Його дід був маляром. Ця професія, незвична для селянина-кріпака, наводить на думку про задатки того естетичного чуття, яке згодом виявилося в музично обдарованому нащадкові.
Існує припущення, що батько Артема – Іван Наруга – теж був музикантом, і дуже гарним музикантом. Він міг оцінювати інших музикантів-кріпаків, і до його думки завжди прислухалася поміщиця Ірина Галаган (лист Ірини Галаган до своїх синів Петра і Павла від 12 березня 1808 року), комплектуючи оркестр і хор.
Згаданий вище в листі матері Петро Григорович Галаган успадкував од батьків інтерес до музики і також організував у своєму маєтку Дігтярі кріпацький оркестр.
Першу згадку про появу здібного хлопчика в цьому оркестрі зустрічаємо в листі Григорія Степановича Тарновського до Петра Григоровича Галагана від 23 червня 1823 року: «Михайло мой (йдеться про Михайла Калинича) был у вас в Дегтярях и смотрел ваших молодых скрипачей, но, по его мнению, только один есть подающий надежду: из меньших – прима, блондин. Итак, ежели Вам угодно, то напишите в Дегтяри, чтоб его прислали в Каченовку. Я весьма буду рад, ежели из него выйдет порядочный музыкант…»
Галагани дали хлопцю гарну музичну освіту і перевезли його до Петербургу. Чимало відомостей про навчання Артема в Петербурзі є в листах дружини Петра Галагана Софії Олександрівни з жовтня 1830 до лютого 1831 року. З листів відомо, що Наруга вчився в Йоганна Реммерса – визначного скрипаля петербурзьких імператорських театрів, добре знаного за кордоном.
Софія Олександрівна дбає про розвиток музичних здібностей свого підопічного, робить усе для того, аби він слухав провідних музикантів з італійської опери. Не один раз в її листах йде мова про необхідність придбати якісний інструмент для Артема.
Є свідчення, що Артем Наруга, будучи вже концертмейстером оркестру Галаганів, «грав на скрипці роботи Гварнері та віолончелі роботи Страдіваріуса» (Кузьмін М. Забуті сторінки музичного життя Києва. – К., 1972. – С. 15).
Минуло всього 4 місяці навчання Артема Наруги, а Реммерс уже висловив упевненість у тому, що його учень досягне високої майстерності. 26 лютого 1831 року Софія Галаган сповіщає: «Про Артемку Реммерс сказав, що з нього віртуоз вийде». Пізніше Артем Наруга упродовж трьох років вчився в Дрездені у славетного польського скрипаля Кароля Ліпінського, який з 1839 до 1859 року був солістом і концертмейстером Дрезденського оперного театру.
А як згодом склалася доля обдарованого кріпака, можна дізнатися, прочитавши повість Тараса Шевченка «Музикант».
Олена Слободянюк, старший науковий співробітник Національного музею Тараса Шевченка
Засновник та видавець