Мертве море – це найглибше в світі солоне озеро.
Площа Мертвого моря становить 605 квадратних кілометрів, довжина – 67 кілометрів, максимальна ширина – 18 кілометрів, найбільша глибина – 380 метрів.
Мертве море – це диво природи. Ніби спеціально, щоб збільшити його привабливість, природа розташувала Мертве море серед іншого природного дива. Це озеро знаходиться на найглибшому місці Великої рифтової долини. Узбережжя Мертвого моря є найнижчою ділянкою суходолу. А Велика рифтова долина є найдовшим на Землі географічним феноменом світу, що простягається на 6000 кілометрів.
Мертве море виникло приблизно 2 мільйони років тому внаслідок тектонічних зіткнень, коли Африканська плита зіштовхнулася з Євразійською, формуючи Сирійсько-Африканський розлом. Ця Велика рифтова долина продовжує розтягуватись.
Внаслідок інтенсивного випаровування і відсутності стоку Мертве море в 9,6 разів солоніше, ніж Світовий океан у середньому. Концентрація солі Мертвого моря складає 33,7 %.
Однак Мертве море – це не найсолоніша водойма планети. Наприклад, затока Каспійського моря Кара-Богаз-Гол містить 35% солі, озеро Ассаль у центральній частині Західного Джибуті (Африка) має 34,8% солоності води, озеро Ванда в Антарктиді має 35% солоності, а озеро Дон-Хуан, розташоване в сухих долинах Антарктиди, має 44% солоності.
Внаслідок високого рівня солоності рослини, риби та інші великі організми не можуть існувати в Мертвому морі, звідси і його назва. Тільки в кратерах на дні озера виявлено бактерії.
Проте водойма не завжди називалася Мертвим морем. Колись євреї називали його Солоним. У Йосипа Флавія та Плінія воно носить назву Асфальтового озера. В перекладі з давньогрецької «асфальтос» означає «смола». Незвичайною особливістю Мертвого моря є те, що тут утворюється природний асфальт у вигляді маленьких шматочків чорної речовини. Під час археологічних розкопок було виявлено безліч статуеток і інших предметів, аж до людських черепів часів неоліту, покритих цим чорним бітумом. В Єгипті бітум із Мертвого моря використовували для муміфікації.
Назву Мертве море це озеро отримало від грецьких і римських авторів ІІ століття. Першими його так назвали давньогрецькі вчені Павсаній і Гален, який залишив найдетальніший опис Мертвого моря і його природних властивостей. Ця назва закріпилася в церковній літературі раннього середньовіччя й перейшла з неї в усі європейські мови.
Араби називають Мертве море Бахр-Лут – Лотове море. А ще його називають Содомським, оскільки вважається, що раніше тут були відомі з Біблії міста Содом і Гоморра, знищені Богом за гріхи його жителів.
1960 року водолазні експедиції зі спеціальним обладнанням для роботи в умовах підвищеної солоності, досягли глибини понад 60 метрів. На дні моря, під мулом вони виявили руїни старовинних будівель і вимощену дорогу, ширина якої становила понад 3,5 метри. Вчені припустили, що це рештки легендарних міст Содома і Гоморри, які загинули приблизно в 1900 році до н.е. і зараз перебувають на дні південної частини Мертвого моря, яка виникла внаслідок землетрусу.
Мандрівники про Мертве море
Своєю належністю до території, описаної в Біблії, а також завдяки незвичайним природним властивостям Мертве море приваблювало і продовжує приваблювати багатьох прочан і туристів. Воно описане в мандрівних нотатках відомих і маловідомих авторів.
Першим вітчизняним автором, який залишив опис подорожі по Палестині був ігумен Даниїл, який мандрував Палестиною між 1106 і 1108 роками. Там же міститься і перша в нашій літературі згадка про Мертве море. Даниїл писав, що шлях від Єрусалиму до річки Йордан дуже тяжкий, спекотний, безводний і розбійників багато. А від Содомського (тобто Мертвого) моря йде задуха і сморід.
