Його досі називають Нострадамусом ХІХ століття, і це правильно навіть більшою мірою, ніж прийнято вважати. Але ми торкнемося лише одного передбачення Жюля Верна.
…«Наутілус» — підводний човен, здатний обійти планету в автономному плаванні, пройшовши при цьому Південний полюс під кригою... Його ім'я письменник «запозичив» у Роберта Фултона, американського винахідника. На початку XIX століття Фултон пропонував свою субмарину… Наполеону як секретну зброю проти Англії. Імператор французів не виявився далекоглядним.
Але човен Верна набагато досконаліший. Французький інженер Лебеф серйозно вважав фантаста своїм співавтором у створенні конструкції подвійного корпусу субмарини. Академік Жорж Клод узяв із того самого роману, «Двадцять тисяч льє під водою», думку про можливість отримання електроенергії від провідників, занурених у морську воду на різні глибини. «Наутілусом», на честь вигадки Жюля Верна, назвали перший у світі атомний підводний човен — SSN-571, спущений на воду в США 1954 року. Один із його походів став майже точним повторенням маршруту капітана Немо! Третього серпня 1958 року, вперше в історії флоту, «Наутілус» пройшов під білою бронею Північного полюса. Єдине виправлення: Немо провів своє судно під крижаним панциром Антарктики. Але тоді ще ніхто не знав, що Південний полюс лежить на континенті. Втім, нікому не було відомо і те, що інший полюс плаває на водах океану. Це, знову ж таки, пророцтво Жюля Верна. У ньому він лише «помилився полюсами»…
Що ж! Зупинимося докладніше на цій незвичайній книзі. Але не на винаході, але на особистості її головного героя.
Загалом, назва роману в точному перекладі з французької звучить, як «Двадцять тисяч льє під морями». До революції роман виходив у Росії під назвою «Вісімдесят тисяч верст під водою»; за радянських часів версти були замінені на майже однозначні з ними кілометри, пізніше вкоренилася назва «Двадцять тисяч льє під водою»… Але, зрозуміло, у всіх випадках носить своє ім'я-маску винахідник, господар і командир «Наутілуса» — дивна людина, шляхетна і зловісна. Капітан Немо, тобто, латиною, Ніхто (Nemo) ...
Чи випадково спало на думку Жюлю Верну це ім'я? Анітрохи. Відмінний знавець класики, у тому числі й античної, великий фантаст «позичив» його… у Гомера з поеми «Одіссея»!
У своїх поневіряннях морями, потрапивши на острів циклопа Поліфема і переконавшись у його людоїдській жорстокості, хитромудрий цар Одіссей вирішив приспати чудовисько за допомогою міцного вина. Одноокий гігант, якому дуже сподобалися перші чаші хмільного пиття, спитав, як ім'я мореплавця. І тоді Одіссей відповів:
Я називаюсь Ніхто; мені таку назву дали
Мати і батько, і товариші так мене величають.
Через короткий час, коли осліплений гострим колом циклоп почав скликати своїх родичів, дивне ім'я врятувало Одіссея: почувши, що лихо Поліфемові завдав «ніхто», циклопи вирішили — їх побратим просто хворий, і розійшлися...
Отже, завдяки знанню великої стародавньої поеми Гомера, з'явився у Верна його підводний Одіссей, мандрівник, який мстить несправедливим і жорстоким, –– капітан Ніхто. Лише у перекладі з грецької на латину… Його гострий кіл — носовий таран підводного човна — пробиває борт могутнього «циклопа», британського військового корабля!
Але хто ж він, таки, і звідки, — вчений і мореплавець, інтелектуал і месник? У «Двадцяти тисячах льє…» — кілька натяків на особистість та переконання Немо.
З усіх країн світу він ненавидить лише Англію. У каюті капітана є портрет молодої жінки із дітьми; професор Аронакс підглядає випадково, як грізний командир «Наутілуса» плаче перед цим зображенням.
