Протягом кількох років авторка статті вважала, що акварель з колекції Національного музею «Київська картинна галерея» (НМ ККГ) «Юрта в степу» (папір, акварель. 11,4х18,3 см.), котра записана в інвентарній книзі як робота невідомого художника, можливо, є копією з тієї самої «втраченої» роботи Шевченка відомої дослідникам його творчості з чорно-білої репродукції.
Ілюстрація із Повного зібрання творів
Т. Шевченка. 1964
Один із старих інвентарних номерів (тушшю 3663) наявних на зворотному боці акварелі, належить списку графіки 1920-х – 1930-х рр. Київської картинної галереї (тепер НМ ККГ). Список був втрачений. Тобто з'ясувати, з яким авторством твір записаний під час надходження до музею, нажаль, неможливо.
Інший номер (блакитним чорнилом Р. 2128) належить старій інвентарній книзі Всеукраїнського історичного музею ім. Т.Г.Шевченка (ВІМШ). Це є свідченням того, що «Юрта у степу» якийсь час перебувала у зібранні цього музейного закладу. Надзвичайно цікаві відомості про історію побутування нашого експонату були люб'язно надані колегами з НХМУ (ВІМШ у 1920-х рр.). Як з’ясувалось, під номером Р.2128 в музейній документації 1920-х рр. значиться робота Тараса Шевченка «Юрта серед степу». Однак, поряд із прізвищем Шевченка графітним олівцем додано знак питання. Час появи цього знаку встановити точно неможливо, але він має вигляд як пізніша вставка в інвентарний запис.
Із самого запису в інвентарній книзі випливає, що до ВІМШ акварель надійшла 5 березня 1928 року від Ананьєва Олександра Андрійовича (Михайлівський провулок, 34). Власник отримав її від батька, а той від Лазаревського Федора Матвійовича. Подальша історія побутування залишалася нез'ясованою, тому що акти видачі з ВІМШ початку 1930-х років втрачено. Додаткову інформацію вдалося отримати завдяки співробітникам Національного музею Т.Г.Шевченка та роботі у бібліотеці цього музею.
Обкладинка
Історія побутування цього твору становить великий інтерес. Вперше у поле зору дослідників акварель «Казахська юрта в степу» потрапила у 1925 році і була опублікована у невеликій книзі Володимира Коряка «Боротьба за Шевченка» з наступним коментарем: «Новознайдений власноручний акварельний малюнок Т.Шевченка, що його фотографію з оригіналу здобуто тов. Панченком в м. Полтаві. Малюнок написано на ватмані акварельними фарбами приблизно в 15 тонів. Оригінал малюнку знаходиться в м. Полтаві у О.А.Анан’єва, котрому він дістався у спадщину від його батька А.О.Анан’єва, а цьому останньому малюнка подарував р. 1867 Федір Матв. Лазаревський, що з його братом приятелював Т. Шевченко. Ф.М.Лазаревському цей малюнок разом з іншими перейшов від його брата».
На підставі того, що до Повного зібрання творів Шевченка 1932 р. (Харків) акварель «Юрта в степу» занесена як справжній твір Т.Г.Шевченка (під №175 з помилковим розміром 0,14х0,21 – можливо розміром разом з паспарту або рамою, в метрах), із зазначенням місцезнаходження – Інститут Т.Шевченка, Харків, можна припустити, що з ВІМШ твір було передано до Харкова (столиця УРСР на той час).
Акварель. НМШ
Інститут Т. Шевченка засновано 1926 р. в Харкові в системі Народного комісаріату освіти УРСР (Тепер Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАНУ). При інституті існував Всеукраїнський літературний музей, в якому була також галерея шевченкових картин, серед яких 12 акварелей періоду заслання 1849 – 1857 рр.
Вірогідно, вже після 1932 р. з Харкова акварель надійшла до Київської картинної галереї. Можна припустити з великою долею достовірності, що твір втратив авторство і був записаний до фонду немузейного значення (тепер науково-допоміжний) як робота невідомого художника в ході післявоєнної інвентаризації експонатів, які повернулися з евакуації разом з тими, що залишалися в музеї під час окупації Києва. Таким чином слід цього краєвиду з казахською юртою для дослідників творчості Т.Г.Шевченка був втрачений на довгі роки.
У повоєнні дослідження та публікації акварель вже вводиться фахівцями до списку сумнівних творів Т.Г.Шевченка. До багатотомного видання «Тарас Шевченка. Повне зібрання творів у 12 томах» (К., 2014 під №188) «Казахська юрта в степу» також була записана до розряду сумнівних творів художника, оскільки досконало дослідити акварель у зв'язку з її «зникненням» у шевченкознавців можливості не було.
Літографія
У той же час, дослідниця творчості Тараса Григоровича Шевченка науковий співробітник Державного музею Тараса Шевченка Глафіра Паламарчук (1908 – 2000), у своїй статті «Хроніка однієї подорожі», висловила думку, що акварель – справжня робота Шевченка: «Вважаємо, що акварель «Казахська юрта в степу» виникла також під впливом цих вражень (мандрівка в гори Кара-Тау). У дев’ятому томі академічного видання Повного зібрання творів Тараса Шевченка остання акварель віднесена до групи сумнівних. Але відсутність оригіналу в даному випадку не може бути підставою для такого висновку. Першим власником цього твору був один з близьких друзів Шевченка – Федір Лазаревський, до якого малюнок міг потрапити лише безпосередньо від автора». (Літопис шани і любові. Київ, 1989, с. 198 – 199).
Наступний етап у вивченні акварелі з науково-допоміжного фонду почався під час підготовки виставки до 100-річчя НМ ККГ. Передбачалося експонувати цей твір в одному із розділів виставки «Народження музею». На жаль, через війну розпочату в лютому 2022 р., виставка не відбулася.
Сепія. НМШ. (Серед зображених
сидить зліва Б. Залеський)
Для консультації було запрошено співробітників Національного музею Т.Г. Шевченка. На їх думку, акварель «Юрта у степу» відрізняється від робіт поета-художника за рівнем виконання та стилістичними особливостями. У ході обговорення було висловлено припущення, що робота можливо належать пензлю друга Шевченка – художнику Броніславу Залеському (1819/1820 – 1880), який створював замальовки разом із ним у тих самих місцях. Із Тарасом Шевченком Залеський познайомився і заприятелював у листопаді 1849 року в Оренбурзі. Як художник, Залеський був прикомандирований допомагати Шевченкові завершувати малюнки, що їх поет виконав під час Аральської описової експедиції.
Цей факт значно ускладнює атрибуцію акварелі «Юрта у степу». Ряд стилістичних особливостей твору свідчить про авторство Залеського. Однак не можна виключити й участь Шевченка на початковому етапі створення цього пейзажу. Остаточна атрибуція, на наш погляд, має залишитися за фахівцями з творчості Т.Г. Шевченка. Авторство Шевченка на цьому етапі дослідження зостається під знаком питання.
Набуття «втраченого» твору є безумовно подією знаменною. У фахівців із вивчення творчої спадщини Т.Г. Шевченка з'явилася можливість його всебічного вивчення та шанс поставити крапку у питанні справжності експонату, що має таку складну та дивовижну долю.
Наталія Агеєва, мистецтвознавець
Засновник та видавець