Юрій Львович Далецький (1926 – 1997) – всесвітньо відомий математик, гордість вітчизняної науки. Про нього учні, колеги, друзі говорили, що він навіть на хвилину не уявляв своє життя без улюбленої науки, був математиком «від бога».

Народився Юрій Львович у Чернігові. З юних років захопився математикою, і любов до неї визначила все його життя.

Лихоліття Другої світової війни відчув на власній долі – брав участь у бойових діях на 2-му Далекосхідному фронті, за мужність і відвагу відзначений урядовими нагородами.

Після демобілізації в 1946 р. вступив на механіко-математичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка. Знання з математики при вступі були ґрунтовними, а ось атестата про середню освіту не було. Юнака вирішили взяти на навчання, він успішно опановував університетські математичні дисципліни і вже готувався до захисту диплома.

Та на останньому курсі навчання деякі «доброзичливці» згадали про формальне порушення при вступі. Довелося з 5-го курсу університету йти на навчання... у випускний клас вечірньої школи, щоб отримати-таки документ про шкільну освіту. Ось так майбутньому академікові дошкуляли ті, хто не міг пробачити йому математичний талант, подарований природою та відшліфований працелюбністю і незламною вірою у власні сили.

Повернувшись до університету вже зі шкільним атестатом, Ю.Л. Далецький успішно його завершує і нарешті отримує диплом про вищу математичну освіту. Куди йти далі? На місце в університеті розраховувати було не варто. Та світ не без добрих людей. У політехнічному інституті кафедру вищої математики очолював відомий учений, людина високої культури проф. Олександр Степанович Смогоржевський. Саме він відчув творче обдарування Юрія Львовича та запросив його працювати на свою кафедру.

З вересня 1951 р. вся подальша доля Ю.Л.Далецького протягом 46 років була тісно пов’язана з Київським політехнічним інститутом, в якому вчений пройшов шлях від асистента до академіка. У 1954 р. він захистив кандидатську дисертацію, у 1962 р. – докторську, академіком НАН України був обраний  1992 р.

Наукову роботу Юрій Львович розпочав ще в студентські роки під керівництвом Селіма Григоровича Крейна, який працював у той час у Києві. Значну роль у формуванні його наукових інтересів відіграло також співробітництво з корифеями науки М.Г.Крейном та Ізраїлем Мойсейовичем Гельфандом.

Основні праці вченого присвячені дослідженню сучасних проблем математичного аналізу, теорії ймовірностей, теорії диференціальних рівнянь і математичної фізики. Ним написано біля 200 наукових праць, серед них значну частину складають ґрунтовні статті та монографії, які перекладені англійською мовою.

Важливий напрямок досліджень Ю.Л. Далецького – еволюційні диференціальні рівняння в нескінченновимірних просторах. У цих дослідженнях відбилася широта наукових інтересів та ерудиція вченого. Ще з 1950 р. він почав застосовувати асимптотичні методи в теорії рівнянь з малим параметром у банахових просторах і досягнув у цьому напрямку значних результатів. Разом з М.Г.Крейном розвинув нескінченновимірний варіант теорії стійкості Ляпунова та експоненційну дихотомічну теорію. До скарбниці світової літератури з математики та теоретичної фізики увійшла важлива формула Далецького-Троттера про мультиплікативне представлення еволюційного інтеграла.

Вагомий внесок зробив учений у теорію міри, побудував теорію стохастичних диференціальних рівнянь у нескінченновимірних просторах, створив нову теорію – стохастичну диференціальну геометрію, що ґрунтується на взаємодії між стохастичними рівняннями і геометрією Рімана. До фундаментальних результатів Ю.Л. Далецького належить некомутативне узагальнення класичних формул Ньютона і Тейлора на функціональне операторне числення. При цьому отримані ним формули стали новими навіть для скінченновимірного матричного випадку.

Учений був дуже чутливим до нових ідей та досягнень у математиці, до пошуку взаємозв’язків між новими і більш відомими об’єктами. Прикладом цього можуть слугувати праці вченого, присвячені новим галузям науки, які отримали назву суперматематики та суперфізики. Він розробив некомутативне узагальнення диференціально-геометричного апарату класичної динаміки, створив варіант некомутативної диференціальної геометрії, переніс результати про нескінченновимірні гамільтонові системи на суперсистеми, що є дуже важливим для сучасної теоретичної фізики.

З лекціями та науковими доповідями вчений виступав, окрім республік СРСР, також у багатьох університетах  США, Німеччини, Франції, Великобританії, Італії, Ізраїлю, Польщі, Японії.

Юрій Львович був яскравою особистістю, завжди притягував до себе людей. Його енергійне та оптимістичне ставлення до проблем, не лише математичних, було джерелом натхнення для тих, хто знаходився поруч з ним. Людина глибокої різнобічної ерудиції та щирої душевної теплоти, він мав  надзвичайний педагогічний талант. Його лекції завжди були дуже емоційні, неординарні, насичені новаторськими ідеями.

Для багатьох молодих математиків шлях у науку пролягав через семінари, якими керував учений – там можна було почути про найновіші наукові досягнення, отримати сучасну математичну освіту, відчути подих пошуку істини та знайти цікаву і перспективну тематику для власних досліджень.

Серед учнів Ю.Л. Далецького є академіки, директори інститутів, декани факультетів, завідувачі кафедр, біля 30 з них захистили кандидатські дисертації, 6 – докторські.

За вагомий внесок у розвиток національної освіти, успіхи в навчанні і вихованні молоді академіку Юрію Львовичу Далецькому було присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

М.В. Шмигевський