Український мандрівник Василь Григорович-Барський у 1726 році побував біля озера саме тому, що, як він пише, колись тут були Содом і Гоморра. Григорович-Барський так описав Мертве море: «1)Вода тут дуже солона та гірка, і так люто їсть усе тіло, що несила стерпіти; проте сверблячка, короста і таке інше, всі болячки, які є на тілі, од неї гинуть. 2) Бачив я там дерева, які стоять у воді, і доторкався до них; вони грубі й високі, і від кореня до половини стоять у воді, вони сухі й зовсім не мають листя, і такі міцні, що ми вдвох вилазили на одне, і воно не зламалося. Ніхто не знає, чи вони плодові, чи лісові то були дерева, та це й не так важливо. Великого подиву гідне те, скільки віків вони з Божої волі стоять непохитні й не гниють у такій лютій воді, і доки їх сягає вода, доти вони чудесно оброслі кам’яною шкурою. Не тільки ці, а й інші дерева, що стоять при березі й омиваються водою, засохли та обросли каменем, і нині щодня обростають ще більше, з чого я так багато дивувався, і взяв з собою того каміння і солі, яка тут виникає. 3) Ця вода не дає людині потонути, або пірнути, або зануритись, і сам я в цьому переконався, коли в ній мився: ми не гребли, не рухалися, а лежали, розкинувши руки й ноги, і, як порожні посудини, нас носило, і ми лежали, немов на м’якій постелі; не поринають ні ноги, ні руки, як це природно буває в прісній воді, де людина, що не вміє плавати, нерідко тоне в глибині. Тут же не так: людина від самого берега йде, скільки може, по дну, а коли починає ступати на глибину і вода торкається її вуст, вона відразу ж силоміць виштовхує вгору її ноги і тримає тіло на поверхні, й людина плаває немов дошка. Коли ми вийшли з води, наші тіла були вибілені й притрушені сіллю, як борошном; дивлячись один на одного, ми сміялися, а тоді, обмившись у прісній воді, одяглися в своє вбрання. Але й потім, навіть за три дні, й більше, моя шкіра була солона».
Далі В. Григорович-Барський пише: «Морем воно називається тому, що в морі вода солона від природи… тут вона ще солоніша й дуже гірка; якщо вмочити палець і покласти його на язик, відчуєш немов якусь найлютішу отруту, що її людина й стерпіти не може; пожарищем і сіркою смердить не тільки вода, а й берег навколо моря. Берег на всю довжину застиг у суцільний білий камінь, і на п'ятнадцять чи двадцять сажнів від берега мілко, але це там, де ми побували; в інших місцях берега майже немає, а від самого краю починається глибока безодня, навколо ж – високі кам’яні гори. Вода хоч на вигляд і біла, проте і не сита (мед розведений водою, або медовий відвар на воді), немов олія, що з’являється дрібними краплями, спливає і не стоїть тихо, хоч би й найтихіша була пора; вода завжди шумує й піниться, наче кипить у казані; проте вона не гаряча, а тільки трохи тепла … багато солі, що її вода виносить на берег, і вона лишається між камінням у заглибинах (араби збирають її й продають, і всі мешканці Єрусалиму її споживають); вона від сонця збирається на поверхні води, наче тонкий лід від морозу. Вона біла, як сніг, і така солона, що рівної їй не знайти в цьому світі. Ні кораблями, ні човнами тут ніколи не плавають, та це й неможливо, бо сіль роз’їдає і псує їх за короткий час; і одягу тут ніхто прати не може, бо сіль з’їдає і гноїть усе; тільки для миття тіла вона придатна і помічна, бо з’їдає будь-яку сверблячку та коросту; тому й ефіопи, що проходять цими краями, завжди тут миються».
Судячи з того, що дерева були у воді, рівень води в Мертвому морі піднявся.
Французький письменник, політик і дипломат Франсуа-Рене де Шатобріан, який побував на Мертвому морі в 1806 році, так описує його: «Піщані береги його без птахів, без дерев, без зелені; і його вода надзвичайно гірка, настільки важка, що найсильніші вітри ледь можуть її хвилювати… Ніякий шум, ніяка прохолода не сповістили мене про наближення води. Кам’янистий берег був спекотливий, хвилі без руху, і дійсно мертві біля берега».
Мандрівники приїхали вночі. Шатобріан згадував: «Зійшовши з коня, я передусім зайшов по коліно в море, і взяв у рот воду, але неможливо було тримати її в роті. Вона незрівнянно солоніша за морську воду, і діє на губах, як міцний розчин галунів, мої чоботи, як тільки висохли, відразу вкрились сіллю, коли одяг, капелюхи, руки менше, ніж за три години були насичені цим мінералом. Віфлеємляни (жителі міста Віфлеєм) розвели вогонь, щоб приготувати каву. Нестачі дров не було, бо весь берег був завалений тамариндовими сучками, які приносять араби. Окрім солі, яку вони знаходять в цьому місті зовсім готовою, дістають ще воду кип’ятінням».
