№5, 2026

Кентаври – люди-коні. Домисли та реалії

У третьому номері журналу «Країна Знань» за поточний 2026 рік автор згадував кентаврів, яких забагато існує в міфах Еллади, античній Греції. Так, чотирилапі кентаври – це міф. Але що таке міф? "Міф – це історія в масці," – так вчить Евгімер, широко відомий в узькому колі давньогрецький філософ, сучасник Александра Македонського. Що ж, спробуємо викрити міф про кентаврів Еллади. Сподіваюся, що буде цікаво.

Це цікаво

Гора Пеліон, біля якої, згідно з міфами, жили кентаври

"Коли свідки мовчать, тоді народжуються міфи," – Геродот

Згідно переказам, основним місцем дислокації кентаврів в Елладі було підніжжя гори Піліон у Фессалії. Від Іксіона, царя фессалійських племен, веде свій родовід багато кентаврів. А зараз – увага! Фессалія споконвіку славилася своїми конями та вершниками. Фессалійські коні (піндоси) вважалися кращими в античні часи. Піндосом був легендарний кінь Александра Македонського Буцефал. Термін "кентавр" походить від словотворення, що складається з двох грецьких коренів: колоти, рубати (грец. εντεω) та бик (грец. ταυρος). Цей термін можна з рівним успіхом інтерпретувати, як м'ясник, погонич, мисливець, а то й ковбой. Можливо, в давнину на землях Еллади і біля неї жили люди, котрі пасли корів, полювали на диких биків та жваво їздили на конях, то їх в очі та за очі звали "кентаврами". А найвідомішим кентавром був, є та буде вищезгаданий звіздар Хірон. Кентавр Хірон – сучасник Ясона та Геракла, сина Зевса. А хто такий Зевс?

«Зевс був великим воїном, давнім царем Кріта», – пише Евгімер, який став у свій час свідком того, як Александра Македонського ще за життя визнали богом. Культ богів, принаймні деяких з них, виник із культу звеличених людей (царів, жреців та вчених). Цю гіпотезу, евгімерізм, навіть підтверджують історичні дослідження. Наприклад, колега Хірона давньоєгипетський бог лікування Імхотеп – історична особистість, існування якої є доведеним фактом. Хірон не тільки зцілював, але й навчав лікуванню. Більше того, закликав своїх учнів, майбутніх медиків, лікувати хворого, а не хворобу. Заклик актуальний у всі часи. Крім того, Хірон, згідно переказам, займався астрономією: він створив із скупчень зірок ряд уявних фігур та дав їм, своїм сузір'ям, імена: Кентавр, Конячка, Стрілець. Зробив він це, щоб Ясону та його команді було зручніше орієнтуватися.

Кому кобила – наречена, а кому і мати рідна!

Тут критик промовить: автор суперечить сам собі: він стверджує, що чотирилапі кентаври – міф, казка на кшталт червоної рути чи квітки папороті та одночасно стверджує, що Хірон – це геній, який реально жив в Елладі за часів Зевса. Але Хірон – це чотирилапий кентавр, принаймні ніяких інших зображень Хірона на сьогодні не існує.

А якщо Хірон просто захотів, щоб його так відтворили? Ну, щоб його портрету скульптори та художники надали кінських рис. Можливо таке? Цілком! Александр Македонський наказав зображати себе з баранячими рогами і на сьогодні є безліч монет із рогатим профілем цього "бога".

Але повернемося до Хірона, він, безперечно, любив коней та хотів бути не богом типу Зевса, а конем. Мама Хірона, Філіра, за переказами спочатку перетворилася на кобилу, а потім стала вчителькою для Ахілла та Ясона. Свою дочку Хірон ласкаво звав Конякою, тобто Гіппою. Онука Хірона Арна асоціювалася з чорною конячкою. До речі, Арна зображена в трагедії Евріпіда людиною, а не кентаврідою.

Кентавріда – це кентавр жіночої статі

"Боже мій, як би я хотів бути конем…" – вигукнув якось великий драматург Славомір Мрожек, наш сучасник. Читаючи в далекому 1990-му році дотепну російськомовну книжку "Хочу быть лошадью" С. Мрожека автор сам іржав, як жеребець.

Зараз мало хто з людей хоче поповнити ряди коней, однак сьогодні, як і сотні років тому назад, чимало людей намагаються загнати людину в хомут, ярмо, а то і на бійню. Великій привіт Сухоліт Наталії Григорівні та Маргариті Павлівні Ковальовій! Ці дві жінки запекло агітували автора йти воювати, щоб їхні сини були в безпеці та комфорті!

Момент істини

Профіль Александра Македонського з рогами — Профіль Александра Македонського
з рогами

Слід зазначити, що поточний 2026 рік – це рік Червоного Вогняного Коня. За китайським гороскопом рік Вогняного коня розпочався 17 лютого 2026 року, а закінчиться 5 лютого 2027 року. Цей факт і надихнув автора взятися за перо та написати для "Країни знань" спочатку статтю "2026 – рік коня", а потім цю, яку ви, сподіваюся, зараз читаєте.

У попередній статті, присвяченій коням та кентаврам, автор процитував поета, який стверджував, що усі ми трошки коні. І це дійсно так.

У коня сім шийних хребців, як і у людини. Крім того, більшість кісток у людей та коней однакові. Але чому усі ми, люди, трошки коні? Тому що і людина, і кінь мають спільного предка. Цей спільний предок не відносився до непарнокопитних, не був він і приматом. Примати – це такий зоологічний загін, до якого відносяться усі люди та мавпи. А коні, віслюки, а також їхні безплідні діти-гібриди мули та лошаки усі поголовно є непарнокопитними.

А зараз питання для кмітливих. Як принести небагато грошей з іподрому?

Мій біологічний батько, Білостоцький Анатолій Іванович, пристрасно любив кінські перегони, неодноразово ходив туди та якось привів туди свого молодшого сина- дошкільника, тобто автора. Через те автор знає правильну відповідь на питання.

Як принести небагато грошей з іподрому? Потрібно принести їх туди забагато!

Отже, вельмишановні читачі "Країни Знань", подякуйте редактору Тамарі Василівні Бєлих за те, що отримали цю інформацію безкоштовно, тобто задарма! А ось моїй родині це знання обійшлося дорого: "батько" автора статті свого часу ухитрився програти навіть кухонну плиту.

Шановні читачі, дотримуйтеся правил відповідальної гри і не тільки на іподромі, а й на телефоні та іншій апаратурі. Пам'ятайте, що немає суттєвої різниці між ігровою та хімічною залежністю. Про це автор вже писав у статті про іграшку Диявола, опублікованій у дев'ятому номері "Країни Знань" за 2025 рік.

Ігор Білостоцький