Крім того, зі стін тієї ж каюти дивляться портрети людей, які «присвятили себе служінню високій ідеї гуманізму: Костюшко, герой, що виборював визволення Польщі... Боцарис — цей Леонід сучасної Греції; О'Коннел — борець за незалежність Ірландії... Лінкольн, який загинув від кулі рабовласника; і, нарешті, мученик, що боровся за визволення негрів від рабства й кинутий на шибеницю, — Джон Браун»...
Немо неодноразово говорить про те, що дно морське вкрите незліченними скарбами і він один — їхній господар. Варіант Скупого лицаря? Людина, схиблена на багатстві? Нічого подібного. Збираючи золото із загиблих кораблів, капітан передає його сміливцям, які борються за національну незалежність, за справедливий суспільний устрій. Зокрема, повстанцям Греції проти турецького деспотизму. «До останнього подиху я буду на боці всіх пригноблених, і кожен пригноблений був, є і буде мені братом!»
Критик Жак Шено писав, що Немо — це «образ непримиренного борця, в якому втілилася мрія революціонера покоління сорок восьмого року про свободу народів, його антиколоніальні настрої та неприйняття будь-якої влади».
Але ж роман «Двадцять тисяч…» існує не сам по собі. Він — друга частина трилогії, присвяченій океанським плаванням та знайомству з далекими країнами. Відкриває цю «тріаду» роман «Діти капітана Гранта», завершує «Таємничий острів». Ось, у третій частині і розкривається повністю таємниця Немо…
Відомо, що при створенні своїх творів Жюль Верн використовував не лише свою фантазію, а й спирався на достовірні факти про наукові відкриття та винаходи, про ті місця, куди мали потрапити його герої. У письменника була колосальна картотека, яку він збирав багато років. За своїм багатством і різноманітністю вона не поступалася ні енциклопедіям, ні нинішній (до речі, неабияк «засміченій» неперевіреним фактажем) електронній «Вікіпедії». Зауважимо, до речі, що свої картки Верн збирав, не користуючись не те, що комп'ютером, а навіть пишучою машинкою: риючись у сотнях книг-джерел, робив виписки від руки!
Так ось, у цій картотеці зберігалася цікава інформація про індійського військового і політичного діяча Нана Сахіба, прийомного сина одного раджі. Він 1857 року очолив повстання сипаїв — індійських солдатів, які перебували на службі в англійської колоніальної адміністрації. Одного разу вони повернули свою зброю проти гнобителів.
Повстання, яке очолив Нана Сахіб, охопило велику територію у центральній Індії. Повстанці зайняли місто Канпур. Два роки вони вели боротьбу проти британської тиранії, але все ж таки їх загони були погано організовані, а дії розрізнені. Зрештою, повстання було жорстоко придушене. Ми знаємо картину російського художника Василя Верещагіна: бузувірський розстріл сипаїв, яких англійці прив'язували до жерл гармат... Нана Сахіб був змушений ховатися у джунглях країни і керувати місцевими партизанськими загонами. Подальша доля його невідома.
Згідно з відомостями, наведеними в романі «Таємничий острів», де капітан Немо виступає в ролі всемогутнього охоронця та захисника колоністів безлюдного острова Лінкольна, творець «Наутілуса» теж родом з Індії. Його звуть принц Даккар; він — «син раджі, який правив незалежним тоді князівством Бундельханд». Принц був «душею» повстання сипаїв; не в силах захопити Даккара, британці вбили його дружину та двох дітей. Усе своє життя індійський Спартак присвятив витонченій помсті та допомозі іншим повстанцям.
Однак були в картотеці мсьє Верна інші матеріали, які змальовують ще більш «підозрілу» особу… На одній із карток написано: «Білий Раджа, син англійця пана N. Один із творців «Монітора».