Шатобріан пише про загибель Содома і Гоморри: «Содом був збудований на смолянистих плитах, як про це засвідчили Мойсей і Йосип, які говорили про смоляні колодязі долини Сиддім. Блискавка запалила це жерло і міста провалилися в підземну пожежу. Г. Мальт-Брюн вважає, що Содом і Гоморра були збудовані на смолянистих каменях, і загорілися від вогню небесного». Тобто, від блискавки.
В долині Сиддім дійсно було багато асфальту чи земляної смоли, що могли загорітися.
Різні автори називають різну кількість загиблих міст – від двох до тринадцяти. Багато мандрівників говорили, що вони бачили рештки стін і будинків у водах Мертвого моря. Шатобріан їх не бачив, але припускав, що рівень моря в різні пори року може коливатися, і то ховає, то відкриває руїни міст.
Марк Твен, який відвідав Палестину в 1867 році, в своїх мандрівних нотатках «Простаки за кордоном» писав і про Мертве море: «Пустеля і голі пагорби навколо Мертвого моря мерехтять на сонці так, що боляче дивитися, і скрізь жодної землі, жодної живої істоти – нічого, щоб порадувало око. Це мерзенний, безплідний, спопелений сонцем край. Гнітюча тиша нависла над ним. І мимоволі починаєш думати про похорони і смерть. Мертве море невелике. Вода в ньому прозора, дно вкрите галькою і дуже пологе біля берега. Воно викидає багато бітуму, шматки його валяються по всьому берегу, і від цього навколо неприємно пахне.
Автори всіх прочитаних нами книг попереджали, що, як тільки ми зануримося в Мертве море, нас чекають великі неприємності – відчуття буде таке, немов у тіло впились мільйони розжарених голок; пекучий біль триватиме годинами; можливо, ми навіть з голови до ніг вкриємось пухирями і будемо мучитись не один день.
Однак нам довелося розчаруватися: вся наша вісімка кинулась у воду, і з нами ще один загін прочан, і ніхто навіть не зойкнув. Ніхто нічого такого не відчув, хіба що легке поколювання в тих місцях, де була зідрана шкіра, та й то недовго. У мене кілька годин сильно боліло обличчя, але це частково тому, що під час купання його напекло сонцем, а крім того, я надто довго залишався у воді, і на обличчі наросла кірка солі.
Ні, внаслідок цього купання ми не вкрились ні пухирями, ні липким брудом, і не стали смердіти; грязь була не така вже й липка, і мені не здається, що від нас стало пахнути гірше, ніж пахло весь час, що ми в Палестині. …
морі, повертається додому без фото,
де вона лежить на воді
Кумедним виявилося купання. Нам ніяк не вдавалося зануритися у воду. Можна було розтягнутися на спині на всю довжину, склавши руки на грудях, і тоді підборіддя, груди і живіт були над водою. За бажання можна було підняти голову. Але в жодному положенні неможливо втриматися довго – втрачаєш рівновагу і перевертаєшся то на спину, то на живіт. Якщо підтримувати рівновагу руками, можна преспокійно лежати на спині, так, щоб голова і ноги від колін до п’яток стирчали над водою. Можна сісти, підтягнувши коліна до підборіддя і обхопивши їх руками, але скоро перевернешся, тому що тут ніяк не втримати рівноваги. Можна підвестися у воді і вище пояса залишишся сухим, хоча глибина тут більше людського зросту. Але й так довго не встоїш – дуже скоро вода виштовхне ноги на поверхню. Нічого й намагатися плавати на спині, оскільки ступні вилазять на поверхню і відштовхуватися можна хіба що п’ятками. Намагаєшся пливти на животі, загрібаєш воду, як колісний пароплав, – і не рухаєшся з місця. Кінь зовсім втрачає рівновагу в Мертвому морі, не може ні пливти, ні стояти, він тут же перевертається на бік. Ті з нас, хто купались більше години, вийшли з води всуціль вкриті сіллю і блищали, як бурульки. Ми зішкрібали сіль жорстким рушником і поїхали, везучи з собою чудовий, новий, з голочки запах; і він був анітрохи не гірший за всі ті, якими ми насолоджувались останні тижні. Він зачарував нас своєю новизною, якимось зовсім новим відтінком смороду. На берегах озера в сонячних променях вскрізь блищать кристали солі. Де-не-де вони вкривають землю немов блискучою кіркою криги».
