На урочистому засіданні в Національній академії наук України, присвяченому святкуванню 90-річчя великого вченого XX століття, піонера інформатики і кібернетики академіка Віктора Михайловича Глушкова, виступила старша донька Віктора Михайловича Ольга Вікторівна. Пропонуємо і вам, наші читачі, краще дізнатися про чудову  людину, Вченого, Організатора, прочитавши текст цього виступу.

Мій батько володів багатьма талантами і чудовими людськими якостями, але мені б хотілося виділити лише деякі з них.

Природа таланту – це вічна загадка. Безумовно, потрібна іскра Божа. Багато залежить від батьків. Багато залежить від зовнішнього середовища та епохи. Але вирішальна роль, мені здається, належить самій людині. На прикладі мого батька особливо видно, що талант – це насамперед праця і щоденні зусилля.

Батько був дуже цілеспрямованою людиною, одним із його принципів у житті був принцип поєднання далеких і близьких цілей. Кожен день життя повинен наближати людину до його цілей, тоді життя набуває сенсу і стає насиченим.

Батько завжди говорив, що головне в людині – це її дух, і дух треба постійно зміцнювати. Тому необхідно любити труднощі і постійно їх долати. Починаючи з дитинства, він постійно шукав різного роду труднощі і, долаючи їх, тренував себе.

Слабкий і хворобливий у дитинстві, він став боксером-розрядником із боксу, чудовим плавцем на далекі дистанції і лижником. Уже будучи академіком, він регулярно взимку продовжував моржування.

Особлива задача – тренування волі, для цього потрібно щодня здійснювати подвиги, нехай навіть непомітні для оточуючих. І навіть в останні дні і тижні свого життя, розуміючи, що його життя добігає кінця, він продовжував здійснювати подвиг.

Ми з мамою позмінно чергували біля нього в лікарні, і він диктував мені свої спогади до самого кінця, навіть тоді, коли він міг дихати тільки через спеціальну трубку.

Тренування розумових здібностей – складна справа. Батько казав мені, що у нього є кілька рівнів мислення, у звичайному стані він володіє звичайними здібностями хорошого математика, але за рахунок внутрішньої напруги може переходити на більш високі рівні свідомості, де його можливості істотно розширюються. У процесі цього переходу іноді приходить натхнення – особливий стан свідомості, яким батько дуже дорожив і вважав джерелом свого щастя, що надає сенс його життю.

В.М. Глушков опублікував понад 800 друкованих робіт, з них більше 500 написані ним власноруч, а інші – спільно з учнями та іншими співавторами. Цей результат ученого здається дивним при його колосальній завантаженості організаційною роботою.

Мій батько був справжнім подвижником у науці, володів гігантською працездатністю і працьовитістю. Зазвичай він йшов на роботу о 9 годині ранку, повертався ввечері, вечеряв, а потім сідав за письмовий стіл і продовжував працювати до 2 годин ночі.

Про Віктора Михайловича дуже добре написав Борис Миколайович Малиновський у своїх книгах «Історія обчислювальної техніки в особах» і «Академік В. Глушков», саме спогади батька разом з іншими матеріалами про його життя і діяльність лягли в основу цих книг.

Основним талантом В.М. Глушкова був талант мислителя, при цьому думка його не обмежувалася тільки математикою, кібернетикою, інформатикою та конструюванням комп'ютерів нових поколінь. Він був філософом і теоретиком наукового пізнання, його роботи в цій області визнані фахівцями в усьому світі. Він був одержимий ідеєю створення штучного інтелекту. Його роботи в даному напрямку, зокрема у побудові інтелектуальних систем типу «око-рука», «читаючий автомат», в автоматизації доведення теорем,  проектування ЕОМ та автоматизації інших функцій людського інтелекту набагато випередили свій час.

Одним із найважливіших талантів мого батька був талант організатора. Він  не тільки створив і був беззмінним керівником Інституту кібернетики АН УРСР – найбільшого в СРСР і одного з найбільших у світі центрів інформатики, кібернетики і проектування комп'ютерів. В.М. Глушков був віце-президентом АН УРСР, автором та науковим керівником цілої індустрії АСУ, яка успішно розвивалася в СРСР і в якій працювали сотні тисяч людей.

