Вперше таку «божевільну» думку висловив славнозвісний англійський письменник Артур Конан-Дойл у науково-фантастичній повісті «Коли Земля скрикнула», що побачила світ ще в 1928 році. Згідно з повістю під шаром ґрунту міститься живе тіло Землі, як під шкіркою мандарина солодка м’якоть. Щоб з’ясувати, чи дійсно планета є живою, герої повісті вирішили перевірити, чи реагує вона на подразники. Пробуривши надглибоку шахту, вони «ущипнули» Землю. Зі свердловини вирвався потужний потік речовини, що супроводжувалося глобальними катаклізмами. Керівник експерименту професор Челінджер інтерпретував це як крик болю живої істоти.

(1859–1930)
Але це був лише фантастичний твір. Наука доводить, що під шаром ґрунту містяться інші геологічні шари. Температура підвищується при зануренні у глибочінь. Біля основи земної кори вона досягає 200-400 °C. Верхня мантія розігріта до 900 °C, перехідна зона – від 900 до 1600 °C. Нижня мантія 1600-3700 °C. А температура ядра Землі (біля центру нашої планети) сягає 5000-6000 °C. Це цілком можна порівняти з температурою поверхні Сонця. Зрозуміло, що за таких умов не може існувати жодна жива матерія.
Проте гіпотезу, що наша планета є не лише живою, а й… розумною, висловив видатний англійський вчений Джеймс Эфрейм Лавлок, який не так давно пішов з життя (до речі, у віці 103 роки).
Все життя Д. Лавлок працював на передньому краю науки. У різний час він обіймав посади професора в декількох університетах. У середині 1950-х він експериментально довів, що хом’яків можна заморожувати й успішно оживляти. При цьому 60% води в мозку перетворювалось на кригу, але ніяких серйозних порушень не відбувалось. Отримані результати були використані в теорії кріоніки. За деякими даними, вчений виявив можливість випікати картоплю в магнетронному випромінювачі, таким чином винайшовши мікрохвильову пічку. Науковець також розробляв методи дослідження місячного ґрунту та займався пошуком життя на Марсі.

(1919–2022)
У 1964 р. Лавлок проголосив себе «вченим, вільним від будь-яких обмежень, пов’язаних із впливом міжнародних компаній на напрямки наукових досліджень» і підійшов до головної, самої сенсаційної роботи свого життя. У 1965 р. він написав: «Роздуми щодо глибокої відмінності атмосфери Землі від атмосфери на інших планетах привели мене до гіпотези про те, що Земля є саморегулюючою системою, здатною утримувати комфортний клімат і хімічний склад для організмів, що її населяють».
Письменник Вільям Голдінг запропонував назвати нову теорію на честь античної богині Землі Геї.
Гіпотеза Геї піддавалася значній критиці серед науковців, зокрема, еволюціоністів Річіарда Джокінза і Форда Дулітла. Вони вказували, що оскільки природний відбір діє на індивідуумах, незрозуміло, як може еволюціонувати ціла планета (!). Тоді Лавлок побудував комп’ютерну модель Дайзіворлд (маргаритковий світ), яка ілюструє, як ефекти на рівні індивідуумів можуть привести до планетарного гомеостазу. А підтримання гомеостазу є виключною ознакою живої істоти.
Гомеостаз – це здатність живого організму підтримувати відносну сталість внутрішнього середовища (температура тіла, хімічний склад крові, кислотно-лужний баланс, артеріальний тиск тощо) попри постійні зміни зовнішніх умов. Усі показники повинні залишатись у певних межах, щоб клітини, тканини й органи могли нормально функціонувати. Стабільність не означає повної незмінності: показники постійно коливаються, але ці коливання контролюються механізмами саморегуляції і не виходять за критичні межі. Основним механізмом є зворотній зв'язок. Коли певний показник відхиляється від норми, організм «фіксує» цю зміну і активізує процеси, що повертають його до оптимальної норми. Тільки планета підтримує свій гомеостаз завдяки усій сукупності живих організмів, що її населяють, у тому числі, нас із вами.
Земля-Гея страждає від активності людства, надмірного викиду шкідливих речовин в атмосферу, зокрема, сполук вуглецю, що спричиняє розвиток парникового ефекту, в дослідженні якого значну роль зіграли саме дослідження Лавлока. Згідно з науковими висновками Земля реагує на забруднення сполуками вуглецю так, як живий організм реагує на хворобу – підвищенням температури, тобто глобальним потеплінням.
З початку ХХІ ст. вчений б’є на сполох із приводу катастрофи, що чекає на людство внаслідок «лихоманки» у матінки-Землі. За апокаліптичними прогнозами Лавлока до кінця століття більшість території планети стане непридатною для життя і обробки землі, 80% людей загинуть, а решта оселиться в Арктиці і Антарктиці, де клімат залишиться стерпним. Але в 2007 р. майже 90-річний вчений заявив, що Земля сама встановлює для себе новий життєвий режим, і її клімат стабілізується.
Проте не всі ідеї цього непересічного науковця є такими, що не викликають суперечок. Так, він виступав за найширше використання ядерної енергії, яке, на його думку, тільки й може зупинити глобальне потепління. Одного разу він заявив журналісту: «Дивний факт, але всі місця, які зазнали серйозного зараження радіоактивними нуклідами, відрізняються багатством дикої природи. Це справедливо щодо околиць Чорнобиля, тихоокеанських місць, де проводилися ядерні випробування, району Саванна-рівер, де в роки Другої світової війни знаходилося підприємство з виробництва атомної зброї. Дикі рослини та тварини не сприймають радіацію як небезпеку; якщо і загрожує вона їм незначним скороченням життєвих термінів, то цей ризик не йде ні в яке порівняння з тим ризиком, який вони зазнають у присутності людини та її домашніх тварин».
Чи погодяться з цією тезою, наприклад, українці, зважаючи на те, що багатьом нашим співвітчизникам Чорнобильська трагедія також завдала «незначне скорочення життєвих термінів»?
У той час, коли серед спеціалістів гіпотеза Геї ще не стала загальновизнаною теорією, у пересічних громадян може скластися враження, ніби Земля вже почала карати людей за нехтування екологічними нормами. За останні пів століття кількість стихійних лих збільшилася в п’ять разів. Зокрема, Європа влітку потерпає від аномально високих температур. Минулого року США накрив найстрашніший ураган за останні 100 років, а узбережжя Іспанії зазнало руйнівного цунамі з людськими жертвами.

Вернадський (1863–1945)
Але це майже ніщо в порівнянні з проблемою вулканічної кальдери, на якій розташований Йолоустунський національний парк (територія США). Це геологічне утворення інколи називають супервулканом. Американський науковець Хенк Хесслєр вважає, що існує загроза виверження цього найбільшого на нашій планеті вулкана. Якщо цей «нарив» прорве, більша частина території США може бути стерта з лиця Землі, катастрофічні наслідки будуть відчувати й інші території (на щастя, не всі вчені згодні з існуванням небезпеки «пробудження» супервулкана).
Проте є надія, що наука і техніка не тільки породжують проблеми у взаємовідносинах із матінкою-Землею, а й створять умови для їх вирішення. Ноосфера (сфера розуму), появу якої передбачав наш великий співвітчизник академік Володимир Іванович Вернадський, нарешті стане реальністю і врятує нашу планету Гею – врятує всіх нас!
Ігор Золочевський, письменник





Засновник та видавець