Професор Київської духовної академії Яким Олесницький, який у 1873-1874 роках побував у Палестині, в своїй праці «Свята земля» писав, що деякі мандрівники стверджують, ніби вода Мертвого моря вічно нерухома, навіть найсильніші вітри не змусять її поверхню захвилюватися. Олесницький доводить, що це помилкове твердження. Мертве море не лише хвилюється од вітрів, але й буває дуже бурхливим, його хвилі бувають дуже високі, і – головне – дуже важкі. Корабель, спущений сюди, хоча, звичайно, тримався б, але навряд чи зміг би тривалий час витримувати удари його «кам’яних хвиль». Силу цих ударів видно на берегових скелях, понівечених морем.
На значному просторі навколо Мертвого моря земля вкрита сіллю.
Під час сильної спеки тут бувають соляні вітри і урагани. Від їх «соляного дихання» все живе негайно засихає і помирає. Якийсь Пієротті, під час свого перебування в йорданській долині в 1856 році, провів дослід щодо впливу соляного дощу. Дізнавшись від бедуїнів, які знали прикмети наближення соляних хмар, Пієротті виставив на жертву урагану вівцю, спеціально куплену для досліду. Прив’язана до дерева тварина всю ніч простояла під соляним дощем. Вранці вівця була мертва. Того ж 1856 року соляний ураган засипав усі вулиці і тераси Єрусалиму соляним пилом.
Але іншого подібного випадку в Єрусалимі не пам’ятали. Царством соляних ураганів повинна вважатися тільки йорданська долина. Іншим атмосферним явищем в області Мертвого моря слугують міражі вражаючої чіткості, які дали привід для написання численних казок – старовинних і нових. Йосиф Флавій бачив на Мертвому морі міражі цілих міст. Він вважав, що це тіні Содома і Гоморри. Я. Олесницький пише, що під час других відвідин моря в 1874 році він і його супутники бачили міраж у вигляді чіткого зображення чорного стовпа біля східного берега моря. Вода була чистою і прозорою, але, випліскуючись на берег, набувала чорного відтінку. Олесницький припустив, що з цього відтінка Мертвого моря грецькі поети малювали води Стіксу.
Я. Олесницький пише: «Басейн моря займає весь простір долини між горами і врізується глибоко в підошву гори, так, що пройти безпосередньо берегом моря неможливо. Щоб обійти море навколо, потрібно пробиратися з вершини на вершину, обходячи скелі, переходячи глибокі ваді (сухі долини з крутими схилами), що надзвичайно утруднює екскурсії кругом моря. Море розділяється на дві нерівні частини невеликим півостровом Ель-Лізан (язик). Північна частина моря вчетверо більша південної і набагато глибша. На південно-західному березі Мертвого моря є пустельна долина з гротами і неясними слідами старовинних споруд, араби називають її Гоморра, ваді Гуморан. На південно-західному березі Мертвого моря є гора на ім’я Содом, Усдум. На північному боці моря, з якого зазвичай європейські мандрівники роздивляються море, є невеликий острів, який араби називають Реджом Лут – руїни Лотові… В глибинах вод Мертвого моря араби розрізняють руїни багатьох міст, а утворені підводними джерелами течії вважають наслідками дії загиблих тут народів, тіні яких до цих пір не можуть заспокоїтися і час від часу зі своїх підводних зруйнованих жител бурлять водну товщу».
Мертве море оздоровлює і лікує людей
Лікувальні властивості Мертвого моря приваблюють людей з давніх часів. У його теплій, багатій мінералами воді купалася ще Клеопатра. Для Ірода Великого Мертве море стало першим курортом.
Цікаво, що розвитку курортної сфери передувало промислове використання мінеральних багатств Мертвого моря. Перші підприємства – заводи з виробництва поташу і брому – були засновані в 1930-х роках.
В 1950-60-і роки шосейні дороги поєднали прибережні райони з внутрішніми частинами країни. Це уможливило подальше збільшення потужності хімічних підприємств і сприяло загальному економічному розвитку району, зокрема туризму і лікувальних центрів.
Наприкінці 1960-х років було збудовано перші великі готелі з лікувальними купальнями. Поступово тутешні лікувальні курорти, завдяки унікальним цілющим властивостям Мертвого моря (передусім для лікування захворювань шкіри), набули світової відомості. Нині курорти Мертвого моря – один із головних центрів міжнародного і внутрішнього туризму в Ізраїлі з великою кількістю готелів, оздоровчими комплексами і комфортабельними пляжами.