Мій батько був енциклопедично освіченою людиною і щедро ділився своїми знаннями та ідеями з оточуючими людьми. Любив і вмів мріяти, причому мріяти продуктивно, і це заворожувало людей при спілкуванні з ним. Він володів чудовим даром наукового передбачення, прогнозував розвиток інформаційного суспільства.

Широко відома ідея Віктора Михайловича про реалізацію безсмертя людини з використанням досягнень електронно-обчислювальної техніки і штучного інтелекту.

Мій батько не просто висловлював нові ідеї, а переконував людей, які починали під впливом його інтелектуальної енергії генерувати власні ідеї в заданому напрямку і реалізовувати їх.

Ще у шкільні роки він самостійно вивчав астрономію, математику, хімію та фізику в обсязі університетського курсу, чудово знав світ тварин, рослин і мінералів. У старших класах він захопився поезією і філософією.

Володіючи унікальною пам'яттю, знав напам'ять величезну кількість віршів і поем на різних мовах. Одного разу в Німеччині на спір він кілька годин декламував вірші та поеми німецькою мовою, насамперед свого улюбленого поета Ґете.

Віктор Михайлович був організатором багатьох галузевих інститутів у даній області, і директори багатьох з цих інститутів були не тільки його учнями, але й друзями. Він особисто організовував факультети і кафедри кібернетики й обчислювальної техніки в провідних університетах країни, таких, як Київський державний університет імені Тараса Шевченка, Московський фізико-технічний інститут та багато інших.

Коли в оборонному комплексі було створено міжвідомчий комітет (МВК) дев'яти галузей і Рада директорів головних інститутів (РДГІ) оборонних галузей з управління, економіки та інформатики, науковим керівником комітету і Ради став Глушков В.М.

Незважаючи на свою величезну зайнятість, він знаходив час для читання лекцій студентам, багато працював з аспірантами, створюючи наукові школи. Він читав лекції з автоматизації управління для радянських керівників в Академії народного господарства при Уряді СРСР,  у ЦК КПРС, у товаристві «Знання», у різних міністерствах і відомствах, розширюючи коло своїх однодумців.

У 1962 р. за завданням голови Ради Міністрів СРСР О.М. Косигіна, В.М. Глушков почав розробку проекту Загальнодержавної автоматизованої системи (ЗДАС), якому він присвятив всі свої сили. Він запропонував концепцію ЗДАС  як єдиної системи збору звітної інформації по народному господарству, планування й управління народним господарством, інформаційної бази для моделювання різних варіантів розвитку народного господарства.

Громадянська позиція Віктор Михайлович була активною: декілька монографій та багато наукових статей, присвячених ЗДАС і АСУ, сотні доповідних записок у державні органи управління, більше 250  публікацій у науково-популярних і громадських виданнях, регулярні цикли лекцій, які він читав для громадськості і вищої ланки управління країною, свідчать про це.

На жаль, проект так і не був реалізований у повному обсязі, і це стало трагедією батька і однією з причин його ранньої смерті. На його переконання, тільки такий проект міг врятувати радянську планову економіку і СРСР у цілому від серйозних проблем, які настали  у 90-ті роки. Роботи В.М. Глушкова з автоматизованих систем управління економікою та державою в цілому досі не втратили своєї актуальності і чекають своєї реалізації.

 Людина ніжна і чутлива від природи, мій батько зміг стати ефективним організатором завдяки постійній роботі над собою. У першу чергу він був дуже самоорганізованою людиною, дорожив своїм і чужим часом і вмів планувати діяльність.

Як керівник він у кожній людині міг побачити її потенціал, поставити їй серйозну задачу, захопити цим завданням, а далі допомагав у її реалізації. Люди під його керівництвом розкривалися і досягали багато того, про що навіть не мріяли.

Він щедро ділився своїми ідеями не тільки з учнями, але й з усіма оточуючими, оскільки завдяки своєму таланту мав невичерпне джерело ідей. Його тверді моральні принципи і переконання, щирий патріотизм і віра в безмежні можливості людини перетворювали людей, роблячи їх кращими і чистішими. Його незаперечне моральне та інтелектуальне лідерство забезпечувало успіх керованим ним проектам, кількість яких вимірюється тисячами.

