Щоправда, будівництво дирижабля LZ 129 «Гінденбург» було розпочато ще до приходу Гітлера, 1931 року, і зайняло близько п'яти років. На той час це було найбільше у світі повітряне судно — 245 метрів завдовжки (всього на 24 метри коротше «Титаніка»!), максимальний діаметр 41,2 метра; 200 000 кубометрів газу у балонах; чотири дизельні двигуни «Даймлер-Бенц» LOF-6 потужністю до 1200 кінських сил кожен. Для їх харчування в баки закачували 60 тонн пального. "Гінденбург" був здатний підняти в повітря до ста тонн корисного навантаження, розмістити 50 пасажирів і при цьому розвинути швидкість до 135 кілометрів на годину.
Треба сказати, що опосередкованими винуватцями майбутньої катастрофи дирижабля стали американці. Спочатку конструктори планували використовувати для наповнення корпусу гелій: віддали перевагу водню, займання якого вже губило повітряні кораблі. На той час єдиним постачальником гелію були США. Тамтешній уряд погодився поставити гелій для рекордного «Гінденбурга». Але в 1933 р. до влади прийшли нацисти, і Національна рада США з контролю за військовими товарами заборонила продавати німцям стратегічно важливий газ. В результаті дирижабль був модифікований для використання водню, і сталося те, що сталося.
«Гінденбург» був справжнім повітряним «Титаніком», розкішним та приреченим… На ньому був ресторан із кухнею, на палубі — дві прогулянкові галереї. Щоправда, через обмеження вагою, замість ванн пасажирам пропонувався душ; все, що можна, було зроблено з легкого алюмінію, в тому числі спеціально виготовлений для салону рояль.
Перед посадкою пасажири та члени екіпажу були зобов'язані здавати сірники, запальнички та інші пристрої, здатні викликати іскру. Незважаючи на такі жорсткі правила, на «Гінденбурзі» обладнали спеціальну кімнату для куріння з єдиною на борту електрозапальничкою: не можна відштовхнути від польоту примхливих багатіїв.
Незадовго до першого польоту пасажирські та громадські приміщення дирижабля було збільшено; місткість зросла з 50 до 72 пасажирів.
Свій перший комерційний рейс із 37 пасажирами дирижабль здійснив 31 березня – четвертого квітня 1936 року: він злітав до Південної Америки. У травні цього року гігант почав регулярно перетинати Атлантику. Літали в Ріо-де-Жанейро, Ресіфі, Лейкхерст (США)... Дирижабль став популярним засобом міжматерикових повідомлень – майже всі місця на ньому, і не за малі гроші, повністю розкуповувалися.
У свій останній політ "Гінденбург" вирушив увечері третього травня 1937 року. На борту було 97 пасажирів та членів екіпажу; вартість кожного квитка досягала чотирьохсот доларів, солідної на той час суми. У багажних відділеннях лежало майже 18 тисяч поштових відправлень, 148 кілограмів вантажу та 879 кілограмів багажу. Керував кораблем досвідчений капітан Макс Прус, ветеран Першої світової війни. Метою польоту був Нью-Йорк.
Вилетівши з Німеччини о 20:15 і подолавши океан, шостого травня «Гінденбург» велично проплив над Манхеттеном. Бажаючи догодити пасажирам і вразити янкі, капітан провів дирижабль настільки близько до оглядового майданчика найвищого у світі хмарочоса Емпайр-Стейт-білдінг, що пасажири та відвідувачі майданчика могли помахати один одному.
Покружлявши над містом, дирижабль попрямував у бік бази Лейкхерст, де він мав здійснити посадку, і о 16:00 прибув до неї. Однак із заходу до посадкового поля наближався великий грозовий фронт… Капітан Прус відклав приземлення. Пізніше фронт пішов на північ; о 19:08 Прус отримав з Лейкхерста рекомендацію сідати якнайшвидше.
О 19.11 дирижабль знизився до висоти 180 метрів. Однак через 14 хвилин у районі його корми, перед вертикальним стабілізатором, прямо над газовими відсіками стався спалах водню. Пролунав перший вибух, потім «Гінденбург» спалахнув, наче колосальна бомба. Через півхвилини після загоряння залишки корабля впали на землю поряд із щоглою.
Згідно з офіційним звітом німецької слідчої комісії, у хвостовій частині корпусу був випадково пошкоджений один із балонів, що викликало витік газу та утворення вибухонебезпечної суміші водню з атмосферним повітрям. Різниця електричних потенціалів між частинами вологої зовнішньої оболонки та каркасом викликала іскру... До подібних висновків дійшли й американські експерти — всі, крім одного, історика-аматора Адольфа Хелінга. За його версією, «Гінденбурга» було знищено вибухом міни з годинниковим механізмом. Цю міну встановив диверсант, технік Ерік Шпель, на дні балона № 4. Сам Шпель вистрибнув з дирижабля, що палав, але незабаром помер у госпіталі від отриманих опіків. Цікаво, що тієї ж версії дотримувався начальник IV управління РСХА (гестапо) Генріх Мюллер.
Під час катастрофи загинуло 36 людей: 13 пасажирів, 22 члени екіпажу та один співробітник наземної служби. Частина команди на чолі з капітаном була притиснута до землі уламками корпусу, що горить. Сильно обпаленим авіаторам все ж таки вдалося вибратися з-під уламків. Сам Прус вижив, незважаючи на серйозні опіки.
Крах «Гінденбурга» виявився другим за кількістю жертв: раніше, п'ятого жовтня 1930 року, у Франції вибухнув британський дирижабль R101 – на ньому загинуло 48 із 54 осіб. Але цей випадок став кінцем комерційного використання дирижаблів у транспортних цілях.
Були скасовані всі заплановані рейси кораблів (легші за повітря) до США та Бразилії. Уряд Німеччини заборонив пасажирські перевезення на таких судах; дозволи видавалися лише для транспортування пошти та участі в авіашоу над країною. Закордонні польоти з будь-якими намірами були заборонені.
Андрій Дмитрук, журналіст
Засновник та видавець