В геологічній науці вважається природним феноменом світового значення. Це Український кристалічний щит. Протяжність півострова з північного заходу на південний схід складає 20 кілометрів. Трахтемирівський півострів є важкодоступним краєм, що вкритий лісом та чагарником, порізаний глибокими ярами з непрохідними у негоду ґрунтовими дорогами.
Такої яруго-балкової системи, як на Канівщині, в Україні немає. Вона тягнеться від Ржищева й до пониззя Росі. Тут – другий за розмірами яр у Європі, – Костянецький. Його глибина – 90 метрів, і він росте, хоч не такими темпами, як раніше. Гори теж іще в процесі формування, просто наше око цього не помічає.
Чергуванням лісу і степу у поєднанні із великою рікою мали визначальне значення для майже безперервного заселення цієї території ще з часів кам'яного віку. Тут представлені практично всі археологічні періоди, які характерні для Центральної України. А головною особливістю Трахтемирівського півострова є виявлений тут потужний осередок формування ранньослов'янської людності, як основи для виникнення українського етносу.
Археологи знайшли тут великі поселення скіфів-орачів (VII – II ст.. до н.е.), що прийшли з Північного Причорномор'я й асимілювалися з автохтонним населенням. В ході подальших трансформацій виникла Зарубинецька культура (III ст. до н.е. – II ст. н.е.) - перша праслов'янська на Подніпров'ї. Ще в часи Русі тут був брід через Дніпро. А поряд із бродом стояло місто Заруб, яке вперше згадується у джерелах під 1096 роком. Біля нього понад 100 років тому виявив сліди поселення з археолог Вікентій Хвойка. Чимало поселень та городищ часів Русі свідчать про високий рівень культури, ремесел та торгівлі на цій території. Село Трахтемирів лежало переважно знизу, в заплаві. Селяни займалися риболовлею, садівництвом, мали декілька вітряків, але одним із головних їх занять було добування каменю – пісковику. З давніх-давен тут займалися виготовленням жорнових каменів,
Містечко Трахтемирів 1578 року було надане козакам указом польського короля Стефана Баторія. Це є перша офіційна резиденція Війська Запорозького. На той час тут вже був монастир. На літографіях монастир виглядає потужною фортецею, із кам’яними стінами і баштами, яка здіймається на високій кручі над Дніпром. Трахтемирів вважається місцем сили. Води Канівського водосховища, затопивши заплаву в районі Трахтемирівського півострова, поглинуло село.
У Трахтемирівському монастирі козаки влаштували шпиталь. Обитель стала патронатною у війська запорізького. Старшина щедро обдаровувала монастир, а старі козаки йшли доживати віку під опікою монахів. В часи Сагайдачного Трахтемирів називали козацькою столицею. Гетьман обрав Трахтемирів своєю заміською резиденцією, часто бував тут із військом, та приймав послів та значних гостей. Тут була скарбниця, архів, шпиталь та школа, в якій готували дяків, які в свою чергу, несли освіту козакам. Юрій Хмельницький прийняв тут чернечий постриг.
народ відносить до старовини
Енергетика, яка йде від гір… Оскільки вони мають рихлу структуру, енергетика, яку випромінюють, підсилює магнітні поля. Тут і компас може не працювати, і самопочуття людини не зовсім стабільне, з´являються запаморочення. Такі місця дуже часто зустрічаються на Трахтемирівщині. Сила ж передається від довкілля. На вершинах гір – чотири стихії: повітря, вода, енергія Сонця й Землі. Коли там опиняєшся, тебе просто окриляє.
Канівського водосховища, знищило значну частину берега, затопило частину сіл Трахтемирів-Бучацького півострова і створило аварійні умови для сіл, які не затопило. Серед них Заруб, Ходоров, Бучак. У 1899 році видатний археолог Вікентій Хвойка у Зарубинцях відкрив археологічну культуру, яка нині вважається однією із головних археологічних культур України періоду Залізної доби. Нині вона має назву Зарубинецька культура. На місці колишнього села Зарубинці нині існує лише урочище та зарослий старовинний цвинтар, схожий на Трахтемирівський, але значно менший.
У Бучаку автор мав свою хатку на самій горі, поряд із вітряком. Однак перший удар по нижній частині села завдали води Канівського моря. Потім тут почали стромити гілроакумуляторну електростанцію. Продожили від Канева широку бетонну дорогу. В ярах за горою повинна була накопичуватися вода. Сільських жителів виселили у селище Студенец.. Бучака вже практично нема.. Так само кілька хатин – у селі Трахтемирів. І все ж це – місце сили. Столиця реєстрового козацтва.
Невелика смужка 30-кілометрової протяжності перенасичена археологічними об’єктами, бо вони являють собою багатошарові поселення. На одній ділянці відкривали по чотири-п'ять культур різних епох. Безперервно, упродовж багатьох тисяч років жили тут люди: одні пішли – інші прийшли.
Поки не було затоплене водосховище, яке у три-чотири рази розширило русло Дніпра, науковці Інституту археології зробили дуже велику справу. Але встигли дослідити лише 30%. Кілька експедицій вийняли неймовірну кількість матеріалу з перших надзаплавних терас. Сьогодні тільки підводні розкопки можуть доповнити їхні здобутки. А так під водою – розвалини давніх храмів. В урочищах ще розташовані певні елементи плінфи, фресок. За результатами тих досліджень вирішили неодмінно резервувати цю територію. Це – скарб у науковому, історичному, археологічному планах. Утім, роботи ще на сто років – досліджено лише 30% території. Багато поселень і городищ – у нетипових місцях, тому несподіванок може бути багато.
О.М. Корнієнко, доктор історичних наук, Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Добровпа
Фоторафії: Романа Маленкова, Максима Гврилюка, Романа Зиновьєва, Сергія Криниці, Moahim/
Засновник та видавець