Існує багато причин, завдяки яким Мертве море стало центром лікування. Наприклад, відсутність алергенів у воді, багатий мінеральний склад, мінімальне ультрафіолетове випромінювання (тому, засмагаючи тут, практично неможливо отримати опіки, лікарі часто рекомендують засмагати тут просто неба по 6-8 годин на день), високий рівень атмосферного тиску через низький рівень розташування цього озера. Усе це сприятливо впливає на організм.
На Мертвому морі, оточеному посушливим і пустельним ландшафтом, майже 330 сонячних днів на рік із низькою вологістю і невеликою кількістю опадів. Річна кількість опадів становить менше 50 міліметрів. Температура протягом року коливається в межах 16-39 градусів.
Сіль Мертвого моря є популярним інгредієнтом багатьох лосьйонів і кремів. Ця сіль, на відміну від нашої кухонної солі, надзвичайно гірка. Мінерали Мертвого моря – а це понад 30 видів мінеральних солей – допомагають лікувати різні захворювання суглобів, м’язів і шкіри (псоріаз, целюліт, вугрі тощо), активують кровообіг і відновлення тканин. Сіль також сприяє зменшенню стресу, лупи, болей у м’язах і болей внаслідок остеоартриту. Сіль ще використовується для лікування риносинуситу.
На місцевих курортах в лікувальних і косметичних процедурах використовуються багаті мінералами чорні грязі озера. Вони мають найвищий ефект терапевтичного впливу в світі. Аналога їм на Землі немає. В основному грязі є продуктом життєдіяльності єдиного та унікального представника живого світу, що існує в концентрованому соляному розчині, археобактерії, які походять від часів зародження життя на планеті. Біологічно активні речовини, що породжуються бактеріями, надають грязі асептичні властивості, забезпечують сприятливий вплив на процеси внутрішньоклітинного обміну, що сприяє омолодженню та продовженню активного життя клітин, природній гармонії їхнього розвитку.
Поради туристам
Найкращий час для відвідин Мертвого моря – весна, коли спека ще не домінує.
Мандрівники минулого повідомляли, що по дорозі до Мертвого моря можна зазнати нападу розбійників. Навколо дороги і моря була пустельна похмура територія, без ознак життя. Мертве море, яке теж було без життя, справляло гнітюче враження.
Тепер до західного берега веде 90-кілометрове шосе (найнижча дорога в світі (393 метри нижче рівня моря). Навколо озера ростуть пальми. Сучасні мандрівники, на відміну від своїх попередників, захоплюються красою озера: незвичайно спокійна водна гладінь з переливами синьої і зеленої барв, облямованих соляними утвореннями, ніби із казки. Проте в цій красі криються деякі небезпеки, про які треба знати кожному, хто захоче тут скупатися.
На дні і березі часто трапляються гострі соляні утворення, які можуть легко поранити шкіру. Тому тут необхідно ходити в спеціальному взутті, яке захистить від порізів і забезпечить комфортний відпочинок.
Солоність Мертвого моря робить воду настільки щільною, що в ній можна лежати. Але потонути в ньому все-таки можна. Мертве море вважається другим найсмертельнішим місцем для плавання в Ізраїлі.
У воду треба заходити спиною вперед. Так зменшується до мінімуму ризик потрапляння крапель на обличчя, адже навіть крапля води може дуже обпекти очі і викликати подразнення слизистої оболонки.
Намагатися пірнати не варто. Висока концентрація солі робить занурення у воду не лише неприємним, але й небезпечним. Якщо вода потрапить в очі, ніс чи рот, це може спричинити сер’йозні проблеми: від печії до ядухи, до інтоксикації. В такому разі необхідно відразу промити очі, ніс чи рот чистою водою і звернутися по допомогу. Тому слід мати напохваті пляшку з прісною питною водою, а на пляжах встановлені численні душові кабінки.
Навіть ковтнувши трішки води Мертвого моря, ви ризикуєте відчути нудоту, блювоту, запаморочення і зневоднення. Причина полягає в високій концентрації не лише солі, але й магнію та інших мінералів.
Якщо запанікувати й наковтатися води, то можна втопитися.
Перебувати у воді достатньо 20-30 хвилин за один раз. Це допоможе уникнути пересихання шкіри і зайвого стресу для організму. Висока температура і солона вода зневоднюють організм. Тому пити прісну воду потрібно до, після і навіть під час купання. Також важливо користуватися зволожуючими кремами чи оліями, які запобігають пересиханню шкіри.
