Вони познайомилися в 1844 році під час навчання в імператорській Академії мистецтв. Обидва відвідували історичний клас живопису Карла Брюллова. Але по-справжньому теплими і щирими їхні стосунки стали в останні роки життя Шевченка, коли поет повернувся із заслання.

Чому давні карлючки вважаються пам’ятками, а сучасні — це за меншою мірою є «адміністративне правопорушення»? Де проходить межа між хуліганством і свідченням епохи? Як назвати це явище, що існує поза рамками мистецтва й закону, але глибоко пов’язане з людським прагненням бути почутим крізь віки?