербурзі помер Тарас Шевченко. Його поховали на Смоленському кладовищі. Українська громада Петербурга одразу почала вживати заходів, щоб перевезти тіло поета в Україну, пам’ятаючи його Заповіт. Честахівському вдалося переконати всіх, що найкращим місцем для перепоховання поета є Чернеча гора біля Канева. Перевозили тіло Шевченка з Петербурга до Москви залізницею, на поїзді, а з Москви до Києва – на конях. «Домовину поклали на козацький віз, накрили червоною китайкою», – згадував Григорій Честахівський.
Григорій Честахівський брав активну участь у похороні Шевченка. Він перевіз прах поета в Україну, супроводжуючи похоронну процесію впродовж усього шляху, а також відобразив останній шлях Кобзаря в серії малюнків та начерків: «Селяни біля труни Т.Г.Шевченка», «Труна Т.Г.Шевченка в дорозі» та ін. 10 травня (22 травня за новим стилем) 1861 року відбулося перепоховання Тараса Шевченка. Над його прахом Григорій звів першу могилу, встановивши на ній чотириметровий дубовий хрест. У своїх замальовках Честахівський відобразив перших відвідувачів могили Шевченка. Після перепоховання поета Честахівський залишився в Каневі і кожного дня ходив на могилу, вшановуючи пам’ять Тараса. Він читав його вірші, роздавав брошури, говорив людям про болючі соціальні процеси, що постали після скасування кріпацтва. Це дуже лякало поміщиків. Стали ширитися чутки, що під курганом поховано не прах поета, а «священні ножі», і що люди лише чекають сигналу для початку «Тарасової ночі». Григорія Честахівського звинуватили в підготовці заколоту, вислали з міста і заборонили йому в’їзд до Київської губернії. Тривалий час він перебував під таємним наглядом поліції, яка завела на нього окрему справу.
Після цих подій Григорій Честахівський жив у Петербурзі. 1883 року його звільнили зі служби, і останні 10 років свого життя він провів у Качанівці, в маєтку Василя Тарновського. Честахівський склав опис художньої колекції та речей, що лишилися після смерті Тараса Шевченка, зберігав деякі з цих речей у себе. Незадовго до своєї смерті, у 1893 році, Честахівський довірив Василю Тарновському (молодшому) особисті речі Тараса Шевченка, які пізніше лягли в основу колекції Національного музею Тараса Шевченка. Григорій також є автором спогадів про поета. Він брав участь у діяльності Товариства, яке займалося популяризацією творчості Шевченка, поширював у списках його заборонені вірші.
Григорій Честахівський, як і Тарас Шевченко, був художником – художником-копіїстом та іконописцем, однак він став відомим завдяки дружбі з Тарасом Шевченком. Саме Честахівський взяв на себе зобов’язання виконати останню волю свого друга – перепоховати його в Україні. Він супроводжував труну з прахом поета до Канева і саме він наполіг на його перепохованні на Чернечій горі, яка сьогодні є символом для багатьох поколінь українців.
Олена Слободянюк, старший науковий співробітник Національного музею Тараса Шевченка
Засновник та видавець