Згідно з документом, полковник так описує цей похід. Люди пройшли під потрійною аркою і ступили на широку вулицю, всіяну уламками колон та кам'яними брилами. Все це було обліплено рослинами-паразитами. По обидва боки вулиці стояли двоповерхові будинки з великих кам'яних блоків, не скріплених вапном, але підігнаних один до одного з неймовірною точністю. Портики були прикрашені майстерним різьбленням із зображенням демонів (з точки зору португальців XVIII століття, боги Латинської Америки не могли бути схожими ні на кого, крім бісів із пекла.)
(1867–1925)
На центральній площі височіла величезна колона з чорного каменю, увінчана чудово збереженою статуєю чоловіка. Рука його, витягнута вперед, вказувала на північ. У тилу площі стояв палац із квадратними колонами. Над його головним входом зберіглося різьблене зображення юнака зі стрічкою через плече та щитом у руці. Португальцям здалося особливо дивним, що на голові парубка було щось схоже на лавровий вінок, а під рельєфом проступав напис, подібний до давньогрецького! Навпроти палацу розташовувався храм, який чудово зберігся.
Було очевидно, що місто знищене землетрусом. Скрізь на мостових зяяли глибокі тріщини, деякі квартали були суцільними руїнами.
Судячи з туманних натяків, колоністам вдалося знайти чималі коштовності. Одна золота монета описується докладно, вона не схожа ні на що, знайоме історикам. Мало того: поблизу міста, в горах, португальці знайшли занедбані срібні копальні.
Коли загинуло місто? Хто заснував його і жив у ньому? Чому були занедбані багаті срібні копальні? Нарешті, чому слідами колоністів 1753 року не пройшли археологи, геологи, промисловці? Можливо, все це — вигадка автора? Однак Персі Фосетт стверджує, що у цьому (або подібному) місті вдалося побувати і британському консулу у Ріо-де-Жанейро. Там теж була статуя на високому чорному постаменті. На жаль, злива та повінь змусили консула швидко покинути руїни.
На думку Фосетта, у непрохідній болотистій сельві мали знайтися й інші занедбані міста. Полковник вважав їх форпостами загиблої Атлантиди. Про них говорять індіанські легенди; є записи у документах єзуїтів.
Мандрівник пише, що письменник Генрі Райдер Хаггард, автор роману «Копальні царя Соломона», якось подарував йому загадкову статуетку з чорного базальту, колись придбану Хаггардом у Бразилії. Фігурка висотою близько 25 сантиметрів була у вигляді людини, що тримає на грудях пластину, поцятковану невідомими письменами. Полковник показав статуетку вченим із Британського музею, але вони не змогли встановити її походження.
Чи досяг сам дослідник «міста Зет»? Це також залишається загадкою. У 1925 році Фосетт разом зі своїм старшим сином Джеком та його другом Раймелом вирушив на пошуки руїн, описаних у «рукописі 512». 29 травня полковник із невеликого містечка телеграфував своїй дружині, що їхня експедиція стоїть на межі недосліджених територій. Фосетт повідомив також, що вони перетнули річку Шингу, південно-східну притоку Амазонки. Більше про полковника та його супутників ніхто не чув. Ні слідів, ні їхніх останків не знайшли…
Андрій Дмитрук, письменник
Засновник та видавець