Секрет розвитку в тому, що завжди є «невідома» в рівнянні. Так, можна прорахувати траєкторію розвитку як окремої особистості, так і міста, держави, наприклад. При цьому сам процес і його «плоди» мають як проявлений, так і «прихований» план, які між собою пов’язані. Тож, попри складну ситуацію в державі – війну, соціально-економічну невизначеність і ситуативність державницьких рішень, проблеми з суб’єктністю у певних категорій громадян, що віддзеркалює загальне положення справ – я залишаюсь із стриманим оптимізмом.
Хтось каже, що ми живемо в історичні часи. Що ж, вся вічність представлена історією, а історія представлена вічністю. Ви, Ваші предки також були їх частиною. Робити себе виключним, набувати новий особливий статус за рахунок історичності подій – це як мінімум не чесно по відношенню до Ваших предків.
Ваш рівень знань, Ваші справи, Ваш рух і активність – це дійсно є тим, що додає Вам особливості, а Вашому статусу – унікальності.
Нам потрібен фокус на собі, а не на змінних: час, ситуація, простір, настрій тощо. Це в тому випадку, коли Ви хочете стійко і цілеспрямовано йти вперед в моменти навколишньої невизначеності. При такій стратегії, внутрішні і зовнішні виклики, оточення та інші втрачають над Вами силу і може виявитись, що тієї «сили» ніколи і не було.
«Дотягнутися» до себе, коли Вас оточує так багато подій, інформації, думок та інших відволікаючих факторів, буває не просто. Але як свого часу казав мені Володимир Африканович Нікітін: «Не можна водночас бігти і зупинятися». І мова не лише про здатність до рефлексії.
В психології користуються популярністю актуальні теми «професійного вигорання», «емоційного вигорання» – обидва феномени пов’язані із «дотиком» до зовнішнього і реакцією на це зовнішнє, яка без високого індивідуального рівня життєстійкості і змістовності порушує психічну гармонію особистості. Якщо Ви розумієте, про що я.
Наш «дотик» та реакція на зовнішні висвітлені процеси, палкі дебати і тліючі інтерпретації може призвести до внутрішнього вигорання. Наш дотик до себе може освітлювати наш шлях. Що обираємо?
Існує достатньо багато методів, прийомів та технік в психології, які дозволяють підтримувати зв’язок із самим собою, наприклад: різні методи самоспостереження, техніка «колесо балансу» або щоденники самоаналізу та ін. Думаю, кожен здатен обрати для себе найбільш підходящі варіанти.
Палітра внутрішнього світу особистості настільки різнобарвна та яскрава, що не вистачить й життя, щоб намалювати усі «картини». Але щось точно має вийти. Нам має бути цікаво із самими собою, ми маємо вміти дивуватись собі, це запорука розвитку особистості. Хтось скаже що в нього забагато роботи, хтось – що в нього проблеми. І це добре: це означає що у цих людей є чудова можливість подивитись в себе при труднощах, без прикрас.
Так, людина – соціальна істота, і все, що притаманно суспільству, в якому ми живемо, відображається на окремо взятому індивіді. Питання лише в куті зору: дивитися на себе крізь призму соціальних процесів, чи дивитися на соціальні процеси крізь призму індивідуально набутих знань, якостей, здібностей, компетентностей тощо. В першому випадку доведеться не просто підлаштовуватись (що також інколи необхідно), а часом змінювати себе аж до деформацій (спотворень) виходячи з «середньої температури по палаті». В другому випадку є шанс стати самостійним носієм унікального досвіду зі спроможністю змінювати на краще соціальні мікро-, а можливо й макро-процеси. Окрім того, це стане беззаперечною конкурентною перевагою в професійній сфері й загалом – у міжособистісній взаємодії.
Ми краще пізнаємо явище, яким можемо керувати. Це означає, що ми маємо знаходитись в позиції суб’єкта і пізнавати себе, свої відмінності та особливості. Ви не можете ефективно керувати тим, від чого не відрізняєтесь, що ретранслюєте у своєму повсякденному житті без усвідомлення.
Тож бажаю всім дотягнутися до себе, витримати, здивуватися, зрадіти, розширити свою палітру можливостей та вражень, творити і бути у векторі розвитку себе, свого оточення, своїх справ!
С.С. Корсакевич, PhD з психології, директор Навчально-наукового інституту психології та соціальних наук МАУП, завідувач кафедри медичної та клінічної психології
Засновник та видавець