Вченим удалося розшифрувати загадковий запис. Згаданий у картці «пан N» виявився військовим топографом з Англії. За роки своєї служби він об'їздив половину індійських земель — і навіть пов'язав свою долю з донькою раджі… Як би ви думали, якого князівства? Бундельханд! У сім'ї британця та індіанки народилося двоє дітей – хлопчик та дівчинка. Свого сина топограф відправив навчатися до Англії. Здобувши інженерну освіту, юнак повернувся на свою батьківщину. На той час його батько вже подав у відставку; він знав, що назрівають народні заворушення, а виступати проти індійського народу не хотів.
Отже, «пан N» вирішив поїхати із сім'єю до Англії. Але дружина чинила опір переїзду, і він поїхав один. Коли в Індії вибухнуло повстання сипаїв, син військового топографа взяв у ньому безпосередню участь. Його знали під псевдонімом Білий Раджа. Зрозумівши, що заколот буде придушений, молодик повернувся до рідного Бундельханда, забрав сестру і матір, і вони все ж таки поїхали до Англії.
Але тут за розшук Білого Раджі взялася англійська влада. Йому загрожувала каторга. Намагаючись врятуватися від арешту, молодик перебрався до США. А там у цей час вибухнула громадянська війна, конфлікт Півночі та Півдня. Раджа впевнено став на бік жителів півночі.
Жителі півдня побудували прототип майбутніх крейсерів і лінкорів — військовий корабель «Меррімак». Він мав паровий двигун та броньований корпус зі сталі. У 1860-х роках це була, можна сказати, надзброя. З ним ніяк не могли боротися дерев'яні вітрильники сіверян.
Дізнавшись про це, Білий Раджа вирішив звернутися за допомогою до відомого кораблебудівника Джона Еріксона. Він запропонував інженеру свої чималі кошти, щоб той збудував корабель, що поєднує у собі броненосець і підводний човен. За проектом Білого Раджі, над пласкою палубою цього судна мали підніматися лише труба та дві гарматні вежі.
Розглянувши цю пропозицію, Еріксон подав проект на розгляд президенту США Аврааму Лінкольну. Той схвалив; і почалося швидке будівництво надзвичайного судна.
Тим часом броненосець жителів півдня зійшов зі стапелів і включився у війну. Він уже потопив три вітрильні судна сіверян. Але тут закінчилося спорудження нового корабля, спроектованого Білим Раджею та Еріксоном. Судно назвали «Монітор». Незабаром він вийшов на поєдинок з «Меррімаком»… і той утік!
Цікавий той факт, що капітан Немо, за задумом свого автора, спочатку мав стати не індійцем, а... поляком! Ще свіжим було у пам'яті освічених людей польське повстання, придушене урядом Росії 1863 року. (Один із учасників цієї революції став батьком великого російського письменника-романтика Олександра Гріна).
Звернувшись до свого друга та видавця П'єра-Жюля Етцеля, Верн виклав наступний задум: польський патріот, який воював із царськими військами за свободу батьківщини, втративши будинок, рідних та близьких, змушений ховатися. Але він не просто ховається, а виступає «страшним суддею, справжнім архангелом помсти».
У листі Етцелю Верн так намагається роз'яснити причини загибелі корабля, потопленого «Наутілусом»: «Належить він нації, яку ненавидить Немо, що мстить за смерть своїх близьких та друзів! Припустіть, що Немо – поляк, а потоплений корабель – судно російське, чи була б тут можлива хоч тінь заперечення? Ні, тисячу разів ні!..»
Проте досвідчений Етцель одразу охолодив молодшого друга. Видавець знав, що Франція шукає шляхів зближення з Росією. В цих умовах уряд сприйняв би антиросійську спрямованість книжки як політичну провокацію. Книгу, можливо, заборонили б, а національність героя не мала принципового значення. І Етцель порадив авторові зробити Немо… американцем-сіверянином, ворогом работоргівців.
Тут уже заперечив автор. І народився («ні нашим, ні вашим») індійський принц Даккар. Видавець, скріпивши серце, погодився…
Андрій Дмитрук, журналіст
![Секвойя – величні людина і дерево [2]](/images/202505ua/sequoyah.jpg#joomlaImage://local-images/202505ua/sequoyah.jpg?width=850&height=587)
Засновник та видавець