Після купання вкрай бажано відразу прийняти душ, щоб змити сіль, яка осідає на шкірі та роз’дає її.
Цікаво, що Мертве море біля берега Йорданії дещо інше, ніж біля ізраїльського. Вода тут не така солона, як на протилежному узбережжі. Тому купатись у ній можна майже годину. Це тому, що тут закінчується річка Йордан, а вітер постійно дме до берегів Йорданії – вся річкова вода стікається до пляжів цієї країни. Тому вода тут дещо прісніша, ніж біля ізраїльських берегів.
Ще одна порада для бажаючих скупатися в Мертвому морі – прикраси варто залишити дома. Метали і камені швидко вкриваються нальотом внаслідок високої концентрації солей, і відновити їхній блиск буде складно.
Мертве море вмирає
Вчені застерігають: Мертве море на грані зникнення.
За даними супутникових досліджень у 2025 році рівень води в Мертвому морі падає на 1-1,2 метра щороку. Порівняно з 1950-ми роками площа моря зменшилася на третину. Мертве море стрімко відступає, утворюючи небезпечні карстові провали (воронки до 10 метрів завглибшки) та залишаючи в минулому колись популярні місця відпочинку. Місцеві жителі згадують часи, коли вони могли легко дістатися до краю води і упродовж дня насолоджуватися лікувальними солоними ваннами. Тепер до моря дістатися важко, а впорядковані місця відпочинку занепали. Однак із падінням рівня води з’являються нові атракції – соляні печери, що виникають в провалах, додаючи елемент ризику – туристи мусять уникати нестабільних зон.
Причини екологічного лиха:
1. Змінюється клімат: температура в краю може досягати 50 градусів за Цельсієм, що посилює випаровування.
2. Приплив води з річок, особливо з головної артерії – ріки Йордан – значно скоротився, оскільки багато води з них беруть для сільського господарства та побутових потреб. Крім того, місцеві хімічні підприємства качають воду для добування корисних копалин: калію, поташу, брому, магнію. Ізраїль і Йорданія перетворюють солону воду на мільярди доларів.
Вчені застерігають: якщо не вжити заходів для порятунку Мертвого моря, то воно може зникнути до 2050 року.
Гідролог Надтав Таль із організації EcoPeace наголошує, що вирішити цю проблему слід спільно Ізраїлю, Йорданії і Палестинській автономії.
Є проєкт «Канал двох морів», згідно якого в Мертве море перекачуватимуть воду з Червоного моря. Вартість першого етапу будівництва становить 1,1 мільярда доларів. Але частина екологів виступає проти цього проєкту, побоюючись, що таке перекидання води зруйнує унікальні екологічні системи обох морів.
Для вчених Мертве море слугує природною лабораторією, де вони вивчають формування мінералів і кліматичні «записи» в осадах, накопичених тисячоліттями. Ці шари розкривають коливання рівнів води впродовж історії, допомагаючи прогнозувати майбутні зміни, наприклад, як підвищення температури торкнеться українських річок. Аналіз показує зв'язок між минулими льодовиковими періодами і сучасними тенденціями, додаючи глибокого контексту для розуміння глобальних процесів.
Мертве море досліджує колектив учених із Ізраїлю, Німеччини, Норвегії США, Швейцарії та Японії. В ході досліджень наприкінці 2010 року пробурили дно на глибині 235 метрів. Було виявлено шар круглої гальки. Вона свідчить про те, що тут колись був берег, а значить площа одного з найбільш солоних водоймищ на Землі в ті часи скоротилася до мінімуму, якщо взагалі не до нуля. Згідно з попереднім датуванням, це сталося 120 тисяч років тому, тобто тоді, коли тут навряд чи жили люди. Значить чинник антропогенного впливу був відсутній. Але тепер він є. І його треба враховувати.
Можна згадати долю Аральського моря. Вважається що відведенням води із рік Аму-Дар’ї і Сир-Дар’ї для сільськогосподарських потреб люди «вбили» Аральське море. Але коли його площа зменшилася на висохлому дні виявили рештки поселень, дороги. Тобто, колись люди жили тут. Потім море збільшило свою площу. Зараз воно знову відступило. Наскільки значний вплив людської діяльності?
Нині людям слід враховувати і природні цикли, і антропогенний чинник.
Яким наступні покоління побачать Мертве море – як квітучу оазу чи як висохлу долину? Запитання залишається.
Анатолій Зборовський
Фото Вікторії Новосельської
Засновник та видавець