Важливим талантом батька, який допомагав йому в роботі, був талант оратора. Логічно бездоганно вибудовуючи свій виступ перед аудиторією, він зачаровував слухачів польотом думки, при цьому міг імпровізувати і жартувати,  люди ставали співучасниками творчого процесу. У залі завжди було тихо, люди слухали кожне слово, і багато з них пам'ятає виступи В.М. Глушкова досі.

Батько об'їхав майже весь світ, усі індустріально розвинені країни, в 60-ті роки керував комісією ООН з питань комп'ютеризації країн і мав кабінет в Нью-Йорку, входив до програмних комітетів багатьох міжнародних конференцій, сам виступав на конференціях, конгресах та інших заходах.

Згадаймо батьків Віктора Михайловича – Михайла Івановича і Віру Львівну Глушкових, які багато зробили для його виховання та освіти. Життя мого батька, його успіхи багато в чому були засновані на міцній і дружній родині, і в першу чергу треба відзначити найважливішу роль його дружини і моєї мами – Валентини Михайлівни Глушкової (Папкової). Мама була розумною, освіченою, чарівною і енергійною жінкою, яка з перших днів сімейного життя взяла на себе вирішення абсолютно всіх побутових проблем, звільнивши від них батька на його прохання і надавши йому можливість і час для науки.

Мама була дуже віддана батькові, була не тільки дружиною, але й прекрасним, надійним другом і соратником. І під час важкої хвороби чоловіка мама виявила всі свої найкращі якості і величезну любов до нього.

Батьки не просто любили, але і чудово доповнювали одне одного. Наш дім був завжди відкритий для гостей з різних куточків світу, в ньому було по-справжньому тепло і затишно.

У побуті батько був скромною людиною, не любив розкоші, вів спартанський спосіб життя, був дуже акуратним і любив порядок у всьому. Любив відпочивати в наметі, міг сам розпалити вогнище та приготувати їжу. Дуже любив музику, сам чудово співав і патріотичні пісні, і романси, але особливо він любив українські народні пісні, яких знав дуже багато.

Батько любив життя і боровся з хворобою щосили, і його мужність досі викликає захоплення у всіх, хто був цьому свідком.

Я дуже любила і люблю свого батька, ми  дружили з ним. Ми багато спілкувалися, часто разом відпочивали. Він ніколи не нав'язував мені своєї думки, але міг проаналізувати будь-яку ситуацію і дати правильну пораду, переконати в прийнятті вірного рішення.

Був завжди доброю і ласкавою, хоча і вимогливою людиною. Коли він тяжко захворів і ліг у лікарню, я протягом багатьох місяців разом з мамою кожен день чергувала в його палаті і записувала на магнітофон його спогади про прожите життя й шлях у науці.

Він був чудовим чоловіком і батьком, широта, глибина і молодість його душі, його дивовижні таланти зробили життя нашої сім'ї по-справжньому щасливим.

Віктор Михайлович був глибоко порядною людиною з твердими моральними принципами і справжнім патріотом своєї Батьківщини.

На закінчення хочу сказати, що мій батько – академік В.М. Глушков  –  не просто видатний математик, піонер світової інформатики і кібернетики. Він стоїть в одному ряду з найбільш видатними вченими і мислителями ХХ століття, такими, як А. Ейнштейн, А. Тьюринг, К. Шеннон, М.В. Келдиш та інші.

Не випадково газети «Нью-Йорк таймс» та «Вашингтон пост» у своїх некрологах, присвячених В.М. Глушкову, писали, що помер «цар радянської кібернетики».

Як мислитель він відрізнявся широтою і глибиною наукового бачення, своїми роботами він передбачив те, що зараз з'являється в сучасному інформаційному суспільстві. Багато його ідей ще чекають своєї реалізації, і мені хочеться вірити, що його учні і послідовники зможуть довести до кінця справу його життя.

О.В. Китова (Глушкова), доктор економічних наук, завідувач кафедри інформатики